ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp Я розіллю л
І
&
І
&
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Вірші
/
Сценарії та драматичні форми (віршовані чи прозові)
"МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваV (продовження16)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваV (продовження16)
З'ЯВА V
ЮДА
(до себе)
... І відійшла... назавше відійшла...
назавше!..
АССАХАР
Вже не помстишся?!
ЮДА
Я не помщуся?! Ха-ха-ха!!!
АССАХАР
То я говорю... тобі,
а правда—щось говорю!
ЮДА
Ще так ніколи не бажав я помсти,
як зараз її прагну—ще ніколи!
Ніколи—чуєш!
АССАХАР
Марне те бажання...
ЮДА
Що кажеш?
АССАХАР
Перед хвилю тільки бачив
озброєну юрбу та охорону,
що Вчителю погрожували смертю...
З мечами та кийками... п'яним криком
шукають за Пророком...
ЮДА
Шукають за Пророком—
та не знайдуть...
АССАХАР
Коли шукають, то знайти все ж можуть...
ЮДА
Без мене не знайдуть…
Пересікає юрбу.
АССАХАР
Ото—вони!
ЮДА
(по боротьбі з собою)
Затримай їх...затримай...
Я вестиму...
Чи чуєш—
я ... їх ... по...ве...ду...
Ассахар вибігає.
Юда скликає службу... каже гасити світло...
Цілковитий морок... Горнеться у плащ...
Натовп з перехожими стає коло виходу...
Вереск, шум, галас. Юда кидається вперед. Вибігає.
Натовп віддаляється...
Довша пауза.
Вихор... буря... темрява... Тривала блискавка—
видно Юду, що вслизгується між бунтарів.
ЮДА
(шепоче)
Помста моя-моя!
Як мені добре!
На порозі показується серед блискавок Сангедріон.
ЮДА
Хто ви?
Чого треба
в тім пізнім часі?
САНГЕДРІОН
Ми є твої други—з Сангедріону.
ЮДА
Бриджуся я вами—як і давніше—
ба, сильніше навіть.
Геть звідсіля!
САНГЕДРІОН
Не відійдемо! Поки
не приймеш...
ЮДА
Чого?
САНГЕДРІОН
Подяки...
ЮДА
Від вас подяки—та ж за що?
САНГЕДРІОН
За ласку... що дістали в руки
Пророка!
ЮДА
Я помстився
над ним—і того мені буде—
за все... за все!
САНГЕДРІОН
Одначе буде... мусить тобі бути—
то хіба лиш...
(Кладе гаманець на столі, той падає зі дзвоном.)
...помста над Пророком
належить тільки нам, а не тобі!
ЮДА
Га! Пси погані!!!
САНГЕДРІОН
Наша... наша—помста,
тільки твій—заробок...
Ха-ха-ха-ха!
(Відходить.)
Юду терзає розпач...
наближається до грошей... копає їх з погордою—
спостерігає на порозі Лазаря.
ЮДА
А ти хто?
ЛАЗАР
Лазар...
Чи впізнаєш, Юдо,
в моїм обличчі—брата Магдалени...
ЮДА
(тулиться у плащ)
Я сам себе тепер не упізнаю—
чого ти хочеш?
ЛАЗАР
Лиш споглянь на мене—
а вичитаєш з чим прихожу...
ЮДА
Може... із поцілунком...
від Магдалени?..
Пізно!..
Той поцілунок я віддав Пророку...
Нічого вже не хочу...
вже не хочу...нічого...
... від неї!!.
ЛАЗАР
Я приходжу від Пророка...
ЮДА
(вражено)
Від Пророка?! Що Йому до мене?
Я все віддав—і навіть поцілунок!!
ЛАЗАР
(сумно, з докором)
Тим поцілунком заподіяв згубу
Йому...
ЮДА
(радісно)
Я заподіяв згубу!..
То через мене, а не через них...
загине—правда? Буде моя помста
над Ним горою!
А вони говорять—ха-ха-ха-ха—
що не помстився, наче б,
за кривду—ха-ха-ха!..
ЛАЗАР
За кривду—як то?
ЮДА
Не питай! Не хочу
я більше згадувати про... Хіба що ні!
Так знай, що я помстив за неї...
за неї—за сестру твою...
ЛАЗАР
Брехня!
Твоєю не була, хоч була поруч...
ЮДА
Що? Смієш то мені казати?
ЛАЗАР
Казати правду... правду!
Її дух
для інших створений розко́шів,
ніж розкоші,
котрі дає лиш тіло... А з тобою,
в твоїх обіймах не зазнала щастя,
тому пішла туди!..
ЮДА
До ніг Пророка! Відняв її—відняв!
А значить—смерть... Йому... за те!
ЛАЗАР
(з болючим докором)
Післав на згубу праведного,
Юдо!
ЮДА
Він—праведний! Ха-ха-ха-ха!
Злочинцем
для мене був—і як злочинець згине!
ЛАЗАР
Не Він відняв її від тебе—я відняв!
