ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Ночь перед Рождеством
День был хмурым, сырым и морозным. Приближалось Рождество, праздник наступал уже завтра, а в природе Киева и в душе Пети Коврижкина никакого праздника пока не замечалось. И Киев, и Петя – оба выглядели усталыми и замерзшими.

Стемнело рано, начали загораться фонари и витрины, небо вдруг очистилось от низких ватных туч, и в темно-фиолетовой тьме проклюнулись звезды. Все приобрело новый, какой-то праздничный вид. Осунувшиеся дома подтянулись и подбоченились. Снег засверкал и заскрипел, а Петя, целый день едва волочивший ноги и о чем-то смутном сожалевший, приободрился, расправил плечи и ускорил шаги. Дом был уже рядом, да и праздник – почти наступил.

Тут Петя заметил человека. Человек этот лежал на улице, просто на проезжей части, и автомобили аккуратно объезжали его. Он лежал на спине, глядя прямо и неодобрительно в звездное небо, не шевелился и не мигал. Эта неподвижность и остекленевший взгляд испугали Петю, он решил, что человек мертв. Но тут человек выпростал руку, в которой держал большой мобильный телефон, и пошевелил губами.

«Ему плохо!», - решил Петя и кинулся к человеку. Петя помог ему встать, отряхнул от снега добротную дубленку, поправил меховую шапку на голове, и тут выяснилось, что человек не плох, не болен, а очень пьян. Сам он на ногах стоять не мог, а при Петиной поддержке свободно перемещался в любом заданном направлении, правда, придерживаясь его не дольше нескольких секунд. При этом человеку было плевать на сугробы, заборы и автомобили.

В Пете зародилось глухое негодование, когда он в третий раз оттащил человека от дороги, где тот старался пнуть ногой забуксовавший автомобиль. Человек вдруг спросил Петино имя, год рождения, Петя представился, и человек назвал себя – Сергей, и поинтересовался Петиным родом занятий. И тут Петя понял, что не сможет уйти и оставить этого тяжелого, непослушного и «сам-виноватого» человека.

После долгих расспросов, которые поминутно возвращались к теме Петиного имени, возраста и профессии, удалось выяснить, что Сергей живет на окраине, довольно далеко от метро. Петя решил отправить Сергея домой на такси. Но вот беда: в предпраздничный пятничный вечер такси – не поймать и не вызвать. Обледеневшие улицы были забиты машинами, которые едва двигались. Казалось, что мороз сковал движение транспорта, и транспортный поток превратился в транспортный ледник.

Одной рукой придерживая Сергея, Петя второй рукой, которая уже порядком замерзла, старательно набирал все известные ему номера служб такси. Тут телефон мигнул экраном и погас. Петя в сердцах сунул его в карман, схватил Сергея за плечи, повернул к себе и внушительно сказал:

- Сергей, нам с вами надо найти такси… Петя, Петя меня зовут, мне 22 года… Сейчас мы, осторожно и аккуратно, пойдем по проспекту к станции метро. Я говорил, меня зовут Петр, да, и мне очень приятно, 22… Мы будем искать свободную машину. Да, я Петя, а вы Сергей, а года мне 22, и – о да! - мне очень приятно. Пошли!

Петя поволок Сергея к проспекту. Мороз крепчал, и хотя Пете приходилось изрядно трудиться, и он даже запыхался, руки его в плохоньких перчатках очень страдали от холода. Сергей же останавливался у каждой рекламной тумбы и длинно комментировал все на ней написанное, сгибаясь от хохота. Когда же Сергей заметил на перекрестке двух регулировщиков, его разобрал такой смех, что он упал в снег, и Петя долго не мог его поднять.

Так они добрались до станции метро. Там дежурили таксисты, они курили у своих машин, притопывая ногами от холода. Петя кинулся к ним, но никто в такую даль и по таким «пробкам» ехать не захотел. На Петю, на котором повис Сергей, таксисты смотрели с любопытством, но без сочувствия. Тут Сергей понял, что ему отказывают, пришел в негодование, принялся размахивать руками и выкрикивать угрозы. Таксисты заинтересованно собрались вокруг Пети и Сергея в кружок. Сергей вдруг изловчился, выхватил у одного из них сигарету, бросил на снег и топнул по ней непослушной ногой. Вид у Сергея при этом был такой торжествующий, будто он только что доказал сложнейшую теорему. Таксист окаменел лицом, подобрался, стиснул кулаки и угрожающе шагнул к Сергею. Петя бросился между ними: он умолял, жестикулируя, нес какую-то околесицу, но таксистов это убедило. Они, ворча, стали расходиться. «Уводи его отсюда», - кинул один из них Пете.

Петя потащил Сергея дальше. Ему казалось, что Сергей стал тяжелее, кроме того, стычка с таксистами настроила Сергея на задиристый лад, и на углу возле Собора он набросился на какой-то мини-автобус, вцепившись в зеркало заднего вида. По счастью, зеркало он оторвать не смог, а в автомобиле никого не оказалось, так что этот инцидент обошелся без последствий. «Нет, пусть он паркует как положено!» - кричал Сергей. – А мы с… Как тебя? Сколько лет? Сергей! – а мы ему сейчас покажем!»

Наконец, когда они преодолели очередное снежное препятствие, им повстречался таксист, который сразу же согласился отвезти Сергея домой, причем за плату весьма умеренную. Сергей, усевшись в машину, как будто бы протрезвел, посмотрел на Петю прямо и осмысленно и, прощаясь, даже назвал его по имени.
Петя сердечно поблагодарил таксиста, захлопнул дверцу и посмотрел на часы. Он провозился почти полтора часа! Петины руки и ноги дрожали от усталости, но он испытывал такое облегчение, что домой он отправился почти бегом.

Таксист и пассажир проводили Петю глазами, а потом переглянулись. Таксист заворчал:

- Что ж так долго-то? Ты попробуй в этой таратайке посидеть! Затекло все!

- Скользко очень… Да и стал ты далеко. Мы где договаривались? Ну, все: домой! Праздник на носу!

И прямо на глазах изумленных прохожих машина растаяла в морозном воздухе, слившись со светом городских огней и звезд.

2013, 2016, 2017

Рассказ почему-то непредусмотренного здесь жанра "Рождественская история". Неплохо бы добавить - и рождественские истории, и пасхальные, ибо таких жанров есть!





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-07 08:11:47
Переглядів сторінки твору 812
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній