ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.15
20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
2026.06.15
13:25
Я розхлюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
2026.06.15
10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
2026.06.15
09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
2026.06.15
08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26
2026.06.15
06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
2026.06.14
23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
2026.06.14
21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Вірші
/
Сценарії та драматичні форми (віршовані чи прозові)
"МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваV (продовження16)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваV (продовження16)
З'ЯВА V
ЮДА
(до себе)
... І відійшла... назавше відійшла...
назавше!..
АССАХАР
Вже не помстишся?!
ЮДА
Я не помщуся?! Ха-ха-ха!!!
АССАХАР
То я говорю... тобі,
а правда—щось говорю!
ЮДА
Ще так ніколи не бажав я помсти,
як зараз її прагну—ще ніколи!
Ніколи—чуєш!
АССАХАР
Марне те бажання...
ЮДА
Що кажеш?
АССАХАР
Перед хвилю тільки бачив
озброєну юрбу та охорону,
що Вчителю погрожували смертю...
З мечами та кийками... п'яним криком
шукають за Пророком...
ЮДА
Шукають за Пророком—
та не знайдуть...
АССАХАР
Коли шукають, то знайти все ж можуть...
ЮДА
Без мене не знайдуть…
Пересікає юрбу.
АССАХАР
Ото—вони!
ЮДА
(по боротьбі з собою)
Затримай їх...затримай...
Я вестиму...
Чи чуєш—
я ... їх ... по...ве...ду...
Ассахар вибігає.
Юда скликає службу... каже гасити світло...
Цілковитий морок... Горнеться у плащ...
Натовп з перехожими стає коло виходу...
Вереск, шум, галас. Юда кидається вперед. Вибігає.
Натовп віддаляється...
Довша пауза.
Вихор... буря... темрява... Тривала блискавка—
видно Юду, що вслизгується між бунтарів.
ЮДА
(шепоче)
Помста моя-моя!
Як мені добре!
На порозі показується серед блискавок Сангедріон.
ЮДА
Хто ви?
Чого треба
в тім пізнім часі?
САНГЕДРІОН
Ми є твої други—з Сангедріону.
ЮДА
Бриджуся я вами—як і давніше—
ба, сильніше навіть.
Геть звідсіля!
САНГЕДРІОН
Не відійдемо! Поки
не приймеш...
ЮДА
Чого?
САНГЕДРІОН
Подяки...
ЮДА
Від вас подяки—та ж за що?
САНГЕДРІОН
За ласку... що дістали в руки
Пророка!
ЮДА
Я помстився
над ним—і того мені буде—
за все... за все!
САНГЕДРІОН
Одначе буде... мусить тобі бути—
то хіба лиш...
(Кладе гаманець на столі, той падає зі дзвоном.)
...помста над Пророком
належить тільки нам, а не тобі!
ЮДА
Га! Пси погані!!!
САНГЕДРІОН
Наша... наша—помста,
тільки твій—заробок...
Ха-ха-ха-ха!
(Відходить.)
Юду терзає розпач...
наближається до грошей... копає їх з погордою—
спостерігає на порозі Лазаря.
ЮДА
А ти хто?
ЛАЗАР
Лазар...
Чи впізнаєш, Юдо,
в моїм обличчі—брата Магдалени...
ЮДА
(тулиться у плащ)
Я сам себе тепер не упізнаю—
чого ти хочеш?
ЛАЗАР
Лиш споглянь на мене—
а вичитаєш з чим прихожу...
ЮДА
Може... із поцілунком...
від Магдалени?..
Пізно!..
Той поцілунок я віддав Пророку...
Нічого вже не хочу...
вже не хочу...нічого...
... від неї!!.
ЛАЗАР
Я приходжу від Пророка...
ЮДА
(вражено)
Від Пророка?! Що Йому до мене?
Я все віддав—і навіть поцілунок!!
ЛАЗАР
(сумно, з докором)
Тим поцілунком заподіяв згубу
Йому...
ЮДА
(радісно)
Я заподіяв згубу!..
То через мене, а не через них...
загине—правда? Буде моя помста
над Ним горою!
А вони говорять—ха-ха-ха-ха—
що не помстився, наче б,
за кривду—ха-ха-ха!..
ЛАЗАР
За кривду—як то?
ЮДА
Не питай! Не хочу
я більше згадувати про... Хіба що ні!
Так знай, що я помстив за неї...
за неї—за сестру твою...
ЛАЗАР
Брехня!
Твоєю не була, хоч була поруч...
ЮДА
Що? Смієш то мені казати?
ЛАЗАР
Казати правду... правду!
Її дух
для інших створений розко́шів,
ніж розкоші,
котрі дає лиш тіло... А з тобою,
в твоїх обіймах не зазнала щастя,
тому пішла туди!..
ЮДА
До ніг Пророка! Відняв її—відняв!
А значить—смерть... Йому... за те!
ЛАЗАР
(з болючим докором)
Післав на згубу праведного,
Юдо!
ЮДА
Він—праведний! Ха-ха-ха-ха!
Злочинцем
для мене був—і як злочинець згине!
