« И мелькают города и страны,
                      параллели, меридианы.
Только жаль, что тех дорожек нету,
  по которым нам бродить по свету»

  Глобус

                      І
Вітаю аж із того світу,
де ми жили і їли мед,
як і усі совєцькі діти
під гаслом партії, – вперед!

Батьки у нас були уперті
і роботящі як воли,
коли давали їм умерти,
але радіти не дали.

Радянська влада годувала
усіх селян у дві руки:
живому очі затуляла,
а убієнним навпаки,

аби дивилися у небо
і пам'ятали куркуля
і те, що думати не треба
бодай під зорями Кремля.

Були ми юні піонери,
а то й вожаті, ланкові.
Навчала школа есесеру
ходити в ногу. Cеляві...

Історію старого світу
ми одобряємо, аби
усі були «живі-убиті»
як Риму третього раби.

Тому то – у собачій буді
ховалися на цілині,
у шахті. Снилося мені,
який то я щасливий буду...

Тікали нібито у люди,
а опинялися одні.

                      ІІ
Моя рідня по всьому світу
освоює чужий устав,
та не чекає заповіту,
якого я ще не писав.

А як напишу, буде небо
і сонце риже й голубе.
Та не обтяжуйте себе
ані картинами села,
ані питаннями до себе,
ані історією зла.

                      ІІІ
О! Ви атчізну захищали!
На те і виросли сини.
Аж у Молдавії давали
і у Абхазії чини…
Чому Росії всього мало?
Кому не вистачає сала
на тому березі війни?

Мої освічені сестрички,
і вас годує кацапня,
коли ви полете щодня
ту саму бурякову гичку?

У Лету їдуть електрички.
Не чує потягу рідня.

                              08.2017