ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
2026.01.28
13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
2026.01.28
11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
2026.01.28
09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
2026.01.27
20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
2026.01.27
18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
2026.01.27
13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
2026.01.27
11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
2026.01.27
11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
2026.01.27
10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
2026.01.26
21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
2026.01.26
18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
2025.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Вірші
/
Сценарії та драматичні форми (віршовані чи прозові)
"МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваV (продовження16)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваV (продовження16)
З'ЯВА V
ЮДА
(до себе)
... І відійшла... назавше відійшла...
назавше!..
АССАХАР
Вже не помстишся?!
ЮДА
Я не помщуся?! Ха-ха-ха!!!
АССАХАР
То я говорю... тобі,
а правда—щось говорю!
ЮДА
Ще так ніколи не бажав я помсти,
як зараз її прагну—ще ніколи!
Ніколи—чуєш!
АССАХАР
Марне те бажання...
ЮДА
Що кажеш?
АССАХАР
Перед хвилю тільки бачив
озброєну юрбу та охорону,
що Вчителю погрожували смертю...
З мечами та кийками... п'яним криком
шукають за Пророком...
ЮДА
Шукають за Пророком—
та не знайдуть...
АССАХАР
Коли шукають, то знайти все ж можуть...
ЮДА
Без мене не знайдуть…
Пересікає юрбу.
АССАХАР
Ото—вони!
ЮДА
(по боротьбі з собою)
Затримай їх...затримай...
Я вестиму...
Чи чуєш—
я ... їх ... по...ве...ду...
Ассахар вибігає.
Юда скликає службу... каже гасити світло...
Цілковитий морок... Горнеться у плащ...
Натовп з перехожими стає коло виходу...
Вереск, шум, галас. Юда кидається вперед. Вибігає.
Натовп віддаляється...
Довша пауза.
Вихор... буря... темрява... Тривала блискавка—
видно Юду, що вслизгується між бунтарів.
ЮДА
(шепоче)
Помста моя-моя!
Як мені добре!
На порозі показується серед блискавок Сангедріон.
ЮДА
Хто ви?
Чого треба
в тім пізнім часі?
САНГЕДРІОН
Ми є твої други—з Сангедріону.
ЮДА
Бриджуся я вами—як і давніше—
ба, сильніше навіть.
Геть звідсіля!
САНГЕДРІОН
Не відійдемо! Поки
не приймеш...
ЮДА
Чого?
САНГЕДРІОН
Подяки...
ЮДА
Від вас подяки—та ж за що?
САНГЕДРІОН
За ласку... що дістали в руки
Пророка!
ЮДА
Я помстився
над ним—і того мені буде—
за все... за все!
САНГЕДРІОН
Одначе буде... мусить тобі бути—
то хіба лиш...
(Кладе гаманець на столі, той падає зі дзвоном.)
...помста над Пророком
належить тільки нам, а не тобі!
ЮДА
Га! Пси погані!!!
САНГЕДРІОН
Наша... наша—помста,
тільки твій—заробок...
Ха-ха-ха-ха!
(Відходить.)
Юду терзає розпач...
наближається до грошей... копає їх з погордою—
спостерігає на порозі Лазаря.
ЮДА
А ти хто?
ЛАЗАР
Лазар...
Чи впізнаєш, Юдо,
в моїм обличчі—брата Магдалени...
ЮДА
(тулиться у плащ)
Я сам себе тепер не упізнаю—
чого ти хочеш?
ЛАЗАР
Лиш споглянь на мене—
а вичитаєш з чим прихожу...
ЮДА
Може... із поцілунком...
від Магдалени?..
Пізно!..
Той поцілунок я віддав Пророку...
Нічого вже не хочу...
вже не хочу...нічого...
... від неї!!.
ЛАЗАР
Я приходжу від Пророка...
ЮДА
(вражено)
Від Пророка?! Що Йому до мене?
Я все віддав—і навіть поцілунок!!
ЛАЗАР
(сумно, з докором)
Тим поцілунком заподіяв згубу
Йому...
ЮДА
(радісно)
Я заподіяв згубу!..
То через мене, а не через них...
загине—правда? Буде моя помста
над Ним горою!
А вони говорять—ха-ха-ха-ха—
що не помстився, наче б,
за кривду—ха-ха-ха!..
ЛАЗАР
За кривду—як то?
ЮДА
Не питай! Не хочу
я більше згадувати про... Хіба що ні!
Так знай, що я помстив за неї...
за неї—за сестру твою...
ЛАЗАР
Брехня!
Твоєю не була, хоч була поруч...
ЮДА
Що? Смієш то мені казати?
ЛАЗАР
Казати правду... правду!
Її дух
для інших створений розко́шів,
ніж розкоші,
котрі дає лиш тіло... А з тобою,
в твоїх обіймах не зазнала щастя,
тому пішла туди!..
ЮДА
До ніг Пророка! Відняв її—відняв!
А значить—смерть... Йому... за те!
ЛАЗАР
(з болючим докором)
Післав на згубу праведного,
Юдо!
ЮДА
Він—праведний! Ха-ха-ха-ха!
