ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Гойфренд
– Оксана, ты слышала, что Путин просил Шарона выдать России трех олигархов?
– Ну и что? – переспросила она, русская во всех поколениях, с присущей евреям непосредственностью.
– А то, что Шарон согласился.
– Не может быть.
– Да, но при одном условии.
– Это каком же?
– Что Россия отправит в Израиль твоего мужа.
– Лучше бы Шарон отдал мне одного из олигархов...
...По своей наверняка уже неистребимой журналистской привычке знать все и вся по крупицам собирал я материал о горемычной судьбе Оксаны в Израиле, куда завел ее всяческими посулами и искусами еврейский муж. Главным аргументом было даже не то, что их сыну, отправленному ранее в Страну Обетованную по программе Сохнута, было хорошо, а то, что супруг уже дальше не мог находиться среди всеобщего российского бедлама.
И Оксана не могла устоять перед этим. Да и муженек-адвокат в атмосфере беззакония мало-помалу все чаще и чаще приобщался к испытанному средству россиян обретать душевное равновесие – спиртному.
– Знаешь что, поезжай-ка ты в Израиль, узнай не по книгам, как там живется. А потом уж и я приеду. И не с пустыми руками, а с долларами за квартиру.
Ничего утешительного, кроме успехов сына в школе, не нашла Оксана, приехав в Израиль. Адвокатура мужу не светила, так как вместо того, чтобы получить разрешение на работу по специальности, он пошел в охрану. Но и там не задерживался на одном месте. Никак не мог смириться с тем, что им, обладателем двух университетских дипломов, помыкали ” какие-то полуграмотные мароккашки”.
Словом, через несколько месяцев бывший сионист, не дождавшись получения супругой израильского гражданства, но прихватив с собой часть привезенных ею долларов, укатил в Северную Палестину, чтобы работать по специальности. Оксана не возражала, так как и здесь, в казалось бы неестественных для себя условиях обитания, начал поднимать голову Зеленый Змий.
Но прошло уже несколько лет, а ожидаемого вызова ехать в Россию от мужа все нет и нет. В израильском гражданстве Оксане отказали. Вот и вынуждена соломенная вдова перебиваться уборками...
...Я слушал эту еще молодую привлекательную женщину, а память диктовала совсем другую судьбу. Тот же национальный расклад, но с другим финалом.
Их познакомили матери – украинка и еврейка. И хоть невеста была на пять лет старше, Николай влюбился в Фаину с первой встречи и слышать не хотел о киевских сокурсницах из сельхозакадемии, где в то время учился. Они стали мужем и женой.
Желание как можно больше взять из лекций для будущей работы, серьезные занятия десятиборьем хоть и забирали много времени, но чуть ли не каждый день Николай бежал на переговорный пункт, чтобы справиться о здоровье супруги, ожидавшей ребенка. Он так любил ее, что не захотел еще на несколько лет оставаться в Киеве в аспирантуре и отправился на работу в село. Там у семейства ветеринара и бухгалтера к дочери прибавился еще и сын.
Сегодня все они в Израиле. Дети приехали раньше, а потом и родителям посоветовали сделать то же. Не сразу Николай и Фаина нашли работу по специальности. Несколько лет зарабатывали на жизнь уборками, сполна хлебнув прелестей неприкрытой эксплуатации. Но в отличие от тех, кто, кажется, навсегда примирился с этим, Николай пошел на курсы ветеринаров, доказал, что диплом у него не липовый, а настоящий, и вот уже несколько лет трудится на фабрике по убою скота и птицы. Рука об руку с представителями раввината этот крещеный гой следит за тем, чтобы на столе евреев была только кошерная пища...
Каждый раз встречаясь с ним, уже перешагнувшим половину века, не могу удержаться от восхищения при виде этого ладно скроенного мужчины. Ведь, кроме любимой специальности, Николай до сих пор продолжает заниматься спортом. В своей возрастной группе завоевал уже несколько золотых медалей, а в толкании ядра входит в двадцатку сильнейших атлетов страны. Так и хочется сказать любимое украинцами: “Козацькому роду нэма переводу!” И почему-то думается, что, побывав в наших краях и увидев Николая, свою бессмертную оперу Гулак-Артемовский переименовал бы в “Запорожец за Иорданом “.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гойфренд
– Оксана, ты слышала, что Путин просил Шарона выдать России трех олигархов?
