10.2
В варшавському бордельку, де він поміжду прочім вслух зачитував свої «Апрєльскіє тєзіси» (навесну у нього, як і на осінь, завжди загострення траплялося), уважні прості..., тобто, сотрудниці, замітили підозрілу висипку. І аби не постраждать, замазали то зеленкою. Обична практика по тих часах, але такого Оха навіть вони ще не виділи: мастить довелося всьо і результат вийшов відповідний. – Zieleninko, zieleninko! - сміялися жорстокі жриці любві, а шоб він не плакав, на себе глядючи, напоїли його вудкою (паршиве пійло, скажу я вам). На готових до відправки в типографію сторінках він і «забілса нєспокойним сном» (з пояснювальної записки партійним тавагішчам про перевитрати партійних грошей). А ті су... дами Пілсудського від нічого робити підписали архіважливу для більшовицьої справи статтю корявими ЗЄЛЄНІНКО. Ну, не їхня ж маць?! Діло спасли Вовині соплі, яка чотко впали на ЗЄ і КО, зоставивши ЛЄНІН. А поутру, як він проснувся, то спакував труд жизні в конверт і відправив кур‘єром по назначенію. Не перечитуючи! Через пару днів партійні товаріщі вітали Ульянова-Лєніна з внеском в партійну мислю і між іншим випитували, звідки такий шикарний псевдонім. Вова вирішив не признаватися, але зло на дам зачаїв і при нагоді послав Будьоного в Варшаву рознести той притулок платної любві і мірового імперіалізма. Наступ, як відомо, не вдався (не один Ільїч там підзарядку діставав, декому і сподобалося), і бордель працює дотепер (5 звюздучек, обслуговування партійних VIP-клієнтів поза чергою, тільки та сама паршива вудка).