Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.02
14:23
Я повітряні замки будую,
У ілюзію кутаю біль,
Поминаю Всевишнього всує,
Із минулого злизую сіль.
Над папірусом сліпну щоночі,
З лабузиння зерно дістаю
Відганяю видіння пророчі,
Що штовхають з небес в течію.
У ілюзію кутаю біль,
Поминаю Всевишнього всує,
Із минулого злизую сіль.
Над папірусом сліпну щоночі,
З лабузиння зерно дістаю
Відганяю видіння пророчі,
Що штовхають з небес в течію.
2026.05.02
11:35
Славетний французький актор Жан Рено випустив роман «Втеча», в якому порушує тему депортації українських дітей.
Гранд європейського кіно неодноразово публічно висловлювався щодо російської агресії проти України та засуджував дії Кремля. У новому творі ві
Гранд європейського кіно неодноразово публічно висловлювався щодо російської агресії проти України та засуджував дії Кремля. У новому творі ві
2026.05.02
06:09
Просвітлий настрій, невичерпність мрій,
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан
2026.05.02
02:53
Застигла думка. Слово з кришталю.
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.
Хоча й навколо згубні холоди,
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.
Хоча й навколо згубні холоди,
2026.05.01
21:38
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн
2026.05.01
20:19
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.
Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.
Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід
2026.05.01
20:18
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків
2026.05.01
19:08
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел
2026.05.01
16:42
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує
2026.05.01
12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
2026.05.01
12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
2026.05.01
12:16
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ).
Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…»
(РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен
2026.05.01
12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
2026.05.01
10:45
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
2026.05.01
06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
2026.04.30
19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Из подслушанного…
- А вы знаете, шо сказал Рабинович?
- Это который Фатим? Шо он только не говорил… Конкретнее можете?
- Шо наша власть не любит людей.
- Он таки прав. А шо, разве нет?
- Оно то так, но скажите, кто их любит? Может вы?
- Боже упаси, я человеконенавистник по убеждению.
- Давно?
- Со вчерашнего дня. У меня украли деньги и толкнули в лицо. Заметьте, люди. Кроме них, в метро больше никого не было…
- Шо за глупости, из-за одного несчастного случая возненавидить человечество.
- Одного? А когда я укр…., звините, нашёл дополнительные финансовые возможностия в госторговле, я шо, бил кому-то лицо? Совсем наоборот. Нету, знаете ли, равенства между умом и силой.
- Ой, я вас умоляю, когда оно было? Отсидели, надеюсь?
- Два разы… в местах не столь отдалённых, но труднодоступных для благ цивилизации. Говорят, Рабинович тоже сидел?
- Сидел, не сидел… Какая разница! Главное, шо встал и пошёл.
- Ну, не скажите! Когда я сидел…
- Слушайте, мне не интересны приключения вашого заднего ума. Вы будете голосовать за него или нет?
- А шо, у меня есть выход? Или у вас? Вы же видите, как у него растёт рейтинг? Плинтус уже позади…
- А если он обманет наше доверие?
- Так правильно сделает… Зачем мы ему после выборов? Вы, шо не видите, как растут эти рейтинги «до» и падают «после». Это же чистая физиология. Так было, есть и будет.
- А как же народ, мы в конце концов?
- Вы такой дурак или театральное кончали? Народ сам по себе, власть тоже… Ну а мы выживем по любому… в конце концов или, шо гораздо лучше, в начале начал. Жизнь – прекрасная шутка. Так шо улыбайтесь, господа избиратели. Ля комедия далеко не финита. Шоу продолжается…
23.11.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Из подслушанного…
- А вы знаете, шо сказал Рабинович?
- Это который Фатим? Шо он только не говорил… Конкретнее можете?
- Шо наша власть не любит людей.
- Он таки прав. А шо, разве нет?
- Оно то так, но скажите, кто их любит? Может вы?
- Боже упаси, я человеконенавистник по убеждению.
- Давно?
- Со вчерашнего дня. У меня украли деньги и толкнули в лицо. Заметьте, люди. Кроме них, в метро больше никого не было…
- Шо за глупости, из-за одного несчастного случая возненавидить человечество.
- Одного? А когда я укр…., звините, нашёл дополнительные финансовые возможностия в госторговле, я шо, бил кому-то лицо? Совсем наоборот. Нету, знаете ли, равенства между умом и силой.
- Ой, я вас умоляю, когда оно было? Отсидели, надеюсь?
- Два разы… в местах не столь отдалённых, но труднодоступных для благ цивилизации. Говорят, Рабинович тоже сидел?
- Сидел, не сидел… Какая разница! Главное, шо встал и пошёл.
- Ну, не скажите! Когда я сидел…
- Слушайте, мне не интересны приключения вашого заднего ума. Вы будете голосовать за него или нет?
- А шо, у меня есть выход? Или у вас? Вы же видите, как у него растёт рейтинг? Плинтус уже позади…
- А если он обманет наше доверие?
- Так правильно сделает… Зачем мы ему после выборов? Вы, шо не видите, как растут эти рейтинги «до» и падают «после». Это же чистая физиология. Так было, есть и будет.
- А как же народ, мы в конце концов?
- Вы такой дурак или театральное кончали? Народ сам по себе, власть тоже… Ну а мы выживем по любому… в конце концов или, шо гораздо лучше, в начале начал. Жизнь – прекрасная шутка. Так шо улыбайтесь, господа избиратели. Ля комедия далеко не финита. Шоу продолжается…
23.11.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