ЮДА
(ніби вражений блискавкою—хилиться)
Що?! Ти... ти... ти... ?!
ЛАЗАР
(схиляється над ним)
То я у неї в серці
зродив бажання чисті, що палкіш
від тих, котрі гасила твоя спрага...
Почула голос мій... Пішла за мною...
А я її привів до ніг Пророка!
Скаляв ти кров'ю праведного руки!
(Відходить.)
ЮДА
(сам)
Післав на згубу праведного... трунком...
ні, поцілунком... з уст її... післав...
в розкоші вбраним трунком—поцілунком...
Не хочу більше розкошів!..
Не хочу твоїх цілунків!
Вже не хочу... досить…
Пауза.
Як та змія ослизла—на устах
Йому завис я... Не відтрутив навіть?..
Лиш дихом братнім тьмарив мої лиця...
Післав на згубу праведного! Ні...
не я... не я! Вони... вони... вони...
Я... я... вказав їм тільки, де молився
о тій порі вечірній...
(Забирає гроші.)
А за те... за те—принесли срібні...
(Зривається, тулиться у плащ... дрижить...
хитається.)
Ні... о ні... не я! Вони... вони... вони!
(Вибігає серед вихорів і блискавиць.)
Заходять слуги.
I-й СЛУГА
Позамикати двері... вікна... щільно...
Страшенний вихор... блискає... надходить
буря...
II-й СЛУГА
Вихор... вихор виє... ячить і скавучить,
як вовкулака...
ІІІ-й СЛУГА
У ніч таку чекай на дивні речі.
ІV-й СЛУГА
Мовляв, нечистий так справляє герці,
коли узрить повішеника...
І-й СЛУГА
… Вікна—позамикайте... двері...
вікна... щільно...
ІІІ-й СЛУГА
Чи, може, й зараз хтось себе повісив?
Слуги помалу відходять.
З а в і с а
20. А ви, улюблені, будуйте себе
найсвятішою вашою вірою,
моліться Духом Святим,
21. бережіть себе самих у Божій любові,
і чекайте милости Господа нашого
Ісуса Христа для вічного життя.
22.1 до одних, хто вагається,
будьте милостиві,
23. спасайте і виривайте з огню;
а до інших будьте милосердні зо
страхом і ненавидьте навіть одежу,
опоганену від тіла!
Соборне послання
св. апостола ІОди
22,14. Блаженні,
хто випере шати свої,
щоб мати право на дерево життя...
Об'явлення
св. Івана Богослова
(За виданням "Марія з Магдали".-Львів:Логос,1995)
ЮДА
(до себе)
... І відійшла... назавше відійшла...
назавше!..
АССАХАР
Вже не помстишся?!
ЮДА
Я не помщуся?! Ха-ха-ха!!!
АССАХАР
То я говорю... тобі,
а правда—щось говорю!
ЮДА
Ще так ніколи не бажав я помсти,
як зараз її прагну—ще ніколи!
Ніколи—чуєш!
АССАХАР
Марне те бажання...
ЮДА
Що кажеш?
АССАХАР
Перед хвилю тільки бачив
озброєну юрбу та охорону,
що Вчителю погрожували смертю...
З мечами та кийками... п'яним криком
шукають за Пророком...
ЮДА
Шукають за Пророком—
та не знайдуть...
АССАХАР
Коли шукають, то знайти все ж можуть...
ЮДА
Без мене не знайдуть…
Пересікає юрбу.
АССАХАР
Ото—вони!
ЮДА
(по боротьбі з собою)
Затримай їх...затримай...
Я вестиму...
Чи чуєш—
я ... їх ... по...ве...ду...
Ассахар вибігає.
Юда скликає службу... каже гасити світло...
Цілковитий морок... Горнеться у плащ...
Натовп з перехожими стає коло виходу...
Вереск, шум, галас. Юда кидається вперед. Вибігає.
Натовп віддаляється...
Довша пауза.
Вихор... буря... темрява... Тривала блискавка—
видно Юду, що вслизгується між бунтарів.
ЮДА
(шепоче)
Помста моя-моя!
Як мені добре!
На порозі показується серед блискавок Сангедріон.
ЮДА
Хто ви?
Чого треба
в тім пізнім часі?
САНГЕДРІОН
Ми є твої други—з Сангедріону.
ЮДА
Бриджуся я вами—як і давніше—
ба, сильніше навіть.
Геть звідсіля!
САНГЕДРІОН
Не відійдемо! Поки
не приймеш...
ЮДА
Чого?
САНГЕДРІОН
Подяки...
ЮДА
Від вас подяки—та ж за що?
САНГЕДРІОН
За ласку... що дістали в руки
Пророка!
ЮДА
Я помстився
над ним—і того мені буде—
за все... за все!
САНГЕДРІОН
Одначе буде... мусить тобі бути—
то хіба лиш...
(Кладе гаманець на столі, той падає зі дзвоном.)
...помста над Пророком
належить тільки нам, а не тобі!
ЮДА
Га! Пси погані!!!
САНГЕДРІОН
Наша... наша—помста,
тільки твій—заробок...
