Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.03
21:02
Не треба зустрічі, не треба,
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.
Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.
Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену
2026.08.03
18:06
У тому, що імперія проклята,
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.
ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.
ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта
2026.08.03
14:08
Серед літа гостей Занзібару
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.
Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.
Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.
2026.08.03
13:23
Бурульки падають з дахів
Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.
Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.
2026.08.03
12:19
Народе, встань!
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
2026.08.03
12:10
Чи ними ще не вистелено світ?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
2026.08.03
11:25
Протокол 01/08.2026 від третього серпня поточного року.
Місце проведення — Інтернет.
Онлайн-колегія незалежних експертів нашого sub-порталу розглянула весь текст, зупинившись лише на окремому абзаці всього тексту про героя, наданого ним же на одній зі
2026.08.03
11:17
Ручай по нам тече і тінь карети
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
2026.08.03
08:50
нам ці ночі хтось наврочив
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
2026.08.03
06:14
І небо бездонне,
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
2026.08.03
06:06
…За годину до…
…9 лютого 1942 року. Двері Спілки письменників трощать приклади гестапо…
Коли німці вибили двері Спілки, Михайло міг піти. Його ніхто не тримав. Але для нього піти означало б залишити свою душу в лапах катів. Жити без Душі було б спр
2026.08.02
20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
2026.08.02
19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
2026.08.02
16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
2026.08.02
16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
2026.08.02
14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Гордіїв вузол
Це сталося в стародавній Греції.
Чимало поту віддавав Гордій землі, а вона з року в рік не віддячувала належне.
Якоїсь спекотної днини розпряг бідолаха волів, ліг на траву, задивився в небо і почав уголос нарікати на свою долю: «Якже це так: труджуся-труджуся, а що маю?»
Тільки-но вимовив останні слова, бачить: на на голоблі сидить орел.
«Щось тут не так,- подумав Гордій.- Це, мабуть, якийсь знак. Поїду в Тельмес до Зевсового оракула».
Під’їжджає селюк до міста, а біля брами вітає його люд як царя Фрігії. Так проголосив оракул після нагальної смерті колишнього володаря краю: «Хто перший з’явиться біля брами цього дня, той і стане новим царем».
Прибув Гордій до храму Зевса і на знак вдячності богу богів залишив віз, прив’язавши його щонайміцніше вузлом. А оракул тоді ж прорік: «Хто зуміє розв’язати цей вузол, стане володарем усієї Азії!»
Минали роки за роками, силачі з усієї Греції сходились у Гордіон, заснований царем Гордієм, силкувалися розв’язати його вузол і, присоромлені, верталися додому.
Спробував це й Александр Македонський перш ніж іти завойовувати Азію. Та не допомогли молодому цареві ні сила, ні філософські студії в Арістотеля. Не в змозі розв’язати Гордіїв вузол, запальний юнак зо злості розрубав його мечем.
Чимало країн звоював Александр Македонський, але так і не став володарем Азії, бо невдовзі помер, а завоювання ті прибрали до рук його полководці.
P.S.
Скільки менш освічених, ніж Александр Македонський, чи й зовсім неосвічених, але охочих владарювати пішли його шляхом: замість розв’язувати складні державні справи вони зопалу просто рубають, прирікаючи люд на смерть і зубожіння.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гордіїв вузол
Це сталося в стародавній Греції.
Чимало поту віддавав Гордій землі, а вона з року в рік не віддячувала належне.
Якоїсь спекотної днини розпряг бідолаха волів, ліг на траву, задивився в небо і почав уголос нарікати на свою долю: «Якже це так: труджуся-труджуся, а що маю?»
Тільки-но вимовив останні слова, бачить: на на голоблі сидить орел.
«Щось тут не так,- подумав Гордій.- Це, мабуть, якийсь знак. Поїду в Тельмес до Зевсового оракула».
Під’їжджає селюк до міста, а біля брами вітає його люд як царя Фрігії. Так проголосив оракул після нагальної смерті колишнього володаря краю: «Хто перший з’явиться біля брами цього дня, той і стане новим царем».
Прибув Гордій до храму Зевса і на знак вдячності богу богів залишив віз, прив’язавши його щонайміцніше вузлом. А оракул тоді ж прорік: «Хто зуміє розв’язати цей вузол, стане володарем усієї Азії!»
Минали роки за роками, силачі з усієї Греції сходились у Гордіон, заснований царем Гордієм, силкувалися розв’язати його вузол і, присоромлені, верталися додому.
Спробував це й Александр Македонський перш ніж іти завойовувати Азію. Та не допомогли молодому цареві ні сила, ні філософські студії в Арістотеля. Не в змозі розв’язати Гордіїв вузол, запальний юнак зо злості розрубав його мечем.
Чимало країн звоював Александр Македонський, але так і не став володарем Азії, бо невдовзі помер, а завоювання ті прибрали до рук його полководці.
P.S.
Скільки менш освічених, ніж Александр Македонський, чи й зовсім неосвічених, але охочих владарювати пішли його шляхом: замість розв’язувати складні державні справи вони зопалу просто рубають, прирікаючи люд на смерть і зубожіння.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
