Звірі в лісі зашуміли:
Треба, кажуть, щось мінять
Ось на тижні когось з’їли
Іншим звірам що чекать

Всі зібрались на поляні
Головує цар звірів
Він тверезий, всі не п’яні
Отже лев нараду вів:

“Слабкий звір нехай загине
Це ж умова виживання!”
Всі кричать: “Так то ж дитина!
А ти з’їв і без вагання”

“Як дитина, то де мати?
Чом її не захистила,
Як дитя хотіла мати?
Чом себе так запустила?

Ну а я повинен гинуть
Без чого-небудь м’ясного
Мої м’язи тоді сплинуть,
Коли їстиму пісного

Добре вам щипати травку
І на вас гріха не буде
А мене тоді на звалку?
Ну а що нам скажуть люди?

Вони ж вроді демократи
Як нам бути у цій справі
Як по праву поступати
У лісній нашій державі?”

Від людей на цій нараді
Був потомствений мисливець
І старий при всім параді
Та ще дужий “молодивець”

Старець вегетаріанець
Каже: “Звірі, їжте травку.
Хто ж дітей їв – той злочинець
Його треба у відставку”

А мисливець: “В чім проблема?
Хто із вас попав на мушку
Тому смерть, нема дилеми
Що ж іще робити мушу?”

Тоді лев подумав, каже:
“Мабуть вихід є, звірята,
Бог за це нас не накаже
Їмо те, що мама й тато

Споконвіку до нас їли
І нікого не питали
Ні за кого не боліли
І природу не міняли”.