ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Татьяна Квашенко (1972) / Вірші / переклади

 из Владимира Ляшкевича
Образ твору *
Где багряная грусть с непричесанным снегом венчалась,
где зеницами предков нас ветер прожег до костей,
я ходил по звериному следу к подруге печальной,
что с елово-небесных слетала ко мне крепостей.

Словно ведьма, меняла свой образ дневной на полночный,
И богиней прадавнею – жаждала сразу всего,
её пестовал я, как поэт в кабаке свои строчки,
и как воин её добывал я у сна своего.

Забывала со мной обо всем - что любовь бесконечна,
а я отблеск мгновенья, и только земной птицелов,
что владела всем небом, а я только чащей предвечной –
с упырями и волчьей звездой в ореоле орлов.

*
Не жалела о прошлом – о прóжитой в радости доле -
просто ласки, что пили вдвоем мы на зыбком мосту.
И дарила мне влагу - дождем поседевшему полю,
как осенняя роща – под золотом слёз наготу.

Просто так ничего не бывает - ни вздоха, ни стона.
Просто так только Бог незаметно дары выдает
и подруга моя, уязвимей и хрупче бутона,
что готова стать пеплом от страсти, сжечь сердце свое...

Не слыхать в ее доме давно уже пенья свирели,
и не льётся пьянящее в битые чаши вино.
Только муки потухшей звезды в одинокой метели
я в глазах ее видел - печальных, с огнем заодно.

*
По звериному следу идя, выходил я к подруге:
среди ночи – на свет, средь зимы – в золотое тепло.
Словно лилии солнца тепло, открывал её груди,
Возвращал себе то, что, казалось, давно замело.

И лукавил не раз, но я был до последнего рядом.
Под зарёю бессонной, в её перекрашенной цвет,
ненавидел рассветы, её провожавшие взглядом -
и прощался навек, а мороз свирепел: еще нет!..

Видно нам одного для судьбы нашей космоса мало,
и грядущее там, за волненьем родных завитков -
где по волчьему следу ходил я к подруге, где мчала
над моей головою звезда в ореоле орлов.

В.Ляшкевич. Сага пристарсті
*
Де багряну журу пеленають кошлаті сніжинки,
де зіницями предків обличчя пече вітерець,
я по вовчому сліду ходив до печальної жінки,
що з ялинно-небесних злітала до мене фортець.

Наче відьма, вбирала подоби щоразу миліші,
наче давня богиня - жадала одразу всього,
і я пестив її, як поет у корчмі свої вірші,
і як воїн її здобував для безсоння свого.

Забувала зі мною усе - що любов невмируща,
а я відлиски миті, і тільки земний чоловік,
що її синє небо, а в мене лише дика пуща -
з упирями, вовками, і сонцем у колі шулік.

*
Не займала колишнє - ужиту у радості долю -
просто любощі, тільки розпиту на двох самоту.
Дарувала вологу - дощем посивілому полю,
як осіння діброва – щемку, золоту наготу.

Просто так не буває - нічого, ніколи, нізвідки.
Просто так лише Бог непомітно скарби видає
і розчулена жінка, печальна, тендітніша квітки,
що готова спалити у пристрасті серце своє...

Видно дому її вже не тішили співи сопілки,
у розколоті чаші п’янке не лилося вино.
Тільки муки згасаючої у самотності зірки
я в очах її бачив - ясних, із огнем заодно.

*
Я по вовчому сліду ішов, а приходив до неї:
серед ночі – у день, серед грудня – у щедре тепло.
Відкривав її груди, як подихи сонця лілеї,
і собі повертаючи те, що давно замело.

Я лукавив не раз, але був до останнього поруч.
Під зорею безсонною кольору вдачі її
ненавидів світанки, які повертали їй далеч, -
і прощався навік, а морози дзвеніли: ще ні!..

