«В заздрості нема радості.»
«Заздренному боком вилізе»
«Заздрий сохне від того, щастя бачить у кого»
«Заздрість ніколи спокою не має»
«Не зазіхай на чуже, бо й свого не матимеш»
«Погнався за крихтою, та без куска зостався»
З української народної мудрості

«Диви, яка хода в нашої панянки!»- так мало не щоранку Ворона із заздрістю дивилася на Голубку.
В оточенні розмаїтого птаства суперниця велично походжала, посилаючи усмішку і щось розповідаючи. І завше довкола сміх і жарти. А горобці так і вистрибують, готові стелитися перед нею.
«Тато й мама оповідали мені, а самі чули від своїх батьків, а ті від пра-прарідних,що були в ковчезі ,-- пригадала Ворона,- що й під час потопу Ной інакше ставився до Голубки, аніж до мого роду».
І так воно було насправді.
По сорока днях, коли ковчег спинився на горах Араратських ,Ной відчинив вікно і вислав Ворона, щоб дізнатися, наскільки вода спала. Туди й назад літав птах, допоки не стомився, тай повернувся. Жодної похвали не почув Ворон. Впустив його Ной у пташник.
Послав після того праведник Голубку,щоб переконатися, що вода вже цілковито зійшла. Та не знайшла люба його пташка місця спочинку і повернулася ні з чим. Не впустив Ной її, як Ворона, до птаства, а вистромив руку і взяв до себе. Вдруге полетіла Голубка на розвідку, повернувшись увечері з гілочкою оливки в дзьобі для свого господаря. І хоч Ной зрозумів, що вода вже спала, для певності зачекав ще сім днів. Тільки тоді випустив свою улюбленицю. Полетіла вона і вже не вернулась у ковчег.
«А що як і мені навчитись отак невимушено і водночас поважно ходити?- подумала Ворона,- може й довкола мене збиратиметься птаство і не буду я такою одинокою?»
І почала Ворона спочатку приглядатися, а перегодя й наслідувати ходу Голубки. Під глум птаства перевалювалася з боку на бік. І день, і другий., і тиждень. Нічого путнього не виходило. Всюдисущі горобці стрибали перед нею, перекривляючи на всі заставки.
«Не судилося, видно, стати мені кумиром птахів»,-з гіркотою подумала Ворона і вирішила ходить, як доти ходила. Спробувала - і здивувалася: не в змозі. А птаство, спостерігши цей перехід, ще дужче потішалось.
Не знаючи, як діять, злетіла Ворона на високе дерево і, сховавшись в гущавині верховіття, заплакала. І ще дужче заздрила Голубці.