ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.21
13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
2026.05.21
12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
2026.05.21
12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
2026.05.21
09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
2026.05.21
09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця.
Князь, що тримав небо над Руссю,
поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові.
Ліворуч від нього – Любава,
тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни.
Вона – жива
2026.05.20
20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Ті ґенерації моїх непережитих мрій
Що я надіюся зустріти поки рухи не зносив
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відч
Порух рук моторніше за усвідомлення
Ті ґенерації моїх непережитих мрій
Що я надіюся зустріти поки рухи не зносив
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відч
2026.05.20
17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і
2026.05.20
16:36
В довгій тиші - відьми,миші,
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …
Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …
Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні
2026.05.20
12:04
БІЛИЙ САРКОФАГ: НІЧ НА СТРІТЕННЯ ДЛЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА
На схилі віку, коли вишгородські вітри стали надто холодними, Ярослав сів на березі свого життя, де зустрілися дві стихії: Любов і Мудрість.
Перед його внутрішнім зором, мов у мутних водах Дніпра,
2026.05.20
11:33
О першій ночі я не сплю.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.
2026.05.20
10:42
Розілляла ніч каву розчинну
на долівку вугільних небес.
Ти не бійся, моя серпантинна,
обіцяю, тебе не покину...
Знову лячно? Нехай йому грець!
Та хіба ти не звикла до струсів,
потрясінь і ударів судьби?
на долівку вугільних небес.
Ти не бійся, моя серпантинна,
обіцяю, тебе не покину...
Знову лячно? Нехай йому грець!
Та хіба ти не звикла до струсів,
потрясінь і ударів судьби?
2026.05.19
18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити
2026.05.19
16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...
Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...
Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги
2026.05.19
13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.
Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.
Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на
2026.05.19
13:38
Одні кажуть: життя, як колесо,
Інші кажуть: життя – то лайно.
Треті живуть собі і не чешуться,
Життя пролітає повз них, як кіно.
Одні переймаються гривнею кожною,
Та що там гривнею-копійкою,
Інші вносять за Єрмака мільйони,
Інші кажуть: життя – то лайно.
Треті живуть собі і не чешуться,
Життя пролітає повз них, як кіно.
Одні переймаються гривнею кожною,
Та що там гривнею-копійкою,
Інші вносять за Єрмака мільйони,
2026.05.19
11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.
Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.
Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Здійснилось. Маленька поема
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Здійснилось. Маленька поема
Ця ніч віршування відточує стиль.
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................
Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра,
Ця битва з собою у рівності сил...
Ти здатись на милість себе не просив.
Ти інше просив... І збігає рядок,
Неначе на душу ляга холодок,
Що пОкровом речення жар укрива,
На успіх приречений... А голова
Від думи йде обертом... Може, не йде,
А просто тяжіє від гіперідей,
Які ти чорнилами виллєш у світ...
...і нудить від пам"яті... Пам"яті від
Розправонашіптувань ницих нездар,
(Як серце твоє? Ще тримає удар?)
Обмежених дурнів... Їм не зрозуміть-
Що вдіяно- того не в силах змінить
Вже й сам Господь Бог... На оцій ось землі,
Що заздрісний недруг тобі опалив,
Руками у опіках маєш творить.
Саджати троянди свої. Боронить
Цей клапоть, аби що нове проросло,
На щастя (а ім на загибель) зійшло,
Бо броду одвіку нема у вогні.
(...як точка опори потрібна мені,
Щоб зсунути землю. Та вкрали ж. Нема.
І Гоголь Великий сказав недарма
На те запитання- Ну що на Русі?
-ТА КРАДУТЬ!..) А судді... Та Боже впаси
Лихого суддівства... І куплене все.
Навіщо той вірш?.. Написав би ессе
Про те, як підсудки судили ягня...
Чи байку... Дожити б до СУДНОГО ДНЯ,
Щоб бачить, як суддів судитиме Суд...
Гаразд. Я римовано це занесу
До твору. Хай судять прийдешні роки...
Роки... Чи віки... Бо потрібні віки,
Можливо, щоб якось змінити цей стан,
Як вовка голодного судить баран...
Гаразд. Повернемось до наших бара...
...лягло, мов влите. Викладати пора
У простори нету, прозоро-ясні,
І темні, немов заговорена ніч,
Чорнилом розлита у дУші одвіч.
Живи, у життя відлітаюча РІЧ!!!
Бий, бубон шамана, немов барабан,
Буди Валенштейнів роз"єднаний стан!
Хай заспані сови злітають із віт
І творять у мороці ниций політ!
Хай жовті їх очі словами сліпить,
Словами, нікому яких не спинить!
Які, наче сонце осяють цей світ!..
Це яв? А чи сон це?..
..................................
Втомився я від...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092006975
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................
Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра,
Ця битва з собою у рівності сил...
Ти здатись на милість себе не просив.
Ти інше просив... І збігає рядок,
Неначе на душу ляга холодок,
Що пОкровом речення жар укрива,
На успіх приречений... А голова
Від думи йде обертом... Може, не йде,
А просто тяжіє від гіперідей,
Які ти чорнилами виллєш у світ...
...і нудить від пам"яті... Пам"яті від
Розправонашіптувань ницих нездар,
(Як серце твоє? Ще тримає удар?)
Обмежених дурнів... Їм не зрозуміть-
Що вдіяно- того не в силах змінить
Вже й сам Господь Бог... На оцій ось землі,
Що заздрісний недруг тобі опалив,
Руками у опіках маєш творить.
Саджати троянди свої. Боронить
Цей клапоть, аби що нове проросло,
На щастя (а ім на загибель) зійшло,
Бо броду одвіку нема у вогні.
(...як точка опори потрібна мені,
Щоб зсунути землю. Та вкрали ж. Нема.
І Гоголь Великий сказав недарма
На те запитання- Ну що на Русі?
-ТА КРАДУТЬ!..) А судді... Та Боже впаси
Лихого суддівства... І куплене все.
Навіщо той вірш?.. Написав би ессе
Про те, як підсудки судили ягня...
Чи байку... Дожити б до СУДНОГО ДНЯ,
Щоб бачить, як суддів судитиме Суд...
Гаразд. Я римовано це занесу
До твору. Хай судять прийдешні роки...
Роки... Чи віки... Бо потрібні віки,
Можливо, щоб якось змінити цей стан,
Як вовка голодного судить баран...
Гаразд. Повернемось до наших бара...
...лягло, мов влите. Викладати пора
У простори нету, прозоро-ясні,
І темні, немов заговорена ніч,
Чорнилом розлита у дУші одвіч.
Живи, у життя відлітаюча РІЧ!!!
Бий, бубон шамана, немов барабан,
Буди Валенштейнів роз"єднаний стан!
Хай заспані сови злітають із віт
І творять у мороці ниций політ!
Хай жовті їх очі словами сліпить,
Словами, нікому яких не спинить!
Які, наче сонце осяють цей світ!..
Це яв? А чи сон це?..
..................................
Втомився я від...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092006975
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1748 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1748 seconds