ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над списами жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисни

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Геннадій Бакаєв (1950) / Проза

 Мар'яна.
В місто мого дитинства я приїхав в липні місяці і зняв кімнату в невеликому приватному будинку на вулиці Толбухіна: у Ніни Петрівни, літньої жінки вельми округлих форм. Ніна Петрівна наразі жила зі своєю онукою Мар’яною, яку відправила мама зі Львова до бабці в Одесу. Мар’яні щойно виповнилося чотирнадцять років втім вона вже мала усі ознаки гормональних змін, які перетворюють дівчинку в юну панянку. Будучи людиною комунікабельною, я відразу заприятелював з господарями і вже наступного вечора дівчинка зайшла до мене в кімнату і невимушено та простодушно запропонувала:
- Відніміть в мене м’ячик. – І вона почала ним поводитися, як це роблять баскетболісти.
Я намагався відняти м’яча, але вона щоразу чітко поверталася до мене задом і притискалася до мене так, що мій пах опинявся між її сідниць. Я подумав, що це просто збіг через те, що дівчинка сантиметрів на п’ятнадцять нижча за мене, і я старався уникати дотиків. Але вона постійно опинялася в цій позиції і робила такі рухи, ніби намацувала моє господарство своїми сідницями. Я був спантеличений, перервав гру під приводом, що втомився і сів на диван перед увімкнутим телевізором. Вона сіла поруч, розкинувши руки в сторони, і одна її рука, ніби випадково, тильною стороною опинилася на моїх шортах просто на рівні мого члена. Я зробив вигляд, що не надаю цьому значення і дивлюся телевізор, але вся моя увага сконцентрувалася на тому, як кисть її руки ледь помітними рухами, намацувала те, що вочевидь було їй цікавим і потребувало бути зрозумілим.
-Чай будеш? – Зробив я дипломатичний хід.
Ми пили чай в моїй кімнаті, я почав розпитувати про стан її сім’ї, про школу, інтереси.
- Як мені з тобою розмовляти: як з дитиною, чи як з дорослою? - Спитався я.
- Як з дорослою,- впевнено відповіла вона.
- В тебе є хлопець?
- Ні. Подружки мають, а я ні.
- А був, може?
- Ні.
- Втім ти би хотіла?
- Так.
- Все в тебе обов’язково буде. Поспішати не вартує. Воно тільки здається, що це найважливіше. Насправді головне, - це гармонія в житті і щоб все відбувалося вчасно і відповідало саме твоєму світоглядові, і саме твоїм власним цінностям. У твоєму віці не варто мати за самоціль відносини з протилежною статтю. Ви прагнете бути як всі. Але можна опинитися в такому середовищі, де «бути таким, як усі», буде означати куріння, пиятику, наркоманію. – І тут я помітив, що моя співрозмовниця засумувала. - Тепер давай до себе. Час спати.
- Можна я завтра з вами на пляж?- спитала вона.
- Добре, але спитайся в бабці.

Коли ми зайняли місце на пляжі, я її запитав:
- Ти добре плаваєш?
- Так.
- Тож пішли?
І ми побігли до води.
Ми поплили в бік буйків. Мене охопило відчуття якоїсь небезпеки для неї і я плив за нею, готовий у будь яку мить рятувати її. Потім вона зависла на буйку, а я на сусідньому. Вона сміялася і бовтала ногами і я відчував, що починаю прив’язуватися до цієї дитини. Коли ми поплили назад до берега, вона наблизилася до мене, охопила руками мою шию, а ногами мої стегна і я знову відчув її сідниці на корені мого члена. Я ще не відчував дно і був змушений робити активні рухи аби втриматися з нею на поверхні води. Вона теж робила рухи і я все сильніше відчував самі найінтимніші частини її тіла.
- Добре плаваєш, - сказав я.
- Угу,- підтвердила вона.- І продовжувала робити рухи. Я дивився на її мокре обличчя і бачив, що вона явно отримує задоволення, яке починало наповзати і на мене.
Я обережно поцілував її гірко солені губи і вона відповідала мені тим же.
- За нами можуть спостерігати, сказав я.
Ми розділилися і на беріг вийшли окремо. Мені, старому, було ніяково. Я нишком поглядав довкола,- відсутність реакції людей мене дещо заспокоїла.
Я викручував мокрі плавки в пляжній переодягальні. Коли я нахилився і злегка присів щоб їх надіти, то помітив у відкритому просторі знизу, що за мною з цікавістю спостерігає Мар’яна, яка лежала на пісочку буквально в якомусь метрі від мене. Вона могла реально бачити мене до поясу. Я вийшов, не беручи це до уваги, що поробиш: у підлітковому віці діти мають підвищену цікавість до протилежної статі. Я ліг, підставив сонячним променям свій живіт, заплющив очі і мій мозок почав прокручувати спогади сивої давнини під заспокійливий шелест хвиль, які ритмічно напливали на пляжну смугу і, прошепотів щось таємниче, поверталися назад до морських таїнств.