– Ну и что? – переспросила она, русская во всех поколениях, с присущей евреям непосредственностью.
– А то, что Шарон согласился.
– Не может быть.
– Да, но при одном условии.
– Это каком же?
– Что Россия отправит в Израиль твоего мужа.
– Лучше бы Шарон отдал мне одного из олигархов...
...По своей наверняка уже неистребимой журналистской привычке знать все и вся по крупицам собирал я материал о горемычной судьбе Оксаны в Израиле, куда завел ее всяческими посулами и искусами еврейский муж. Главным аргументом было даже не то, что их сыну, отправленному ранее в Страну Обетованную по программе Сохнута, было хорошо, а то, что супруг уже дальше не мог находиться среди всеобщего российского бедлама.
И Оксана не могла устоять перед этим. Да и муженек-адвокат в атмосфере беззакония мало-помалу все чаще и чаще приобщался к испытанному средству россиян обретать душевное равновесие – спиртному.
– Знаешь что, поезжай-ка ты в Израиль, узнай не по книгам, как там живется. А потом уж и я приеду. И не с пустыми руками, а с долларами за квартиру.
Ничего утешительного, кроме успехов сына в школе, не нашла Оксана, приехав в Израиль. Адвокатура мужу не светила, так как вместо того, чтобы получить разрешение на работу по специальности, он пошел в охрану. Но и там не задерживался на одном месте. Никак не мог смириться с тем, что им, обладателем двух университетских дипломов, помыкали ” какие-то полуграмотные мароккашки”.
Словом, через несколько месяцев бывший сионист, не дождавшись получения супругой израильского гражданства, но прихватив с собой часть привезенных ею долларов, укатил в Северную Палестину, чтобы работать по специальности. Оксана не возражала, так как и здесь, в казалось бы неестественных для себя условиях обитания, начал поднимать голову Зеленый Змий.
Но прошло уже несколько лет, а ожидаемого вызова ехать в Россию от мужа все нет и нет. В израильском гражданстве Оксане отказали. Вот и вынуждена соломенная вдова перебиваться уборками...
...Я слушал эту еще молодую привлекательную женщину, а память диктовала совсем другую судьбу. Тот же национальный расклад, но с другим финалом.
Их познакомили матери – украинка и еврейка. И хоть невеста была на пять лет старше, Николай влюбился в Фаину с первой встречи и слышать не хотел о киевских сокурсницах из сельхозакадемии, где в то время учился. Они стали мужем и женой.
Желание как можно больше взять из лекций для будущей работы, серьезные занятия десятиборьем хоть и забирали много времени, но чуть ли не каждый день Николай бежал на переговорный пункт, чтобы справиться о здоровье супруги, ожидавшей ребенка. Он так любил ее, что не захотел еще на несколько лет оставаться в Киеве в аспирантуре и отправился на работу в село. Там у семейства ветеринара и бухгалтера к дочери прибавился еще и сын.
Сегодня все они в Израиле. Дети приехали раньше, а потом и родителям посоветовали сделать то же. Не сразу Николай и Фаина нашли работу по специальности. Несколько лет зарабатывали на жизнь уборками, сполна хлебнув прелестей неприкрытой эксплуатации. Но в отличие от тех, кто, кажется, навсегда примирился с этим, Николай пошел на курсы ветеринаров, доказал, что диплом у него не липовый, а настоящий, и вот уже несколько лет трудится на фабрике по убою скота и птицы. Рука об руку с представителями раввината этот крещеный гой следит за тем, чтобы на столе евреев была только кошерная пища...
Каждый раз встречаясь с ним, уже перешагнувшим половину века, не могу удержаться от восхищения при виде этого ладно скроенного мужчины. Ведь, кроме любимой специальности, Николай до сих пор продолжает заниматься спортом. В своей возрастной группе завоевал уже несколько золотых медалей, а в толкании ядра входит в двадцатку сильнейших атлетов страны. Так и хочется сказать любимое украинцами: “Козацькому роду нэма переводу!” И почему-то думается, что, побывав в наших краях и увидев Николая, свою бессмертную оперу Гулак-Артемовский переименовал бы в “Запорожец за Иорданом “.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію