ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Мороз морозенко
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
Ми - світло!
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Клин
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Не всі вдома
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
На берегах межиріччя
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Заворожені велети
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
Біла спальня (Cream)
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
Учілка
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Остання спроба або Похід Пилипа Орлика на Україну в 1711 році
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову (із неопублікованого, 1999 р.)
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Бажання
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Останні слова
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
1978. Шахи (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
***
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Згадай...

Не все ль равно – придет другой…


Пришедший лучше песню сложит.

И песне внемля в тишине,
Любимая с другим любимым,
Быть может вспомнит обо мне,
Как о цветке неповторимом.

Сергій Єсенін

Образ твору Мені лиш спогади лишились,
Бо стала ти навік чужа,
Я сам зламав любові квіти,
Як словом ніжність ображав.

Докірливо та далеч сива
Усе нагадує ізнов
Як виривав любов з корінням –
Така поетова любов?!

Але ж її я і леліяв,
Пісенним словом поливав,
І згадує, як пестив мрію
В гаю закохана трава.

Вже потім здійнялася люто
Зими розкошлана юга…
Чому ж та пам`яті отрута
Лише погане зберіга?!

І крапля зла не розчинилась
У океані доброти.
І знов свою являє силу,
І вже ідеш похмура ти.

Чи це мені усе здалося?
Все швидше день тече, згаса.
Та знову тихо плаче осінь,
Немов загублена краса.

Росте байдужість. Це – найгірше!
Сльоза цілує мертве скло.
Пісень десятки, сотні віршів –
Натхнення всує протекло.

Та не сварюся, розумію,
Не сподіваюсь більше див.
Бо інший он – і не як мрію –
Тебе реальну оповив.

Щаслива будь – бажаю щиро,
Осяє хай обох весна.
Мені лишився тільки вирій,
Алея розпачу сумна.

Та як пізнаєш дні тяжкі ти,
Які не стерти, не спинить.
Хай вірші ці – любові квіти
Тебе розрадять хоч на мить.

14.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-09-14 02:49:04
Переглядів сторінки твору 4541
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.02.02 17:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрко Бужанин (М.К./М.К.) [ 2017-09-14 12:54:37 ]
Ну, за те щоб осінь не плакала! :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-09-14 22:11:02 ]
Дай Боже, побратиме! За це і вип`ємо!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-09-14 13:06:27 ]
Ярославе, передаю подяку від жителів мого села за книгу "Велесів гай". Автограф зробив подарунок ще ціннішим. Самій сподобалась ця книга - поєднання гарної лірики і чудових фотографій. Вдячно обіймаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-09-15 12:37:25 ]
Ось відгук із ФБ твого земляка Віктора Петровського, Ларисо!))
Доброго ранку , пане Ярослав!
Вчора отримав від Вас книгу "Велесів гай", підписану Вами для жителів мого села -ПЛУЖНОГО.
Від імені громади дякую.
Вчора ж я її "проковтнув"-прочитав. Сьогодні віднесу в бібліотеку села, хай вона буде для всіх.
Всього доброго Вам.

А я щиро радий, що розвіртуалився із тобою та твоєю донькою, Ларисо, славним Серго Сокольником та Тетяною Яровициною! Радий, щ ви всі маєте мої книжки тепер. Натхнення і всіх благ!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-09-15 20:46:38 ]
Гарний вечір був! Вулиці Києва наслухалися віршів і пісень)) Дякую, Ярославе, за зустріч і дарунки. Хай співається від душі довіку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-09-15 23:37:41 ]
І тобі дякую, Ларисо! Задоволення взаємне!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-09-15 17:46:53 ]
Тужливо, але не безнадійно. Чомусь так здається.
І згадує, як пестив мрію
В гаю закохана трава - трохи незрозуміло...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-09-15 23:52:45 ]
Раз здається, що небезнадійно, уже добре, Олександре!

Стосовно другого... Ви тут на "ПМ" у статусі майстра, то маєте знати, що таке різновид метафори - персоніфікація. Ось даю визначення з інтернету:

Персоніфікація – це різновид метафори, в якому перенесення назви відбувається з особи на предмет, тобто відбувається своєрідне олюднення.
Персоніфікація властива художньому стилю. Класичні приклади персоніфікації – звірі чи рослини поводять себе, як люди – говорять, думають, журяться тощо.
Наприклад: вірш “Засмутилось кошеня” Платона Воронька
Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить, що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець і промовив як мудрець:
– Тут причина непроста – треба різати хвоста!

А тут, у моєму вірші, функції кошеняти виконує трава. Сподіваюсь, тепер зрозуміло?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-09-16 08:02:33 ]
Так, Ярославе, зрозуміло. Метафору такого роду постійно використовую... Але моє нерозуміння не мало би місця, якби стояла кома(після мрію чи гаю). Я просто делікатно натякав...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-09-16 14:25:08 ]
Дякую за делікатність, але мені здається, кома не потрібна ні там, ні там. Речення читається на одному подихові.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-09-16 16:42:03 ]
Не хочу сперечатися, але думка філолога була б не зайва...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-09-17 02:14:08 ]
Я закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г.Шевченка, стаціонар, це майже рівень філологічного факультету, працював 17 років у пресі, нас ще в університеті вчили мислити смисловими блоками, а не просто дієприкметниковими чи дієприслівниковими зворотами, як у школі. І ці смислові блоки відділяються комами або тире. Якщо Ви не відчуваєте смислового блоку тут, то перечитайте ще кілька разів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-09-15 18:05:45 ]
Світло, щемно...

А див таки треба ждати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-09-15 23:56:44 ]
Дякую, дорога Любочко, за розраду мого ЛГ. Він, після Вашої розради, як Леся Українка - без надії сподівається! Contra spem spero!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2017-09-15 20:48:44 ]
Легкоплинно та глибинно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-09-15 23:59:29 ]
Радий Вам, дорога посестро Роксолано! Щось таке вихлюпнулося з глибин. Сам не чекав! Хай Велес дає натхнення!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2017-09-17 17:48:28 ]
гарно як, Ярославе, а якщо оцю строфу отак:
Але ж її я і леліяв,
Пісенним словом поливав!
І згадує, як пестив мрію,
В гаю закохана трава.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-09-17 21:18:03 ]
Таню, дорога, і ти прийшла коми розставляти? Там кома не потрібна. Крапка.))