Мені було ледь чотирнадцять, а їй тринадцять років. Її звали Іринкою і вона жила над нашою квартирою двоповерхового будинку з бабцею Сонею. Бабця здавала кімнату двом студенткам медичного університету. Одного разу Іринка була сама вдома і покликала мене до себе.
- Дивись, що тут! Мені це забороняють дивитися… - Промовила пошепки і показала мені підручник з акушерства і гінекології.
Ми залізли з нею під ліжко і розглядали малюнки. Я вже багато чого знав, але жіночі органи у розгорнутому вигляді не бачив. Бачив тільки голих жінок у бані, куди мене мати, дев’ятирічного хлопця, надумала якось взяти. Ця подія відбилася в пам’яті най неприємнішими асоціаціями: звислими цицками і животами з розтяжками, волохатими лобками і стегнами, понівеченими целлюлітом та варикозним розширенням вен. Але в спогадах лишалося і те, як колись ми з Іринкою і ще декількома дівчатками і хлопцями з нашого та сусіднього подвір’я купалися на голяка у морі, ховаючись від людей серед нагромаджень ракушняку. Сонце вже підпалило море, кинуло до нас вогняну доріжку, яка весело і сліпуче мерехтіла, і нам здавалося, що у цілому світі немає більшого щастя і краси. Ми були рівні і не переймалися ніякими статевими питаннями. Напевно саме спогади цнотливого голопузого дитинства і освітлювали мою пам’ять скрізь, де б тільки не кидала мене потім доля. Мені подумалося, що сучасні діти стали іншими: тепер в чотирнадцять років вони знаходяться на рівні шістнадцятирічних підлітків шістдесятих років двадцятого сторіччя.
Я злегка розплющив очі під відчуттям, що хтось роздивляється мною і побачив Мар’яну, яка сиділа навколішки біля мене і готувалася насипати на мій живіт пісок. Я знову заплющив очі і відчув, як повільно повзе тепла тоненька цівка піску від мого пупка нижче і, зупинившись на моїх плавках, перетворилася в теплий компрес на корені мого члена.
- Тобі подобається?-Спитав її.
- Так, - відповіла вона, не припиняючи сипати на мій кінець теплий пісок з-поміж своїх долонь.
- Отож Ви жили колись в Одесі? - Спитала вона.
- Це було в далекому дитинстві. Тепер все змінилося. Нема вже ані того будинку, ані подвір’я де я жив колись. Мої однолітки та друзі роз’їхалися світом. Лишилася тільки пам’ять.
- А де ви любили бавитися, загоряти?
- Було таке містечко серед ракушняку. Тепер там платні пляжі, готелі….
- Я хочу подивитися. – Вона дивилася на мене невинним поглядом,- ну, будь ласочка.
- Добре,- сказав я і подумав: «кого, або ЩО вона бачить в моїй особі?»
Бабці Ніни вдома не було. Мар’яна їй зателефонувала на мобілку і звітувалася, що вже вдома і все добре. Ніна Петрівна сказала, що буде пізно ввечері і наказала онучці бути чемною, а поїсти взяти з холодильника. Ніна Петрівна мала право на особисте життя, наскільки це дозволяло її здоров’я...
Я мав що до поїсти і запросив дівчинку скласти мені компанію. З того, що я запропонував, вона погодилася тільки на канапки з маслом і твердим сиром. Ми повечеряли, вона пила компот , а я, як зазвичай, пив чай.
- Я,- відпочивати. І ти лягай спати, або дивись телевізор. – І я пішов в свою кімнату. Сів на диван, взяв планшет і став продивлятися пошту.
Двері в кімнату тихо прочинилися і з шпарини виглянув злегка кирпатий носик і заблищало чорне оченятко.
Я міг спитати: «чого тобі?» , міг сказати: «а ну спати», міг відігнати, але не зміг. Я спитався:
- Тобі сумно?
- Так,-відповіла вона.
- Хочеш поговорити зі мною?
- Так.- Вона увійшла в кімнату і причинила за собою двері, сіла поруч і її рука знову опинилася на тому самому місці і робила ті ж самі рухи.
- Розкажи мені, про що ти думаєш, - сказав я і продовжував дивитися в планшет.
- Я хочу мати хлопця, - сказала вона.
Я обняв її, вона притулилася до мене:
-Ти хочеш поговорити про секс?
