Бузкова феєрія – травня розкішний привіт.
У млі фіолетовій – зірка над містом остання.
Втискається Всесвіт у білі суцвіття каштанів,
і ніде ступити: кульбаби – мов сонця в траві.

Сполоханий довгим відлунням нічної грози,
зривається пташкою ранок у небо над нами
і змішує ген акварелі весня́ної гами
на світлій палітрі. Я чую усі голоси:

і хвиль, і землі, навіть чую минання годин,
і слово твоє, що мені – пресвяте одкровення.
Про що говорив ніжно сутінкам дощ, знаю певно:
була у минулім житті шепотінням води.

Ми впіймані вічністю, хай лиш на мить, хай на мить.
Покірна тобі, увійду в новий день, мовби в Лету.
І буде: між нами ніхто не ставатиме третій
у місті, що лагідно так і бузково шумить.

2017