ЛАЗАР
Не Він відняв її від тебе—я відняв!
ЮДА
(ніби вражений блискавкою—хилиться)
Що?! Ти... ти... ти... ?!
ЛАЗАР
(схиляється над ним)
То я у неї в серці
зродив бажання чисті, що палкіш
від тих, котрі гасила твоя спрага...
Почула голос мій... Пішла за мною...
А я її привів до ніг Пророка!
Скаляв ти кров'ю праведного руки!
(Відходить.)
ЮДА
(сам)
Післав на згубу праведного... трунком...
ні, поцілунком... з уст її... післав...
в розкоші вбраним трунком—поцілунком...
Не хочу більше розкошів!..
Не хочу твоїх цілунків!
Вже не хочу... досить…
Пауза.
Як та змія ослизла—на устах
Йому завис я... Не відтрутив навіть?..
Лиш дихом братнім тьмарив мої лиця...
Післав на згубу праведного! Ні...
не я... не я! Вони... вони... вони...
Я... я... вказав їм тільки, де молився
о тій порі вечірній...
(Забирає гроші.)
А за те... за те—принесли срібні...
(Зривається, тулиться у плащ... дрижить...
хитається.)
Ні... о ні... не я! Вони... вони... вони!
(Вибігає серед вихорів і блискавиць.)
Заходять слуги.
I-й СЛУГА
Позамикати двері... вікна... щільно...
Страшенний вихор... блискає... надходить
буря...
II-й СЛУГА
Вихор... вихор виє... ячить і скавучить,
як вовкулака...
ІІІ-й СЛУГА
У ніч таку чекай на дивні речі.
ІV-й СЛУГА
Мовляв, нечистий так справляє герці,
коли узрить повішеника...
І-й СЛУГА
… Вікна—позамикайте... двері...
вікна... щільно...
ІІІ-й СЛУГА
Чи, може, й зараз хтось себе повісив?
Слуги помалу відходять.
З а в і с а
20. А ви, улюблені, будуйте себе
найсвятішою вашою вірою,
моліться Духом Святим,
21. бережіть себе самих у Божій любові,
і чекайте милости Господа нашого
Ісуса Христа для вічного життя.
22.1 до одних, хто вагається,
будьте милостиві,
23. спасайте і виривайте з огню;
а до інших будьте милосердні зо
страхом і ненавидьте навіть одежу,
опоганену від тіла!
Соборне послання
св. апостола ІОди
22,14. Блаженні,
хто випере шати свої,
щоб мати право на дерево життя...
Об'явлення
св. Івана Богослова
(За виданням "Марія з Магдали".-Львів:Логос,1995)
ЮДА
(до себе)
... І відійшла... назавше відійшла...
назавше!..
АССАХАР
Вже не помстишся?!
ЮДА
Я не помщуся?! Ха-ха-ха!!!
АССАХАР
То я говорю... тобі,
а правда—щось говорю!
ЮДА
Ще так ніколи не бажав я помсти,
як зараз її прагну—ще ніколи!
Ніколи—чуєш!
АССАХАР
Марне те бажання...
ЮДА
Що кажеш?
АССАХАР
Перед хвилю тільки бачив
озброєну юрбу та охорону,
що Вчителю погрожували смертю...
З мечами та кийками... п'яним криком
шукають за Пророком...
ЮДА
Шукають за Пророком—
та не знайдуть...
АССАХАР
Коли шукають, то знайти все ж можуть...
ЮДА
Без мене не знайдуть…
Пересікає юрбу.
АССАХАР
Ото—вони!
ЮДА
(по боротьбі з собою)
Затримай їх...затримай...
Я вестиму...
Чи чуєш—
я ... їх ... по...ве...ду...
Ассахар вибігає.
Юда скликає службу... каже гасити світло...
Цілковитий морок... Горнеться у плащ...
Натовп з перехожими стає коло виходу...
Вереск, шум, галас. Юда кидається вперед. Вибігає.
Натовп віддаляється...
Довша пауза.
Вихор... буря... темрява... Тривала блискавка—
видно Юду, що вслизгується між бунтарів.
ЮДА
(шепоче)
Помста моя-моя!
Як мені добре!
На порозі показується серед блискавок Сангедріон.
ЮДА
Хто ви?
Чого треба
в тім пізнім часі?
САНГЕДРІОН
Ми є твої други—з Сангедріону.
ЮДА
Бриджуся я вами—як і давніше—
ба, сильніше навіть.
Геть звідсіля!
САНГЕДРІОН
Не відійдемо! Поки
не приймеш...
ЮДА
Чого?
САНГЕДРІОН
Подяки...
ЮДА
Від вас подяки—та ж за що?
САНГЕДРІОН
За ласку... що дістали в руки
Пророка!
ЮДА
Я помстився
над ним—і того мені буде—
за все... за все!
САНГЕДРІОН
Одначе буде... мусить тобі бути—
то хіба лиш...
(Кладе гаманець на столі, той падає зі дзвоном.)
...помста над Пророком
належить тільки нам, а не тобі!
ЮДА
Га! Пси погані!!!
