1

В добрий час: до радості та до кисню,
на пречистий сніг, на замерзлі ріки!..
Настовбурчить вуха
пухнаста киця –
замуркоче,
просячи в мене рибки.

Поіснуй без мене, триклятий офісе.
(Є напарник.
Поки що хай розкопує).
Я не мав з позаторішньої осені
ані дня відпустки, ні миті спокою.

Помолившись
і не злякавшись протягів –
уперед! До Мгару чи Синевиру;
і туди,
де можна знайти петрогліфи,
і в райони,
знані як сиро-винні;

а іще – схопити б за хвіст комету,
до найближчих зір
полетіти
з Бетменом...
Поживіть
хоч деякий час
без мене,
поки я
земного ковтну
й небесного.





















2

Зачекайте, будь ласка! Абонент розговляється.
Не нервуйтесь.
Бо треба ж йому хоч іноді.
Невідомо наразі: чи він палить з голландцями,
чи сидить на слоні
у далекій Індії.

І йому наплювати,
що обмежені в часі Ви.
(Хай колись, чи нікОли,
а зараз – нІколи).
Релаксує, оточений повними чашами,
влаштувавши
тривалі
собі
канікули.

Отже, варто змиритись.
Адже сум не пасує Вам.
Ну і... Слід пошукати когось доступного.
Абонент ігнорує Вас (без жодного сумніву).
І не мрійте
до серця його
достукатись.