Хто я – оцій столикій людві, що пливе у шторм …
Коржі пліснявіють, покльовано карти, крупи.
Уже ні смажених жартів, ні повсякденних норм.
"Терпи …" – шепче бабця, складає пучки докупи.

Ще варить у мідній джезві каву пузатий кок.
Щури обнюхали сир "едем", закаляну миску.
Папуга злетів із клітки, гойдає млинок,
Гугнявить про безголів`я, утрачені зиски.

Тим, що відчайно плинуть до мандаринних лагун,
Хтось нагойдав у безвітря казок лелечих.
Ось Посейдон ламає скелю, балку благу,
Крекче, підваживши міх, на кремінні плечі …

Плаче малюк-сирота, шукає молочний сосок.
Ілюмінатор. Лета. Йод на сирійській таці.
Прокид на теплій косі. Тиш. Ігуана … пісок …
Віяла. Метушня лозунгів … кіл … конгрегацій.

Зорні віночки – по хвилях. Лякає війна.
Звір відгризає чуже, хилитає боввана.
Світ починався з казок. Знову плачна, сумна.
Є, що слухати, всім, хто бреде в караванах.

"Чай із полину й папайї … " – крекче стара Ассоль.
Русалка без родоводу вхопила люстерце.
Забути б сайту марнот і оман логін-пароль,
Рецепти із винним оцтом та кенійським перцем.

Зі сцени демонструє біцепси моцний мавр.
Фотографуйте без мене песиків Сарагоси.
Бронює найширше бунгало зло-бронтозавр.
…заплітаю мак і часник – Афродиті в косу.


2016