Тепла втомленість очей, ніг та серця від великого міста
Я досі продовжую її відчувати у своїх находжених п'ятах
Стільки вражень, що можна було з них наплести би намиста
Все, що траплялось, було таким незвичним, наче дика м'ята

Стільки слів було сказано, стільки побачено, стільки цілунків,
Що тобі можна тепер ще сказати, моє далеке кохане місто?
що б не робилося в твоєму чи моєму світі, усіх малюнків
Не перемалювати, аби спекти усі торти, не вистачить тіста

А зараз я лежу в плацкарті, а здається - наче то метро,
Котре має якісь підземні/підводні невидимі невідомі станції
І добиратись треба туди, як в звичайному, не хвилину дві,
А декілька годин, і доїду на місце призначення лише вранці

Тут і там шумлять люди, цей вагон - наче метонімія подолу
Всі спішать кудись, хоч насправді від них не залежить нічого
і знічев'я, випивши чаю, падаєш на оксамитове місце своє бокове нижнє
лишається чекати, коли хтось з нас своє місцерозташування змінить на ближнє

2017