-Нам в школі на біології розповідали, як відбувається запліднення.
-А ти знаєш, як виглядає в хлопців пісюн і як він себе поводить?
-Ні.
-Ти хочеш побачити і помацати його?
-Так.
-Ти хочеш, щоб я тобі показав?
-Так.
-Але це має бути нашою таємницею, бо ж ти неповнолітня. В тебе вже менструація буває?
-Ні.
-А ти знаєш , що це?
-Так.
Я усвідомив, що шкільна програма надає дітям таке сексуальне виховання, щоб спровокувати їх цікавість до суті речей. Частка інформації завжди пробуджує зацікавленість до замовчуваних деталей, до тих самих деталей, в яких ховається Диявол.
Я ніжно притулив її до себе і тихо сказав:
-Дістань його.
-Я боюсь.
Тоді я спустив мої шорти і плавки.
-Тепер ти можеш доторкнутися до нього.
Вона взяла його в долоню і почала його мацати і стискати. Я доторкнувся до її руки і оголилася головка члена.
- Ой, що це?
- Це головка.
Потім вона обережно помацала яєчка. Я спостерігав за виразом її обличчя. Вона була під враженням і не більше того.
- Мені подружка казала, що хлопцям буває добре. Як це?
- Продовжуй робити такі рухи,- і я показав їй, які саме.
Вона робила мені мастурбацію задля розуміння того, про що не розповіли їй ані в школі, ані вдома і вона побачила, як оте «добре» відбувається. Це вже був її досвід, а не зі слів подружки.
Потім ми продовжували розмову. Я розповідав їй про те, чому їй ще рано мати натуральний статевий акт: що ще не повністю сформовані її статеві органи і це може спричинити їй біль і назавжди залишитися психологічною травмою, може обернутися захворюваннями, а до лікаря вона без мами не попаде, це вже травма для батьків. Крім того якщо дізнаються в школі, то може створитися нетерпиме відношення до неї з боку школярів, які почнуть її попросту переслідувати і навіть ґвалтувати.
Ставало пізно, ось-ось прийде бабця Ніна і я уговорив Мар’яну піти спати.
Я довго не міг заснути, в голові миготіли уривки думок: «Таке зі мною сталося вперше у житті. Чи я правильно вчиняю? Чи не підпаду під статтю 156 кк про розбещення неповнолітньої. Мною керує відчуття допомогти дитині розібратися в собі самій. Я не відчуваю до неї статевого потягу, але чи маю я право на таке «виховання». А може щось відчуваю? Якась тендітна ніжність і бажання пригорнути і захистити. Ні, напевно я схожу з розуму.»
Вранці я возився із своєю машиною. Мар’яна вибігла на подвір’я в піднесеному настрої. Вочевидь вона з нетерпінням чекала, коли я виконаю мою обіцянку щодо екскурсії місцями моєї «бойової слави».
Я возив її вулицями Одеси, щось розповідав, щось показував. Знайшов те саме місце серед ракушняку, де ми малюками любили купатися в морі. Тепер усе це було чиєюсь приватною власністю і часткою території платного пляжу з прилеглою територією готелю.
- Купіть мені морозиво,- попросила Мар’яна.
Я купив і ще взяв їй кока колу. Вона була задоволена і поводилася, як звичайна маленька дівчинка.
За цей час їй декілька разів телефонувала мама зі Львова і бабця Ніна. І ту і другу задовольняло, що дівчинка знаходиться в компанії надійної старшої людини, за віком як її бабця.
Ввечері Мар’яна весело розповідала бабці про поїздку Одесою.
Вночі я погано спав. Снилися вагітні діти і всякі нісенітниці. Я прокинувся і не міг заснути. Коли ж з вікна просто в очі мені засвітив повний місяць, я помалу погрузився в якусь дрімоту. Думки розбилися на фрагменти і незв'язно проносилися в голові, ніби мишачі хвостики, які неможливо привести до порядку свідомістю. Раптом я відчув, що лежу на жіночому тілі, явно відчував її груди, живіт, лобок, стегна і чув її дихання. Ззаду над моєю головою почали з’являтися якісь спотворені химерні істоти. Вони про щось розмовляли, але я їх не чув, втім розумів, що їхня увага прикута до мене і вони роздивляються мною чорними порожніми очницями. Мені стало моторошно, я кричав, але мій крик був беззвучним, як у вакуумі. І тут попереду всіх на мене висунувся сірий людський череп і такої чорноти, яка була в його очницях я не бачив за все моє життя. Попри паралізуючий жах, я зібрав усі свої сили і намагався відсторонити його від себе, але раптом моя рука опинилася в його щелепі, він стиснув зуби і я прокинувся. Місячне світло вже перенесло проекцію вікна метра на два в сторону від мене. Скільки ж часу тривало це марево?
