« І повіє огонь новий
       З Холодного Яру»

Т. Шевченко

Не Божа кара –
                     у серця свинцем.
Фанерою захищена надія.
Навіки опалила нас вогнем
за нашу волю братня істерія.

У небі мало виморених душ...
Потрібні сотні й тисячі під кулі
за інтереси партії минулі,
за панування карликів-чинуш...

Небесна сотня.
                      Як не обіднити
і не заговорити імена
героїв, що стояли, як стіна,
в бою супроти ката-московита?

Це аксіома.
                        І не додаси,
і не віднімеш полум’я і стужі,
і не оскаржиш, – Господи єси,
зніми з хреста розп’яті юні душі.

Але за що,
                         не відає ніхто.
Але чому –
                      на вівтарі свободи
повинні заплатити майже сто
із тих, що найпотрібніші народу?

Та пам’ять залишає у серцях
небесну варту янголів-героїв,
що націю творили у боях,
очистивши її своєю кров’ю.

Таємно ще орудує орда
і зазіхає на мою свободу
сокирою із півночі і сходу.

Але нуртує весняна вода
і змиє лихо сила молода
народженого
                 в лютому
                            народу.

                                      24.02.2014,
                                      28.10.2017