Злочинцем
для мене був—і як злочинець згине!
ЛАЗАР
Не Він відняв її від тебе—я відняв!
ЮДА
(ніби вражений блискавкою—хилиться)
Що?! Ти... ти... ти... ?!
ЛАЗАР
(схиляється над ним)
То я у неї в серці
зродив бажання чисті, що палкіш
від тих, котрі гасила твоя спрага...
Почула голос мій... Пішла за мною...
А я її привів до ніг Пророка!
Скаляв ти кров'ю праведного руки!
(Відходить.)
ЮДА
(сам)
Післав на згубу праведного... трунком...
ні, поцілунком... з уст її... післав...
в розкоші вбраним трунком—поцілунком...
Не хочу більше розкошів!..
Не хочу твоїх цілунків!
Вже не хочу... досить…
Пауза.
Як та змія ослизла—на устах
Йому завис я... Не відтрутив навіть?..
Лиш дихом братнім тьмарив мої лиця...
Післав на згубу праведного! Ні...
не я... не я! Вони... вони... вони...
Я... я... вказав їм тільки, де молився
о тій порі вечірній...
(Забирає гроші.)
А за те... за те—принесли срібні...
(Зривається, тулиться у плащ... дрижить...
хитається.)
Ні... о ні... не я! Вони... вони... вони!
(Вибігає серед вихорів і блискавиць.)
Заходять слуги.
I-й СЛУГА
Позамикати двері... вікна... щільно...
Страшенний вихор... блискає... надходить
буря...
II-й СЛУГА
Вихор... вихор виє... ячить і скавучить,
як вовкулака...
ІІІ-й СЛУГА
У ніч таку чекай на дивні речі.
ІV-й СЛУГА
Мовляв, нечистий так справляє герці,
коли узрить повішеника...
І-й СЛУГА
… Вікна—позамикайте... двері...
вікна... щільно...
ІІІ-й СЛУГА
Чи, може, й зараз хтось себе повісив?
Слуги помалу відходять.
З а в і с а
20. А ви, улюблені, будуйте себе
найсвятішою вашою вірою,
моліться Духом Святим,
21. бережіть себе самих у Божій любові,
і чекайте милости Господа нашого
Ісуса Христа для вічного життя.
22.1 до одних, хто вагається,
будьте милостиві,
23. спасайте і виривайте з огню;
а до інших будьте милосердні зо
страхом і ненавидьте навіть одежу,
опоганену від тіла!
Соборне послання
св. апостола ІОди
22,14. Блаженні,
хто випере шати свої,
щоб мати право на дерево життя...
Об'явлення
св. Івана Богослова
(За виданням "Марія з Магдали".-Львів:Логос,1995)
ЮДА
(до себе)
... І відійшла... назавше відійшла...
назавше!..
АССАХАР
Вже не помстишся?!
ЮДА
Я не помщуся?! Ха-ха-ха!!!
АССАХАР
То я говорю... тобі,
а правда—щось говорю!
ЮДА
Ще так ніколи не бажав я помсти,
як зараз її прагну—ще ніколи!
Ніколи—чуєш!
АССАХАР
Марне те бажання...
ЮДА
Що кажеш?
АССАХАР
Перед хвилю тільки бачив
озброєну юрбу та охорону,
що Вчителю погрожували смертю...
З мечами та кийками... п'яним криком
шукають за Пророком...
ЮДА
Шукають за Пророком—
та не знайдуть...
АССАХАР
Коли шукають, то знайти все ж можуть...
ЮДА
Без мене не знайдуть…
Пересікає юрбу.
АССАХАР
Ото—вони!
ЮДА
(по боротьбі з собою)
Затримай їх...затримай...
Я вестиму...
Чи чуєш—
я ... їх ... по...ве...ду...
Ассахар вибігає.
Юда скликає службу... каже гасити світло...
Цілковитий морок... Горнеться у плащ...
Натовп з перехожими стає коло виходу...
Вереск, шум, галас. Юда кидається вперед. Вибігає.
Натовп віддаляється...
Довша пауза.
Вихор... буря... темрява... Тривала блискавка—
видно Юду, що вслизгується між бунтарів.
ЮДА
(шепоче)
Помста моя-моя!
Як мені добре!
На порозі показується серед блискавок Сангедріон.
ЮДА
Хто ви?
Чого треба
в тім пізнім часі?
САНГЕДРІОН
Ми є твої други—з Сангедріону.
ЮДА
Бриджуся я вами—як і давніше—
ба, сильніше навіть.
Геть звідсіля!
САНГЕДРІОН
Не відійдемо! Поки
не приймеш...
ЮДА
Чого?
САНГЕДРІОН
Подяки...
ЮДА
Від вас подяки—та ж за що?
САНГЕДРІОН
За ласку... що дістали в руки
Пророка!
ЮДА
Я помстився
над ним—і того мені буде—
за все... за все!
САНГЕДРІОН
Одначе буде... мусить тобі бути—
то хіба лиш...
(Кладе гаманець на столі, той падає зі дзвоном.)
...помста над Пророком
належить тільки нам, а не тобі!
ЮДА
Га! Пси погані!!!
