* * *

Гарячий серпень допливає до половини.
Пірнаю в озеро: потойбереж, кажуть, гарно.
А що з мостами? Ще і досі не поновили.
Ну так чого ж було здіймати
вселенський гамір!

А подорожнім дуже дякую за пораду:
зелену падалку футболити – майже злочин.
Молю Миколу, щоб ні вибоїн, ні поранень,
та у наплічнику – й солома, і йоду розчин.

До миру – стільки ще обпечених кілометрів...
Чи є той млин, що вражі наміри перемеле?
... Виходить, мали ми
і рацію, й кулемети,
коли казали ще у восьмому*: «Para bellum!»

Мовчу, минуле пригадавши. Ніяковію.
У чорнім небі народилися грім та блискавка.
Гарячий серпень. Вимокаю на Маковія.
Достиглі груші
дощ непроханий
ополіскує.



























_______________________________________________


* тобто у дві тисячі восьмому, коли Росія напала на Грузію