Ха-ха-ха-ха!
(Відходить.)
Юду терзає розпач...
наближається до грошей... копає їх з погордою—
спостерігає на порозі Лазаря.
ЮДА
А ти хто?
ЛАЗАР
Лазар...
Чи впізнаєш, Юдо,
в моїм обличчі—брата Магдалени...
ЮДА
(тулиться у плащ)
Я сам себе тепер не упізнаю—
чого ти хочеш?
ЛАЗАР
Лиш споглянь на мене—
а вичитаєш з чим прихожу...
ЮДА
Може... із поцілунком...
від Магдалени?..
Пізно!..
Той поцілунок я віддав Пророку...
Нічого вже не хочу...
вже не хочу...нічого...
... від неї!!.
ЛАЗАР
Я приходжу від Пророка...
ЮДА
(вражено)
Від Пророка?! Що Йому до мене?
Я все віддав—і навіть поцілунок!!
ЛАЗАР
(сумно, з докором)
Тим поцілунком заподіяв згубу
Йому...
ЮДА
(радісно)
Я заподіяв згубу!..
То через мене, а не через них...
загине—правда? Буде моя помста
над Ним горою!
А вони говорять—ха-ха-ха-ха—
що не помстився, наче б,
за кривду—ха-ха-ха!..
ЛАЗАР
За кривду—як то?
ЮДА
Не питай! Не хочу
я більше згадувати про... Хіба що ні!
Так знай, що я помстив за неї...
за неї—за сестру твою...
ЛАЗАР
Брехня!
Твоєю не була, хоч була поруч...
ЮДА
Що? Смієш то мені казати?
ЛАЗАР
Казати правду... правду!
Її дух
для інших створений розко́шів,
ніж розкоші,
котрі дає лиш тіло... А з тобою,
в твоїх обіймах не зазнала щастя,
тому пішла туди!..
ЮДА
До ніг Пророка! Відняв її—відняв!
А значить—смерть... Йому... за те!
ЛАЗАР
(з болючим докором)
Післав на згубу праведного,
Юдо!
ЮДА
Він—праведний! Ха-ха-ха-ха!
Злочинцем
для мене був—і як злочинець згине!
ЛАЗАР
Не Він відняв її від тебе—я відняв!
ЮДА
(ніби вражений блискавкою—хилиться)
Що?! Ти... ти... ти... ?!
ЛАЗАР
(схиляється над ним)
То я у неї в серці
зродив бажання чисті, що палкіш
від тих, котрі гасила твоя спрага...
Почула голос мій... Пішла за мною...
А я її привів до ніг Пророка!
Скаляв ти кров'ю праведного руки!
(Відходить.)
ЮДА
(сам)
Післав на згубу праведного... трунком...
ні, поцілунком... з уст її... післав...
в розкоші вбраним трунком—поцілунком...
Не хочу більше розкошів!..
Не хочу твоїх цілунків!
Вже не хочу... досить…
Пауза.
Як та змія ослизла—на устах
Йому завис я... Не відтрутив навіть?..
Лиш дихом братнім тьмарив мої лиця...
Післав на згубу праведного! Ні...
не я... не я! Вони... вони... вони...
Я... я... вказав їм тільки, де молився
о тій порі вечірній...
(Забирає гроші.)
А за те... за те—принесли срібні...
(Зривається, тулиться у плащ... дрижить...
хитається.)
Ні... о ні... не я! Вони... вони... вони!
(Вибігає серед вихорів і блискавиць.)
Заходять слуги.
I-й СЛУГА
Позамикати двері... вікна... щільно...
Страшенний вихор... блискає... надходить
буря...
II-й СЛУГА
Вихор... вихор виє... ячить і скавучить,
як вовкулака...
ІІІ-й СЛУГА
У ніч таку чекай на дивні речі.
ІV-й СЛУГА
Мовляв, нечистий так справляє герці,
коли узрить повішеника...
І-й СЛУГА
… Вікна—позамикайте... двері...
вікна... щільно...
ІІІ-й СЛУГА
Чи, може, й зараз хтось себе повісив?
Слуги помалу відходять.
З а в і с а
20. А ви, улюблені, будуйте себе
найсвятішою вашою вірою,
моліться Духом Святим,
21. бережіть себе самих у Божій любові,
і чекайте милости Господа нашого
Ісуса Христа для вічного життя.
22.1 до одних, хто вагається,
будьте милостиві,
23. спасайте і виривайте з огню;
а до інших будьте милосердні зо
страхом і ненавидьте навіть одежу,
опоганену від тіла!
Соборне послання
св. апостола ІОди
22,14. Блаженні,
хто випере шати свої,
щоб мати право на дерево життя...
Об'явлення
св. Івана Богослова
(За виданням "Марія з Магдали".-Львів:Логос,1995)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«…А НАШ ВОЛОХ СІНО КОСИТЬ» (Старожитній обряд обжинкового «весілля»)"
• Перейти на сторінку •
" "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)"
• Перейти на сторінку •
" "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.113 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.113 seconds