1
Зусібіч білосніжні гори мовчазні,
Схилились над оселею, мов охоронці,
Щоб розганяти хвищі й вітровії навісні,
Дарунок Божий віддавать тірольцям.
2
Катання на лижах під дощем?
На таке здатні хіба що ізраїльтяни.
Поки сніги дощенту не розстануть,
Стать на лижню вони готові ще й іще.
3
Хай на сумлінні конюха провина ця пребуде:
Перепочить дав змогу коням на лижні.
І мої любі воронії так досхочу там пудили,
Що в дальшу путь годилося б вже ліпше на човні.
4
Мости навіщо? Аби єднати?
Та ці з лижнею роз’єднують мене .
Так же не хочеться лижі скидати,
Нести в руках... І ці мости клянеш.
5
Дружина поруч. А все ж не вистача
Синів, невістоньки й онука...
З якою б радістю я з ними мчав
По цих засніжених альпійських луках.
6
Пухнасті котики на вітах верболозу,
Немов свічки у вечоровій млі,
Ведуть з потоком весняну розмову.
Шкода, що долучитись не дано мені.

Вейдах (Тіроль, Австрія)
23 лютого 2017 року