САНГЕДРІОН
Наша... наша—помста,
тільки твій—заробок...
Ха-ха-ха-ха!
(Відходить.)
Юду терзає розпач...
наближається до грошей... копає їх з погордою—
спостерігає на порозі Лазаря.
ЮДА
А ти хто?
ЛАЗАР
Лазар...
Чи впізнаєш, Юдо,
в моїм обличчі—брата Магдалени...
ЮДА
(тулиться у плащ)
Я сам себе тепер не упізнаю—
чого ти хочеш?
ЛАЗАР
Лиш споглянь на мене—
а вичитаєш з чим прихожу...
ЮДА
Може... із поцілунком...
від Магдалени?..
Пізно!..
Той поцілунок я віддав Пророку...
Нічого вже не хочу...
вже не хочу...нічого...
... від неї!!.
ЛАЗАР
Я приходжу від Пророка...
ЮДА
(вражено)
Від Пророка?! Що Йому до мене?
Я все віддав—і навіть поцілунок!!
ЛАЗАР
(сумно, з докором)
Тим поцілунком заподіяв згубу
Йому...
ЮДА
(радісно)
Я заподіяв згубу!..
То через мене, а не через них...
загине—правда? Буде моя помста
над Ним горою!
А вони говорять—ха-ха-ха-ха—
що не помстився, наче б,
за кривду—ха-ха-ха!..
ЛАЗАР
За кривду—як то?
ЮДА
Не питай! Не хочу
я більше згадувати про... Хіба що ні!
Так знай, що я помстив за неї...
за неї—за сестру твою...
ЛАЗАР
Брехня!
Твоєю не була, хоч була поруч...
ЮДА
Що? Смієш то мені казати?
ЛАЗАР
Казати правду... правду!
Її дух
для інших створений розко́шів,
ніж розкоші,
котрі дає лиш тіло... А з тобою,
в твоїх обіймах не зазнала щастя,
тому пішла туди!..
ЮДА
До ніг Пророка! Відняв її—відняв!
А значить—смерть... Йому... за те!
ЛАЗАР
(з болючим докором)
Післав на згубу праведного,
Юдо!
ЮДА
Він—праведний! Ха-ха-ха-ха!
Злочинцем
для мене був—і як злочинець згине!
ЛАЗАР
Не Він відняв її від тебе—я відняв!
ЮДА
(ніби вражений блискавкою—хилиться)
Що?! Ти... ти... ти... ?!
ЛАЗАР
(схиляється над ним)
То я у неї в серці
зродив бажання чисті, що палкіш
від тих, котрі гасила твоя спрага...
Почула голос мій... Пішла за мною...
А я її привів до ніг Пророка!
Скаляв ти кров'ю праведного руки!
(Відходить.)
ЮДА
(сам)
Післав на згубу праведного... трунком...
ні, поцілунком... з уст її... післав...
в розкоші вбраним трунком—поцілунком...
Не хочу більше розкошів!..
Не хочу твоїх цілунків!
Вже не хочу... досить…
Пауза.
Як та змія ослизла—на устах
Йому завис я... Не відтрутив навіть?..
Лиш дихом братнім тьмарив мої лиця...
Післав на згубу праведного! Ні...
не я... не я! Вони... вони... вони...
Я... я... вказав їм тільки, де молився
о тій порі вечірній...
(Забирає гроші.)
А за те... за те—принесли срібні...
(Зривається, тулиться у плащ... дрижить...
хитається.)
Ні... о ні... не я! Вони... вони... вони!
(Вибігає серед вихорів і блискавиць.)
Заходять слуги.
I-й СЛУГА
Позамикати двері... вікна... щільно...
Страшенний вихор... блискає... надходить
буря...
II-й СЛУГА
Вихор... вихор виє... ячить і скавучить,
як вовкулака...
ІІІ-й СЛУГА
У ніч таку чекай на дивні речі.
ІV-й СЛУГА
Мовляв, нечистий так справляє герці,
коли узрить повішеника...
І-й СЛУГА
… Вікна—позамикайте... двері...
вікна... щільно...
ІІІ-й СЛУГА
Чи, може, й зараз хтось себе повісив?
Слуги помалу відходять.
З а в і с а
20. А ви, улюблені, будуйте себе
найсвятішою вашою вірою,
моліться Духом Святим,
21. бережіть себе самих у Божій любові,
і чекайте милости Господа нашого
Ісуса Христа для вічного життя.
22.1 до одних, хто вагається,
будьте милостиві,
23. спасайте і виривайте з огню;
а до інших будьте милосердні зо
страхом і ненавидьте навіть одежу,
опоганену від тіла!
Соборне послання
св. апостола ІОди
22,14. Блаженні,
хто випере шати свої,
щоб мати право на дерево життя...
Об'явлення
св. Івана Богослова
(За виданням "Марія з Магдали".-Львів:Логос,1995)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«…А НАШ ВОЛОХ СІНО КОСИТЬ» (Старожитній обряд обжинкового «весілля»)"
• Перейти на сторінку •
" "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)"
• Перейти на сторінку •
" "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1 seconds