ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.17 23:52
атож до чого ми прийшли
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само

Галина Кучеренко
2026.09.17 21:49
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...

Віктор Насипаний
2026.09.17 19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.

Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.

Євген Федчук
2026.09.17 19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив

Юрко Бужанин
2026.09.17 16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.

Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..

Артур Курдіновський
2026.09.17 15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...

Борис Костиря
2026.09.17 12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.

Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій

Сергій Губерначук
2026.09.17 11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Артур Сіренко
2026.09.17 10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.

Я жодної ілюзії не цінував,

Вячеслав Руденко
2026.09.17 08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.

давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.

Віктор Кучерук
2026.09.17 06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем

хома дідим
2026.09.16 23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши

Олена Балера
2026.09.16 21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.

Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни

Ольга Садкова
2026.09.16 18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,

Вячеслав Руденко
2026.09.16 17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?

Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,

Ігор Шоха
2026.09.16 16:34
                  І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Ночь перед Рождеством
День был хмурым, сырым и морозным. Приближалось Рождество, праздник наступал уже завтра, а в природе Киева и в душе Пети Коврижкина никакого праздника пока не замечалось. И Киев, и Петя – оба выглядели усталыми и замерзшими.

Стемнело рано, начали загораться фонари и витрины, небо вдруг очистилось от низких ватных туч, и в темно-фиолетовой тьме проклюнулись звезды. Все приобрело новый, какой-то праздничный вид. Осунувшиеся дома подтянулись и подбоченились. Снег засверкал и заскрипел, а Петя, целый день едва волочивший ноги и о чем-то смутном сожалевший, приободрился, расправил плечи и ускорил шаги. Дом был уже рядом, да и праздник – почти наступил.

Тут Петя заметил человека. Человек этот лежал на улице, просто на проезжей части, и автомобили аккуратно объезжали его. Он лежал на спине, глядя прямо и неодобрительно в звездное небо, не шевелился и не мигал. Эта неподвижность и остекленевший взгляд испугали Петю, он решил, что человек мертв. Но тут человек выпростал руку, в которой держал большой мобильный телефон, и пошевелил губами.

«Ему плохо!», - решил Петя и кинулся к человеку. Петя помог ему встать, отряхнул от снега добротную дубленку, поправил меховую шапку на голове, и тут выяснилось, что человек не плох, не болен, а очень пьян. Сам он на ногах стоять не мог, а при Петиной поддержке свободно перемещался в любом заданном направлении, правда, придерживаясь его не дольше нескольких секунд. При этом человеку было плевать на сугробы, заборы и автомобили.

В Пете зародилось глухое негодование, когда он в третий раз оттащил человека от дороги, где тот старался пнуть ногой забуксовавший автомобиль. Человек вдруг спросил Петино имя, год рождения, Петя представился, и человек назвал себя – Сергей, и поинтересовался Петиным родом занятий. И тут Петя понял, что не сможет уйти и оставить этого тяжелого, непослушного и «сам-виноватого» человека.

После долгих расспросов, которые поминутно возвращались к теме Петиного имени, возраста и профессии, удалось выяснить, что Сергей живет на окраине, довольно далеко от метро. Петя решил отправить Сергея домой на такси. Но вот беда: в предпраздничный пятничный вечер такси – не поймать и не вызвать. Обледеневшие улицы были забиты машинами, которые едва двигались. Казалось, что мороз сковал движение транспорта, и транспортный поток превратился в транспортный ледник.

Одной рукой придерживая Сергея, Петя второй рукой, которая уже порядком замерзла, старательно набирал все известные ему номера служб такси. Тут телефон мигнул экраном и погас. Петя в сердцах сунул его в карман, схватил Сергея за плечи, повернул к себе и внушительно сказал:

- Сергей, нам с вами надо найти такси… Петя, Петя меня зовут, мне 22 года… Сейчас мы, осторожно и аккуратно, пойдем по проспекту к станции метро. Я говорил, меня зовут Петр, да, и мне очень приятно, 22… Мы будем искать свободную машину. Да, я Петя, а вы Сергей, а года мне 22, и – о да! - мне очень приятно. Пошли!

Петя поволок Сергея к проспекту. Мороз крепчал, и хотя Пете приходилось изрядно трудиться, и он даже запыхался, руки его в плохоньких перчатках очень страдали от холода. Сергей же останавливался у каждой рекламной тумбы и длинно комментировал все на ней написанное, сгибаясь от хохота. Когда же Сергей заметил на перекрестке двух регулировщиков, его разобрал такой смех, что он упал в снег, и Петя долго не мог его поднять.

Так они добрались до станции метро. Там дежурили таксисты, они курили у своих машин, притопывая ногами от холода. Петя кинулся к ним, но никто в такую даль и по таким «пробкам» ехать не захотел. На Петю, на котором повис Сергей, таксисты смотрели с любопытством, но без сочувствия. Тут Сергей понял, что ему отказывают, пришел в негодование, принялся размахивать руками и выкрикивать угрозы. Таксисты заинтересованно собрались вокруг Пети и Сергея в кружок. Сергей вдруг изловчился, выхватил у одного из них сигарету, бросил на снег и топнул по ней непослушной ногой. Вид у Сергея при этом был такой торжествующий, будто он только что доказал сложнейшую теорему. Таксист окаменел лицом, подобрался, стиснул кулаки и угрожающе шагнул к Сергею. Петя бросился между ними: он умолял, жестикулируя, нес какую-то околесицу, но таксистов это убедило. Они, ворча, стали расходиться. «Уводи его отсюда», - кинул один из них Пете.

Петя потащил Сергея дальше. Ему казалось, что Сергей стал тяжелее, кроме того, стычка с таксистами настроила Сергея на задиристый лад, и на углу возле Собора он набросился на какой-то мини-автобус, вцепившись в зеркало заднего вида. По счастью, зеркало он оторвать не смог, а в автомобиле никого не оказалось, так что этот инцидент обошелся без последствий. «Нет, пусть он паркует как положено!» - кричал Сергей. – А мы с… Как тебя? Сколько лет? Сергей! – а мы ему сейчас покажем!»

Наконец, когда они преодолели очередное снежное препятствие, им повстречался таксист, который сразу же согласился отвезти Сергея домой, причем за плату весьма умеренную. Сергей, усевшись в машину, как будто бы протрезвел, посмотрел на Петю прямо и осмысленно и, прощаясь, даже назвал его по имени.
Петя сердечно поблагодарил таксиста, захлопнул дверцу и посмотрел на часы. Он провозился почти полтора часа! Петины руки и ноги дрожали от усталости, но он испытывал такое облегчение, что домой он отправился почти бегом.

Таксист и пассажир проводили Петю глазами, а потом переглянулись. Таксист заворчал:

- Что ж так долго-то? Ты попробуй в этой таратайке посидеть! Затекло все!

- Скользко очень… Да и стал ты далеко. Мы где договаривались? Ну, все: домой! Праздник на носу!

И прямо на глазах изумленных прохожих машина растаяла в морозном воздухе, слившись со светом городских огней и звезд.

2013, 2016, 2017

Рассказ почему-то непредусмотренного здесь жанра "Рождественская история". Неплохо бы добавить - и рождественские истории, и пасхальные, ибо таких жанров есть!





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-07 08:11:47
Переглядів сторінки твору 895
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній