ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки

Ванда Савранська
2026.07.02 16:48
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...

Де ти милий, знати хочу -

Борис Костиря
2026.07.02 13:16
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.

У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво

хома дідим
2026.07.02 10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Ірина Вовк
2026.07.02 05:01
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т

Мар'ян Кіхно
2026.07.02 04:09
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.

Не працює телефон.

Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок

Роксолана Вірлан
2026.07.01 16:40
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.

Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит

Ірина Вовк
2026.07.01 09:42
Розділ ХІ. ВІНЧАННЯ ПІД ПРОКЛЯТТЯМ РИМУ Року Божого 1062-го каплиця замку Крепі потопала в напівтемряві. Світло кількох десятків воскових свічок вихоплювало з мокрої кам'яної сутіні лише вівтар та потемніле від часу розп'яття. На вулиці лютувала зл

Віктор Кучерук
2026.07.01 07:23
Досвітній півень заспівав
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Серго Сокольник / Поеми

 Лис і Місяць. Маленька поема-діалог
Поема створена в співавторстві з поетесою Надією Капінос

Мов темна безодня замерзлі діброви...
І Місяць у небі фатально завис...
І промінь загляне навряд світанковий
У нору... Старий помираючий Лис,

Думками спливаючи, Місяцю скаже
Про час той далекий, коли лисеням
Тулився до мами... Змужнілий, уважно
Чекав, готувався до дивного дня

Коли, сонцесяйно-вогненна цариця,
Мов осені барви, до нього прийшла
Шукаючи щастя, тендітна Лисиця...
Та кляті мисливці... Густіє імла,

І сльози, останнього подиху сльози,
По тій, до якої тобі не дійти,
Хоча би собаки всі збились в облозі...
Хоча всі капкани б тобі обійти...

Його лисенята до іншого лісу
Шукати удачі давно подались...
Кому розказати?.. Кому пожалітись?..
Лиш місяць у небі уважно завис...

Він Місяцю скаже, як хоче туманом
По місячній стежці до неба зійти...
Та тіло ще важить... Ще рано... Ще рано...
А Місяць так дивно... Так тепло світив...
...............................................
...ховає ніч і обриси, і риси,
І срібло ллє на дно гірських криниць.
І чутно... Чутно... Б"ється серце Лиса
Під вічним сяйвом зоряних лисиць,

Які одвіку мчать кудись по колу
Стежками неба... Та сріблястих спин
Не бачить Лис - поСИвілий і кволий...
...Я - Місяць. І самотній, як і він.

Я- Місяць. І гойдатму до ранку
Чи сон...чи спогад? - те серцебиття...
Рудий малюк... Гайда впіймати мамку
За довгий хвіст!.. Нора, весна, життя,

Нора, весна, життя, кохання, постріл,
Нора, весна, життя, весна, життя...
А потім... потім... потім... потім... потім...
Самотній Лис. Як я... Без вороття...

...Все відбулось: і мрії, і кохання.
Він -сивий... Срібний - я... Немов брати...
І ця зима йому - мабуть остання:
Вже йдуть по сліду Вічності Хорти

На білосніжнім Божім полюванні-
Від нього смертним годі утекти.
А за межею - та, мов зірка рання,
Руда і сонцесяйна... як і ти,

Мій дивний Лисе... Справді, зачекалась
Тебе десь там - де ні рушниць, ні сліз.
Та поки поряд пострілу не сталось-
Я - срібний Місяць. Ти - мій Сивий Лис.


© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122510902

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-12-26 20:54:12
Переглядів сторінки твору 3192
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2023.10.12 16:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-12-26 22:25:11 ]
Дуже цікаве співставлення Образів Місяця і лиса і сонцесяйної лисиці, як філософсько-ліричні роздуми про життя Богів і людей...))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-12-27 00:19:51 ]
О... Помітили й це...) Респект, Ярославе)