О немов одного нам для долі усесвіту мало,
і майбутнє стоїть за печалями любих повік, -
де по вовчому сліду ходив я до неї, де мчало
над життя мого пущею сонце у колі шулік.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-21 18:41:43
Переглядів сторінки твору 5410
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.735
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.06.12 13:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-21 19:45:19 ]
В принципі від Ляшкевича тільки ритміка і тема. Звучить як самостійний чудовий, зачаровуючий вірш. Читав кілька разів, не шукав гріхів, а насолоджувався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-21 19:58:58 ]
спасибо... это целая история - этот перевод. очень личная. ей уже 5 лет)... наверное, когда к тексту прикасаются двое - он входит в резонанс, с самим собой... по крайней мере, мощь этого текста я на себе почувствовала в полной мере, и я боялась его трогать. и вот, через 5 лет - созрела) я, которая никогда ни к чему не возвращается - вернулась и переделала его. очень дорожу авторской мистикой этого текста - она работает)... Надеюсь, я вас не очень напугала)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-21 23:01:07 ]
Достойний переклад достойного тексту. Окремі недоліки краєм ока ледь помітні, але звертати увагу на них якось не хочеться. Відчувається, що творилося з душею.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-22 08:43:37 ]
благодарю вас!.. рада радовать)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-01-21 23:19:31 ]
Таню, дякую Вам, Ви мені відкрили Володимира Ляшкевича, як могутнього поета, хоч у нього чимало чудових поезій, але нічого сильнішого за цей вірш я не читав раніше! Недарма "Майстерні" на мою думку - найкращий поетичний сайт в інеті.
Переклад місцями навіть конкурує з оригіналом - "У колі шулік - в ореоле орлов"... Справді авторська індивідуальність перекладача недвозначно проступає, дещо трактує по-своєму - сподобався рядок: просто ласки, что пили вдвоем мы на зыбком мосту - розпиту на двох самоту - зыбкий мост - дивовижно тонко і своєрідно передає передає це відчуття двоїстої самоти...
Одна заувага невеличка - українізм вкрався в переклад - чи вжитий свідомо? - и я пестил ее - можна ж легко зробити російською - и ласкал я ее - і звучатиме природньо - чи так задумано?!
А все інше - супер! Дякую, отримав велику насолоду
від читання обох текстів!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-22 08:32:17 ]
о... вы мне открыли степень моей асимиляции, Ярослав.. это не всегда хорошо, оказывается!) пестовал, ну конечно... (ласкал - это прекрасно, но все же стихи поэт... ну вообщем вы понимаете :) ) постараюсь исправить - спасибо!!!
к строке с зыбким мостом у меня самой как раз внутренние претензии, так что вы меня утешили, что это может восприниматься хорошо, все же большое отступление от авторской лексики.
а "ореол орлов" - это то, что и делает возможным этот перевод как таковой, верней ему уже невозможно не быть, когда казалось бы на самом непереводном месте - открывается новая грань. никак не ради конкуренции, конечно - ради возможности)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2017-01-22 10:17:05 ]
Тільки підтверджу - оригінал і переклад високого рівня!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-22 12:14:13 ]
спасибо, Богдан. рада, что мужчинам нравится)... и конечно, очень хотелось бы, чтобы перевод понравился автору оригинала. когда-то он не принял его. не знаю, изменилось ли что за 5 лет, возможно, я все же доросла) Только на этот раз я у него не спросила... Но замечания его я помню, и постаралась то, что ему тогда не понравилось - изменить. Поэтому думаю, что это дает мне некоторое право)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-01-23 09:41:34 ]
Такого Ляшкевича я не знав. Вражає! І переклад напрочуд гарний... Жіночі емоції такі барвисті і багаті, що з лихвою вистачає на осмислення чоловічих...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-23 13:15:38 ]
только вот ни одной женщины не отозвалось тут пока)...
спасибо, значит не напрасно. а то были сомнения у меня в уместности этой публикации


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2017-01-23 13:48:50 ]
А можна лінк на цю поезію Ляшкевича?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2017-01-23 14:34:50 ]
О, Марто, я щиро здивований, я вже сам про цей текст забув, а ви додали йому і свій подих, цілком особливий. Два подихи - це вже натяки на весну )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-23 18:42:51 ]
спасибо... за это волшебное стихотворение. за все, что вы дали мне в переводческой практике. а это прежде всего бережное отношение к исходному тексту. умение беречь иногда проходит испытание временем) для того чтобы получить право на существование. все как в жизни. и все - не зря)... спасибо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-01-26 13:53:27 ]
Пора Вам, Марта, книги издавать! Чтобы мы могли читать Ваши стихи и переводы в бумажном виде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-26 17:53:51 ]
спасибо за интерес, Серёжа. это сложный вопрос. первое и главное - я лишена каких-либо амбиций по этому поводу. смысла большого тоже не вижу - бумажная книга практически не востребована сейчас. возможно, кто-то самоутверждается таким образом. мне это не нужно) печаталась в местных альманахах поэтических - удовольствия не получила)
второе - мало хорошего материала. требования к себе повышаются год от года. старые вещи во многом не устраивают. новых мало.
ну а переводная практика - крайне неоднозначная вещь. но вот тут у меня как раз есть печатный опыт благодаря покойной Светлане Костюк, с которой я виртуально путешествовала от Москвы до Иерусалима, от Польши до Италии в качестве автора переводов ее стихов в альманахах и книге. Когда я держу в руках ее книги - тогда я пожалуй и понимаю, что смысл наверное есть...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-26 14:55:56 ]
Подобається ваше бережливе ставлення до слова і до людей, Марто. Сподобалось, як переклали. Хоча оригіналу надаю перевагу в даному випадку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2017-01-26 17:55:31 ]
верите, я тоже!) благодарю, Лариса!