Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.01
03:53
…За 3 години до…
…Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід
2026.07.31
22:18
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
2026.07.31
15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
2026.07.31
14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
2026.07.31
13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
2026.07.31
07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
2026.07.31
06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
2026.07.31
05:55
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги)
…Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року.
За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня
2026.07.30
16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
2026.07.30
15:51
Розквітла мамина герань
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
2026.07.30
14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Из подслушанного…
- А вы знаете, шо сказал Рабинович?
- Это который Фатим? Шо он только не говорил… Конкретнее можете?
- Шо наша власть не любит людей.
- Он таки прав. А шо, разве нет?
- Оно то так, но скажите, кто их любит? Может вы?
- Боже упаси, я человеконенавистник по убеждению.
- Давно?
- Со вчерашнего дня. У меня украли деньги и толкнули в лицо. Заметьте, люди. Кроме них, в метро больше никого не было…
- Шо за глупости, из-за одного несчастного случая возненавидить человечество.
- Одного? А когда я укр…., звините, нашёл дополнительные финансовые возможностия в госторговле, я шо, бил кому-то лицо? Совсем наоборот. Нету, знаете ли, равенства между умом и силой.
- Ой, я вас умоляю, когда оно было? Отсидели, надеюсь?
- Два разы… в местах не столь отдалённых, но труднодоступных для благ цивилизации. Говорят, Рабинович тоже сидел?
- Сидел, не сидел… Какая разница! Главное, шо встал и пошёл.
- Ну, не скажите! Когда я сидел…
- Слушайте, мне не интересны приключения вашого заднего ума. Вы будете голосовать за него или нет?
- А шо, у меня есть выход? Или у вас? Вы же видите, как у него растёт рейтинг? Плинтус уже позади…
- А если он обманет наше доверие?
- Так правильно сделает… Зачем мы ему после выборов? Вы, шо не видите, как растут эти рейтинги «до» и падают «после». Это же чистая физиология. Так было, есть и будет.
- А как же народ, мы в конце концов?
- Вы такой дурак или театральное кончали? Народ сам по себе, власть тоже… Ну а мы выживем по любому… в конце концов или, шо гораздо лучше, в начале начал. Жизнь – прекрасная шутка. Так шо улыбайтесь, господа избиратели. Ля комедия далеко не финита. Шоу продолжается…
23.11.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Из подслушанного…
- А вы знаете, шо сказал Рабинович?
- Это который Фатим? Шо он только не говорил… Конкретнее можете?
- Шо наша власть не любит людей.
- Он таки прав. А шо, разве нет?
- Оно то так, но скажите, кто их любит? Может вы?
- Боже упаси, я человеконенавистник по убеждению.
- Давно?
- Со вчерашнего дня. У меня украли деньги и толкнули в лицо. Заметьте, люди. Кроме них, в метро больше никого не было…
- Шо за глупости, из-за одного несчастного случая возненавидить человечество.
- Одного? А когда я укр…., звините, нашёл дополнительные финансовые возможностия в госторговле, я шо, бил кому-то лицо? Совсем наоборот. Нету, знаете ли, равенства между умом и силой.
- Ой, я вас умоляю, когда оно было? Отсидели, надеюсь?
- Два разы… в местах не столь отдалённых, но труднодоступных для благ цивилизации. Говорят, Рабинович тоже сидел?
- Сидел, не сидел… Какая разница! Главное, шо встал и пошёл.
- Ну, не скажите! Когда я сидел…
- Слушайте, мне не интересны приключения вашого заднего ума. Вы будете голосовать за него или нет?
- А шо, у меня есть выход? Или у вас? Вы же видите, как у него растёт рейтинг? Плинтус уже позади…
- А если он обманет наше доверие?
- Так правильно сделает… Зачем мы ему после выборов? Вы, шо не видите, как растут эти рейтинги «до» и падают «после». Это же чистая физиология. Так было, есть и будет.
- А как же народ, мы в конце концов?
- Вы такой дурак или театральное кончали? Народ сам по себе, власть тоже… Ну а мы выживем по любому… в конце концов или, шо гораздо лучше, в начале начал. Жизнь – прекрасная шутка. Так шо улыбайтесь, господа избиратели. Ля комедия далеко не финита. Шоу продолжается…
23.11.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