Я знову заснув і прокинувся від стуку дощу у вікно кімнати. Було вже майже одинадцята година ранку. Боліла голова, відчувалася якась хандра і я вирішив не виходити з дому. Я пив на кухні каву і мені здалося, що я сам у будинку. Пережите мною нічне марево не виходило з голови хоча я ніколи не був забобонним. Я відчував якійсь страх. Щось непокоїло мене.
В моїй кімнаті я взявся за планшет і почав переглядати всяку всячину в інтернеті. Раптом увійшла Мар’яна і сіла поруч. Вона вже поводилася інакше. Заглядала в планшет. Потім сказала:
- Бабця Ніна поїхала на ринок.
- А ти не ідеш погуляти?- спитав її я.
- А я щойно з вулиці: ось мокра уся. Теплий був дощ. Вже скінчився.
Я поглянув на неї: і дійсно її сорочка і шорти були мокрі.
- Переодягнись, бо застудишся,- сказав я.
Вона вийшла і повернулася в коротенькому халатику.
- А на цьому планшеті можна подивитися порно?- вбила вона мене питанням.
- Хіба це цікаво? – я намагався бути спокійним і врівноваженим: адже дівчинка мені довіряється.
- Так.
- Розумієш, там постанова, актори, спец ефекти, які роблять картинку, яка відірвана від реальності і своєю вульгарністю збуджує в людини самі, що ні є ниці інстинкти. Людина звикає збуджуватися від картинки, а потім у реальному житті перестає отримувати повноцінні почуття. Це своєрідний наркотик, але психотропного ґатунку.
- Ну будь ласочка, хоча б трішки.
Я не міг їй відмовити повністю, оскільки дітям треба пояснювати чому погано, а не просто забороняти.
- Добре, хіба пару картинок.
Я зайшов на сайт, мигцем показав картинки і вимкнув планшет. Бачиш- це просто вульгарність.
Вона не заперечувала, замислилася і сказала:
- Я бачила, як одна дівчинка без верхнього одягу просто тупо терлася зверху на хлопці .
Мені хочеться попробувати як то.
«Вона хоче експериментувати,-думалось мені,- це ж природне бажання підлітків. Якщо я відмовлюся, то невідомо в чиї руки вона попаде»
Я ліг на диван. Вона опинилася зверху і я відчув її лобок на моєму. Потім вона почала робити рухи, які робляться під час справжнього статевого акту. Личко її почало червоніти і я спитався:
- Тобі приємно?
- Так, трохи.
- Тоді давай знімемо трусики.
Ми розділися зовсім, вона притиснулася до мене своїми пружними, як тенісні м’ячики грудьми з дещо шорсткими сосочками і я відчув на моєму члені її ніжні вологі малі статеві губи і свою ерекцію. Вона терлася на моєму, вже твердому члені і я бачив, що вона впадає в екстаз, як справжня жінка. Раптом вона сіла, я взяв в долоні її груди, вона злегка підвелася, взяла мій член рукою і вставила собі у піхву.
Далі був шалений секс, якого я не пам’ятаю за усе життя: я ніколи не торкався такого пружного гладкого і водночас ніжного тіла. Але головне- вона не була незайманою.
Після того всього, я спитався її:
- Так хто ж в тебе був першим, ти ж вже не дівчина ?
- Я дівчина і не мала нікого,- твердила вона.
Я більше не торкався цього питання. А вона сказала:
- Я хочу морозиво.
Я дав їй сто гривень, бо не мав дрібніших, і сказав принести решту. Вона повернулась сумна:
- Купила морозиво? – спитав її.
- Так, але я загубила решту,-і на її очах заблистіли сльози.
- Тільки не плач, -якомога ласкавіше заспокоював її я, а сам думав лише про те, що якщо Ніна Петрівна побачить заплакану онуку, то може подумати, що я скривдив дівчинку. – Є мудрість: знайшов не тіш ся, а загубив – не плач.
Я обняв її і поцілував.
Але наступні її слова мене насторожили:
- Ой, що буде, коли бабця довідається, чим ми тут займаємося»!
Мені згадався нічний жах. Скидалося на можливу «підставу».
- Я надіюся, що все залишиться між нами,- сказав я, а сам вже вирішив , що треба негайно повертатися до Києва.
Коли Ніна Петрівна повернулася, я сказав, що мені подзвонили і я мушу негайно їхати додому, а залишок проплаченої суми за кімнату я лишаю на її користь.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-04-27 03:35:24
Переглядів сторінки твору 1231
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2017.05.05 21:57
Автор у цю хвилину відсутній