Я біженець, я безвісті пропала,
заручниця за фальшивий викуп,
я той солдат, кому із самопала
патрон останній на прощання випав.
Я той дідок гугнявий і бабуся,
що в домі для старих забуті,
що втратили і смак, і зір, і слух,
за що й побиті під гарячу руку.
Я той полковник з баньками ропухи,
що ґвалтував охлялую чеченку,
Розстріляна, в ямі забута,
я ним розмазана кишками по катівні.
Убивця й вбита, спостерігач
усього, що при мені на землі чиниться,
я мовчки на посаді цій триклятій
дивлюсь, коли ж небеса відчиняться.

Ольга Кучкина

Я беженец, я без вести пропала,
заложница за ложный выкуп,
я тот солдат, кому из самопала
патрон последний на прощанье выпал.
Я тот старик гундосый и старуха,
что в доме престарелых позабыты,
с потерей вкуса, зрения и слуха,
за что, попавши под руку, избиты.
Я тот полковник, с жабьими очами,
снасильничавший тощую чеченку,
расстрелянная, брошенная в яме,
я им размазана кишками по застенку.
Убийца и убитый, соглядатай
всего, что на земле при мне творится,
я молча в этой должности треклятой
смотрю, когда же небо отворится.