«Доки нечестивим, Господи, доки нечестивим радіти?
Просторікують, говорять зарозуміло, похваляються всі, хто чинить беззаконня.
Народ Твій, Господи, пригнічують і спадок Твій мучать»
Псалом 93:3-6

Сусідами були багатир і бідняк. У багатія було стільки овець, що й полічить не сила.
А в бідняка – одна-однісінька вівця. Але ж яка! Їла з його руки, пила з його кухля. А ще -полюбляла тулитись до його щоки. Словом, була бідоласі, мов донька.
Щоранку будила вівця свого годувальника беканням. А цього (скільки не дослухався) чомусь не було чути. «Мабуть, щось сталось...Може, не дай Бог, занедужала?»- подумав чоловік і прожогом кинувся в хлівець.
А сталось ось що. Пізнього вечора до багатія завітав гість. Щоб до кошари не йти потемки, наче вовкулака, пробравсь він у хлівець і зарізав вівцю. Цілу ніч розкошував із гостем.

P.S.
Цю притчу пророк Натан розповів царю Давиду після того, як той спокусивсь на Вірсавію, дружину хітеянина Урії, пославши його на вірну смерть.
Покаявся цар перед Господом і прийняв як належне – смерть первістка.
Не такі сьогоднішні нувориші.Ні посту, ні мук сумління не мають. Усе, здається, сходить з рук.
І невтямки їм, що, не в змозі споглядать таку наругу над ближніми, Всевишній віддав їх, як мотлох, Молохові.
І в святині, витріщившись на розп’ятого Йсуса як на щось несусвітнє нині, шепочуть нувориші Осанну Молохові