життя стає таким, що хапає твої нерви за горло
звивається, як гадюка востаннє цієї осені
тримається за останню краплю та й тримається гордо
насправді так вона позбувається облич набурмосених

щодень вартує того аби казати тобі добраніч
щовечора я існую, щоб загасити твій неспокій
щоночі ми боремося проти демонів пліч о пліч
чекаю ранок: знаю скільки від спальні до кухні кроків

кухня - таки найтепліша місцина в твоїй квартирі
особливо враховуючи що я тут не перший раз
здається тут вивітрюються усі думки нещирі
і ти починаєш відрікатися від усіх образ

ти не хочеш чинити жорстокий опір усьому світу
насправді ти повинен чинити опір самому собі
а світ і не вартий того, щоб весь час молитися літу
і ось тоді розумієш, що люди навколо - сліпі.

насправді ми вже не вийдемо за межі цієї кухні
ми тут дивимось в очі, любимо, куримо, ми тут - живі
комусь може здатися, неначе з тобою ми - всемогутні
та якось виявилось, що ми - вигадки в чиїйсь голові.
21/02/2016