Мухи вже не люті, ледь кусають.
Крові насмоктались комарі.
Спеки безпощадної немає,
Люд знімає блейзери, брилі.

Хрону потовстішало коріння,
Жабенятка виросли в ставу.
От якби іще не сновидіння -
Рай земний настав би наяву.

Уві сні - шалені перегони,
Біжимо на сонце золоте,
Серденько, немов язик у дзвоні
Калатає, тьохкає, гуде.

Нагота виблискує на сонці,
Піт рясний струмує на чоло.
Ми - прудкі спринтери! Марафонці!
Птах своє позичив нам крило.

Тупотить попереду кохана,
В неї ноги довші за мої.
Допікають зайві кілограми -
На ніч я добряче попоїв.

Подолали снігову вершину,
Крутояром котимося вниз:
Так недоля ставить на коліна,
Хоче аби здався, здувся, скис.

За волосся учепився любці,
Ледь не одірвав її главу.
Я - спеціаліст у цій науці,
За рахунок жіночок живу.

Все життя в цицьках і на буксирі,
Ложку в рота вкладують жінки.
Ноги ж, уві сні, неначе гирі,
І немає дружньої руки.

Вирвалася раптом сильна мавка,
В пучці залишила півкоси,
Як прокинусь - буде з нею сварка,
Не виношу спротиву, бузи.

Тьохкає будильник - шоста ранку,
На роботу рухатись пора.
Висотаний снами до останку:
Втома, невдоволення, жура.

Але я не встиг побити глеки -
Пригорнула жінка до груді.
Добре, хоч уже немає спеки,
Хоча сили, звісно, вже не ті.

06.08.2017р.