У Львові стартує ХХІV щорічний Форум видавців. До днів Форуму буду видруковувати на Сайті Поезії свою громадянську лірику, бо поети у всі часи є виразниками ідей суспільства, в якому живуть. Думка про ідею "мистецтва для мистецтва" ефемерна, бо саме мистецтво - це відголосся на потреби соціуму. Отож, в поезії акумулюються всі видимі і невидимі суспільні процеси, найважливіші на відповідний момент ЧАСУ. В цьому розумінні я, як і всі інші творці Слова - соціально заанґажована. В моїй поетичній скарбниці є присвяти великим ПОЕТАМ, на творчості яких формувалося багато поколінь обдарованих поетичним даром українців.
Коли відбуваються зміни суспільних щаблів розвитку держави - поети завжди йдуть у передніх лавах борців.Так було колись, так є і зараз.

СВІТЛО ПРИЙДЕШНОСТІ

«…з давніх брудів і думка розкута,
Ожиємо, брати, ожиєм!»

Іван Франко

Сіє сонечко світло промінне – добри́день вам, люде, –
О… такого дзвінкого світання мо’ більше й не буде!..
Отакої ярко́ї, картинної світо-заграви,
Отакої вогненної, всеобійме́нної лави…

…Бо то справді нечувана розкіш – вслухати пташині тріолі –
Цей гучний наростаючий гомін вселенської волі…
На річки і поля, на ліси і степи… і озера –
- З добрим ранком, Земля! (…І міста українські… і села)…

Ми з Любові всебожої зроджені, з нею у серці
Сто доріг перейдем, сто життів покладем в щирім герці..
Та однак, хто побачити встиг це умите у росах світання,
Закарбує собі дивний образ повік, хоч би й стала хвилина остання…

Сонце, сонечко… світло жарке молодого п’янкого цвітіння –
Ти веселе таке, ти щасливе таке – як щасливе н о в е покоління,
Що не знає оков, ні чужинних підков, що не знає нічого про пута…
А лиш знає про Слово священне – Любов,
«з давніх брудів і думка розкута…»!

…О, нещасні людці у кровавій ріці вод торішніх, мутни́х – стережіться!
Доки Сонце кидає святі промінці – оживайте і жийте… й боріться!..

20.07.2017р.