Дякую, Таню!
Ця пiсенька сьогодні цілий день зі мною)

та ні, сама змінила, подумала, що не варто так лякати щастя)
хоча заради хорошого коменту варто було б вискочити голою до щастячка)
дякую, Олександре, приємно

Кому голизна, а кому перчинка)
Та й хто щастячко кидає? Воно ж невагоме, літає за вітром, в долонях затримується рідко, у нього мета - зернятко нести, а радість, котре воно дає душі, коли доторкається, то так... додаток.
Дякую Вам, Любове. Щиро.

а вот и продолжение нашлось к вашему стиху только что от Ларисы Миллер:

Ну, пожалуйста, прямо сейчас -
Не во вторник, не через неделю,
А сейчас, в этот миг, что капелью
Одержим и ещё не погас,
И ещё не лишился небес,
И под ними поёт и лучится,
Пусть же прямо сейчас и случится
Счастье, нужное мне позарез.

аминь :)

я не вмію вимагати, просто чекаю)

у щасті тільки такий настрій)
Ваш останній твір сподобався, Оксано