Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
2026.10.24
20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
2026.10.24
18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
2026.10.24
16:40
Не усі любили рокабілі,
Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
2026.10.24
16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.
2026.10.24
13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.
Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.
Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі
2026.10.24
10:38
благочинність
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому
2026.10.24
09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.
2026.10.23
21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!
Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.
Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!
Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.
Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн
2026.10.23
17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.
Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.
Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,
2026.10.23
17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.
А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.
А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні
2026.10.23
14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.
2026.10.23
12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Вірші
Рік снігура
Душевні бабусі, коти без душі
Вгортаються в пледи, щоб слухать мужів,
Читають газети - хто виграв, помер.
Крокує над соснами злий Гулівер.
У тапці ховає ірисочки гном.
Бурулька росте над облізлим вікном.
Хизується мудрістю ветхе, старе.
Снігурка підправила брови, каре,
Сідає у сани, дорога - кудись...
А Дід Морозенко дожовує рис.
Полатаний вітром зелений мішок.
Дорога між хат, шолудивців, пляшок.
Чекали терплячі зайці, дітлахи.
Дід взяв мукалтин, бо набридло "кахи".
Йому ностальгійно і хочеться знов
Ловити за крайчик сукенки любов.
Та виросло пузо... димить борода...
Хтось кинув петарду... чкурнула руда.
У вовка питає дідисько маршрут,
А шлях вигинається - ящірка... спрут.
З навушників "Nightwish" і "Древо" лунке.
Що випити першим - узвар чи саке?
Чортує Килину банькатий Лукаш,
А Мавка гойдає віскривих наташ,
Співа колискових... Розпродано ліс.
Бариги складають гілля до валіз.
Люд ліпить зі снігу пухких галатей...
Вбрання - секонд-хенд усіляких мастей.
2
Чекаю на вірш - осяйний мандарин,
Та котяться жолуді з білих вітрин.
Для світу - рік півня, для нас - снігура.
Двигтіє у бік Магомета гора...
І що не кажи, не плети... яв - це шок.
Втішає родина, пиття бульбашок.
Нагорнуто шуби... тремтить олів`є...
Облесливо брешуть убивця, круп`є.
Вітання...
Цяцянки...
Виделки...
Ножі...
Усі ми - від Каїна, тож не чужі.
2017
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рік снігура
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1299126100148558&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
ілюстрація
1
Душевні бабусі, коти без душі
Вгортаються в пледи, щоб слухать мужів,
Читають газети - хто виграв, помер.
Крокує над соснами злий Гулівер.
У тапці ховає ірисочки гном.
Бурулька росте над облізлим вікном.
Хизується мудрістю ветхе, старе.
Снігурка підправила брови, каре,
Сідає у сани, дорога - кудись...
А Дід Морозенко дожовує рис.
Полатаний вітром зелений мішок.
Дорога між хат, шолудивців, пляшок.
Чекали терплячі зайці, дітлахи.
Дід взяв мукалтин, бо набридло "кахи".
Йому ностальгійно і хочеться знов
Ловити за крайчик сукенки любов.
Та виросло пузо... димить борода...
Хтось кинув петарду... чкурнула руда.
У вовка питає дідисько маршрут,
А шлях вигинається - ящірка... спрут.
З навушників "Nightwish" і "Древо" лунке.
Що випити першим - узвар чи саке?
Чортує Килину банькатий Лукаш,
А Мавка гойдає віскривих наташ,
Співа колискових... Розпродано ліс.
Бариги складають гілля до валіз.
Люд ліпить зі снігу пухких галатей...
Вбрання - секонд-хенд усіляких мастей.
2
Чекаю на вірш - осяйний мандарин,
Та котяться жолуді з білих вітрин.
Для світу - рік півня, для нас - снігура.
Двигтіє у бік Магомета гора...
І що не кажи, не плети... яв - це шок.
Втішає родина, пиття бульбашок.
Нагорнуто шуби... тремтить олів`є...
Облесливо брешуть убивця, круп`є.
Вітання...
Цяцянки...
Виделки...
Ножі...
Усі ми - від Каїна, тож не чужі.
2017
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
