ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.09.01 22:13
Я нікуди не хочу іти.
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.

Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,

Ольга Садкова
2026.09.01 21:07
— Літо, літечко барвисте,
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки

хома дідим
2026.09.01 20:27
щось було у цім
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш

Вячеслав Руденко
2026.09.01 17:45
Відгоріло в стерні —
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…

Ірина Вовк
2026.09.01 10:10
САЛОМЕЯ: ТАНЕЦЬ СЕМИ ПОКРИВАЛ"

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн

Віктор Кучерук
2026.09.01 07:40
Самотність крижана вчувається сильніше,
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр

хома дідим
2026.08.31 21:18
сонцезаходом палає
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт

Ольга Садкова
2026.08.31 20:40
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них...?

Із нежиття вони в життя приходять,
крізь мокрі випинаються сніги,
а ми, панове, в гумових чоботях,

Вячеслав Руденко
2026.08.31 14:55
Рай балачок бринить у грушах,
Рай чумаковий — без плачу.
У кошиках ховають душі
Себе від довгого дощу.
А ми пливем до монплезірів,
Торуєм шлях між сарани,
Легкі зазвичай, як порфіри,
Як кучми, сховані в чалми.

Борис Костиря
2026.08.31 12:25
Ніякі греблі пристрасть не зупинять.
Вона в ріці приречено кипить.
Вона - це зліплена із плоті пишність,
Господніх замислів пророча мить.

Ця пристрасть затопляє все навколо,
Нічим не спинена, палка, нага.
Прадавнє вогнище утворить коло.

Ірина Вовк
2026.08.31 06:25
ЦИКЛ ІІІ. ЮДЕЯ

ПІСНЯ ДВОХ МУДРОСТЕЙ: золото Саби і кедри Сіону
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі, у трьох явах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
СОЛОМОН — цар Ізраїлю, обранець Ягве, чиє серце — наче глибоке море істини.
ЦАРИЦЯ САВСЬКА (МАКЕДА) — володар

Віктор Кучерук
2026.08.31 06:15
Відкладаю сон на потім,
Щоб себе уберегти,
Бо ракети на підльоті,
Бо не сплять мої кати.
Балістична чи крилата
Вже за мить уразить ціль, -
Підлітає їх багато,
Хаотично, звідусіль.

Віктор Насипаний
2026.08.30 22:33
Ще сипле трохи сонця рань в шовки барвисті,
Тепло і радість ми шукаєм в межилисті.
Блукає небо втомлене із птахом низько,
І холоди плетуть путі, бо ж осінь близько.
Приручать нас, як дич, дощі - вітри холодні.
І всі будем, як в татарви, у них в полон

Євген Федчук
2026.08.30 21:36
Як московські комуняки народ свій любили,
Задля «щастя» народного скільки люду вбили,
Хотілось би пригадати. Прикладів чимало.
Про «Антоновщину», звісно всі уже чували.
Хотілось би більш детально на тім зупинитись,
Як більшовики й селяни не змогли уж

Іван Потьомкін
2026.08.30 21:25
Чобітки червоні
Зоставила для осені зозуля.
Із сливою так марить поріднитись терен.
Шипшина не колоти хоче,
А просто притулитись до руки.
Уже завересніло.
Раз по раз ще вертає літо,
Начебто сказать забуло:

С М
2026.08.30 21:06
Це слово про Техаське радіо й такий біґ-біт
Линучі від Віржинських трясин
Неквапливо, із помірною пильністю
Слабша доля дається важко
Дехто каже: це небесна довершеність
Хтось інший: підступні вестернові мрії
Я люблю тих, що я зібрав разом на цей то
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Король / Вірші

 Про недоліки подружніх любощів серед білого дня...
(пародія на Жінку Золоту)

І золотої й дорогої,
Тобі, на жаль, мене не жаль,
Мене, поетки молодої,
Що під тобою… Не печаль,
А технологія творіння…
Та, любий, досить говоріння…
- О, так! О, ще! Нарешті!... Ша!...
Ми зачинаємо вірша…

Position one… У ній вірші
Про pianissimo душі…
І з фібрів лиш димок іде –
Кохання, зорі і т.д.

Position two… Це про життя.
Про каяття і вороття,
Про стиглі вишні у саду
Та іншу зриму лабуду…

Position three… Тут фішка в тім,
Що ремонтується мій дім.
Її порадили майстри –
Практична поза № 3!

Не встигну я розкрити суть
Всіх поетичних камасутр.
Лиш муза вдало підбереш -
І творчості немає меж!

А ти помовч, коханий… Цить!
Мій кращий вірш в колисці спить…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-06-29 13:47:45
Переглядів сторінки твору 4669
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.112 / 5.5  (4.902 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.873 / 5.52)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2019.01.28 16:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-29 15:21:09 ]
Олеже, наразі я читаю-спостерігаю ваші елегантні підморгування Золотій Жінці з міста героя Москви, тому деякі рядки доходять зі збоченнями, по декілька раз протираю екран, а все одне і теж -
"Лиш музу вдало покладеш...", і здавалося все йде так прекрасно, куртуазно, аж раптом такі ускладнення в кінці... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Горденко (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-29 15:25:31 ]
Супер!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2007-06-29 15:29:54 ]
Привіт! Як там нічний Арбат?
Муз - це муза чоловічого роду :)
А ускладнення в кінці :) можна було б уникнути :)
для сторінки куртуазного маньєризму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-29 15:56:27 ]
У мене ще поки день і якщо кількість віскі буде розумна, то Арбат запалає вогнями. У противному випадку буду без вогнів.
Тепер зрозумів - кажу, екран необ'єктивно подає інфо, звичайно, що МУЗ, - як мені до вподоби така Золото Жіноча сміливість :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2007-06-29 17:20:12 ]
Вау! Дю-юже вдячна...(коли на тебе починають створювати пародії - це слава:).
Так, направду, до поетів приходять музи, а до поетес - музики... Тільки ж є їх взяти, достойних, коли весь цвіт нації кудись розїджається з нашої любої неньки України?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-29 19:45:26 ]
Цвіт облетів? Та сад заплодоносить,
якщо було до того щось лямурне,
якщо цвіт нації не тільки баблокосить,
а й дівоблудить щось літературне. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2007-06-30 10:37:13 ]
Золотій Жінці
Я ж не поїхав :)
А взагалі, мені подобається Ваша поезія,
нормально ставлюся до жіночого віршування лиш у випадку коли у ньому є доля іронії та самоіронії :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-30 12:17:17 ]
Я теж так думаю, Олеже. :) Але, якщо продовжити думку далі, то як далеко має ця іронія доходити? Можливо тут і вічне поетичне надзавдання сховалося?