«На чужий коровай очей не поривай, а про свій дбай»
«У чужий ставок не кидай неводок»
«Чуже добро в користь не йде»
«Чужого візьмеш жменю, а свого оддаси пригоршню»
З народної мудрості

Набрів на виноградник якось Лис. «Оце так удача!»- вигукнув.
Сонцем вигравали, вгинаючи гілля, важчезні ґрона.
На радощах підстрибує та аж ковтає слину Лис.
«А якже добратися до них? На заваді клята огорожа?»-пита себе охочий на чуже добро..
Обійшов Лис довкола і натрапив на вузеньку дірку.Спробував протиснутись, але не зміг увійти: тілистий був нівроку.
«День-два не поїм і, схуднувши, пролізу»,- гадає мудрагель.
І справді, долаючи голод, таки схуд. І проліз у виноградник. І накинувсь на виногрона. Нагинав і безперестану їв. А коли вже занудило, вирішив залишить виноградник.
І не зміг вилізти через ту дірку, через яку заліз. Розтовстів надміру.
«Нічого не вдієш –слід схуднуть. Непереливки буде, як господар застане мене отут»,- промайнуло в голові Лиса.
Минуло кілька днів. Схуд ненажера настільки, що без спротиву виліз назовні.
Стоїть худющий, немов тріска, і гадає: «Чи варто було худнуть двічі, аби поласувать чужим?»