Авжеж...прочитаю.
А Ви не підставляйтеся, Юрію,.....не приплітайте слів до відходу у вічність...не кидайте каміння, кізячків...це я до всіх, кому заманеться охаяти моє ім"я, а потім верещати: вона така-сяка...до ...Ваших...зграйних.
Якщо Пугачук у Ваших симпатиках, то з нею любенько гомоніть. Чи я заважала?
А якщо вона через тин лізе, то хапайте за сукенку.
Бо жінка у віці, а не думає, що пише і кому.
Коли я пишу, то зв"язок між думкою і ословленням існує.
Якщо я написала вельбучний, то не тому, що є село Вельбівне, а тому, що так мені забаглося, так лягло у тканину вірша.
Якщо сьогодні ще доступне, то не поза законом.
Ці слова Ваші. Про лет.
Не відмовляєтеся? Отож.
Мій вірш був на моїй сторінці, спочатку його препарувала одна, потім інша. Ви чогось узялися під лупу класти.
А у статті про генія і таланти написано: "Ми часто намагаємося все порахувати і вичислити, забуваючи, що деякі категорії нашого життя не піддаються математичному аналізу. Троянда прекрасна тому, що ми сприймаємо її такою, якою вона є, узагальнено, не вдаючись у деталі. Але спробуйте розібрати її по пелюстках, вивчити під мікроскопом, проаналізувати зв'язки між молекулами, розкласти запах на атоми — і троянда перестане бути прекрасною. Її знищить наше бажання застосувати логіку там, де слід вдаватися до образного сприйняття".
Я не Ваш поет.
Мені Ваші тексти нецікаві. Як же я їх похвалю?
Компліменти я кажу подібним до себе. Тим, хто летить на моїй висоті. У кого образніть і метафоричність.
Це взаємне. І природне.
Ніколи не нападаю першою, але обороняюся завжди. Я ж Залізняк.
А тепер я прошу припинити цю дискусію. Я на Вас і так згаяла дорогоцінний час. Шануймося.
.......................................

А що Ярослав мене любить, як особистість, то вірю.