ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Барбак (1984) / Вірші

 ***
Калюжі по асфальту розповзлися
Своїм жовтневим темно-сизим оком,
Вбирають хмари сльозогінний спокій,
Гойдається в екстазі мокре листя,

Туман розлігся в екзотичній позі,
Здається, з того краю цього літа,
І осінь сива дивиться невмито
Мені у вічі, наче світла просить,

Велике місто спить, і тільки ранок
Блукає у вологому тумані.
Холодні поцілунки на прощання,
Осінній подих ночі наостанок.




Найвища оцінка Руслан Доротяк 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Володимир Мельник 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-30 13:10:33
Переглядів сторінки твору 4266
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.557 / 5.1  (4.959 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.819 / 5.22)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.09.16 16:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслан Доротяк (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 13:32:46 ]
Туман розлігся в екзотичній позі - просто надзвичайно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 13:48:25 ]
А мені це означення здається невиразним, бо не малює наглядного образу, хоч і є звучним. Екзотичний - це той, що належить до нетутешніх країв, тому незвичний, дивацький, оригінальний. Я не знаю, в яких краях тумани можуть влягтися не так, як, наприклад, над ставом в Авдотьївці :)
"Еротична поза" - це вже ближче, ніби читається за тим, що Ви написали, Оксанко, але не наважились сказати прямо :) Незважаючи на такі мої припущення, еротичністю осінній меланхолійний вірш не пахне, тому я б не епітета не міняла.
Щасти!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 13:50:05 ]
"не епітета не міняла"-перше "не" зайве :) вони від еротичності множитись почали :)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 13:59:12 ]
А ще, Оксанко, образність здається у багатьох місцях невиразною. Ніби й промовисто, але малозмістовно:

"Калюжі ...розповзлися... темно-сизим оком" - вибачте, але враження, ніби око розколупали, хоча тоді в нього колір інший.

"Гойдається в екстазі мокре листя" - звідки взявся екстаз? потрібні хоч мінімальні передумови.

Це перше, що помічаєш, і най... "не дуже"
Навіть не знаю, як над віршем попрацювати, щоб став досконалішим. :) Певно, чіткіше треба працювати над образністю, не хапатися за все одразу. Межу емоційності будують не лише гіперболи, а й точність та влучність образів.
Успіхів!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслан Доротяк (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 14:09:12 ]
Якраз в екзотичності, оригінальності і дивацтвові розлягання туману сам смак

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 14:16:52 ]
Руслане, я знаю, що в сучасній поезії є тенденція вживати слова у якнайнезвичнішому контексті, у погоні за тим, щоб сказати так, як ще ніхто не казав. Не завжди це є виправданим, доцільним і досягає своєї мети. Розмивається зміст вірша, залишаючи спалахи емоцій без підгрунтя, які швидко тануть або ж шокують своєю незрозумілістю. Про таке кажуть "як свіжо", "як оригінально", але це враження повержнєве.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслан Доротяк (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 14:21:26 ]
Не знаю, для мене поезія це чиста емоція і шукати у ній якесь підгрунтя? Як кажуть, що бачу, те співаю

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-30 14:39:40 ]
Загалом непоганий вірш, є в ньому НАСТРІЙ, проте перший куплет ніби трохи вибився з течії, особливо ріже вухо недоречний екстаз, що якось не в`яжеться з журливою мелодикою і подальшим змістом.
Можна було б легко то прибрати, скажімо так:
Гойдається журливо мокре листя...
У рядку:
Здається, з того краю цього літа, - одразу і ТОГО і ЦЬОГО, та ще й ЗДАЄТЬСЯ - можна було б спростити:
Із того краю втомленого літа...
У рядку:
Велике місто спить і тільки ранок - після Спить пропущена кома (складне речення).
Увічі - У ВІЧІ (тут треба окремо)
Па-па!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Багрянцева (М.К./М.К.) [ 2007-05-30 15:12:17 ]
А мені надзвичайно сподобалось! Перше, що хочеться зробити, перечитати ще раз - більш глибоко і вдумливо. Вірш надихає до філософських роздумів і узагальнень. Щодо екстазу і екзотики - гадаю, нічого не треба змінювати. Ці слова дуже звучно передають настрій поезії. Єдине, що в останній строфі знову зустрічається образ туману. Але не знаю, це тавтологія, чи задум автора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Барбак (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 15:51:29 ]
О! Яка дикусія! Я просто вражена, що вірш без особливих претензій на чийсь світогляд так зачіпає :)Змінювати нічого, крім граматичних помилок, я не буду, бо аж дуже протилежні враження викликає вірш, може, і не досконалий, але, мабуть, в ньому щось таки є...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Руслан Доротяк (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 16:59:40 ]
І це правильно. Не варто нічого змінювати у власному сприйняті

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-31 06:43:18 ]
Лиш додам, що, як завжди, чудова замальовка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-31 18:21:37 ]
Все справді чудово, але зараз хочеться весни :)))
(ні,літа не хочеться-і так спека неможлива; дощику б весняного)