САНГЕДРІОН
Наша... наша—помста,
тільки твій—заробок...
Ха-ха-ха-ха!
(Відходить.)
Юду терзає розпач...
наближається до грошей... копає їх з погордою—
спостерігає на порозі Лазаря.
ЮДА
А ти хто?
ЛАЗАР
Лазар...
Чи впізнаєш, Юдо,
в моїм обличчі—брата Магдалени...
ЮДА
(тулиться у плащ)
Я сам себе тепер не упізнаю—
чого ти хочеш?
ЛАЗАР
Лиш споглянь на мене—
а вичитаєш з чим прихожу...
ЮДА
Може... із поцілунком...
від Магдалени?..
Пізно!..
Той поцілунок я віддав Пророку...
Нічого вже не хочу...
вже не хочу...нічого...
... від неї!!.
ЛАЗАР
Я приходжу від Пророка...
ЮДА
(вражено)
Від Пророка?! Що Йому до мене?
Я все віддав—і навіть поцілунок!!
ЛАЗАР
(сумно, з докором)
Тим поцілунком заподіяв згубу
Йому...
ЮДА
(радісно)
Я заподіяв згубу!..
То через мене, а не через них...
загине—правда? Буде моя помста
над Ним горою!
А вони говорять—ха-ха-ха-ха—
що не помстився, наче б,
за кривду—ха-ха-ха!..
ЛАЗАР
За кривду—як то?
ЮДА
Не питай! Не хочу
я більше згадувати про... Хіба що ні!
Так знай, що я помстив за неї...
за неї—за сестру твою...
ЛАЗАР
Брехня!
Твоєю не була, хоч була поруч...
ЮДА
Що? Смієш то мені казати?
ЛАЗАР
Казати правду... правду!
Її дух
для інших створений розко́шів,
ніж розкоші,
котрі дає лиш тіло... А з тобою,
в твоїх обіймах не зазнала щастя,
тому пішла туди!..
ЮДА
До ніг Пророка! Відняв її—відняв!
А значить—смерть... Йому... за те!
ЛАЗАР
(з болючим докором)
Післав на згубу праведного,
Юдо!
ЮДА
Він—праведний! Ха-ха-ха-ха!
Злочинцем
для мене був—і як злочинець згине!
ЛАЗАР
Не Він відняв її від тебе—я відняв!
ЮДА
(ніби вражений блискавкою—хилиться)
Що?! Ти... ти... ти... ?!
ЛАЗАР
(схиляється над ним)
То я у неї в серці
зродив бажання чисті, що палкіш
від тих, котрі гасила твоя спрага...
Почула голос мій... Пішла за мною...
А я її привів до ніг Пророка!
Скаляв ти кров'ю праведного руки!
(Відходить.)
ЮДА
(сам)
Післав на згубу праведного... трунком...
ні, поцілунком... з уст її... післав...
в розкоші вбраним трунком—поцілунком...
Не хочу більше розкошів!..
Не хочу твоїх цілунків!
Вже не хочу... досить…
Пауза.
Як та змія ослизла—на устах
Йому завис я... Не відтрутив навіть?..
Лиш дихом братнім тьмарив мої лиця...
Післав на згубу праведного! Ні...
не я... не я! Вони... вони... вони...
Я... я... вказав їм тільки, де молився
о тій порі вечірній...
(Забирає гроші.)
А за те... за те—принесли срібні...
(Зривається, тулиться у плащ... дрижить...
хитається.)
Ні... о ні... не я! Вони... вони... вони!
(Вибігає серед вихорів і блискавиць.)
Заходять слуги.
I-й СЛУГА
Позамикати двері... вікна... щільно...
Страшенний вихор... блискає... надходить
буря...
II-й СЛУГА
Вихор... вихор виє... ячить і скавучить,
як вовкулака...
ІІІ-й СЛУГА
У ніч таку чекай на дивні речі.
ІV-й СЛУГА
Мовляв, нечистий так справляє герці,
коли узрить повішеника...
І-й СЛУГА
… Вікна—позамикайте... двері...
вікна... щільно...
ІІІ-й СЛУГА
Чи, може, й зараз хтось себе повісив?
Слуги помалу відходять.
З а в і с а
20. А ви, улюблені, будуйте себе
найсвятішою вашою вірою,
моліться Духом Святим,
21. бережіть себе самих у Божій любові,
і чекайте милости Господа нашого
Ісуса Христа для вічного життя.
22.1 до одних, хто вагається,
будьте милостиві,
23. спасайте і виривайте з огню;
а до інших будьте милосердні зо
страхом і ненавидьте навіть одежу,
опоганену від тіла!
Соборне послання
св. апостола ІОди
22,14. Блаженні,
хто випере шати свої,
щоб мати право на дерево життя...
Об'явлення
св. Івана Богослова
(За виданням "Марія з Магдали".-Львів:Логос,1995)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«…А НАШ ВОЛОХ СІНО КОСИТЬ» (Старожитній обряд обжинкового «весілля»)"
• Перейти на сторінку •
" "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)"
• Перейти на сторінку •
" "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0952 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0952 seconds