ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
В кожну ніч
Здетонірував неспокій…
Глянув, поруч холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
Шашлики по-флотськи
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Нескорена і непоборна
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Погляд німого ока
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
* * *
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
* * *
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Мена ж
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Лет
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька життів
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
Боже Як Тихо --- блюзова балада
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Холодомор
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Друге засідання нового року
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Розрив часів
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
1989. Весілля №2 (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
* * *
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – Морж (The Beatles)
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Домінік Арфіст / Вірші / А Я ВЖЕ МУЗИКА...

 Слово
Слово в Бога було одвіку…
Слово – Бог… світи у зачатті…
у поета – немає віку…
у поета – немає статі…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-12-04 15:42:56
Переглядів сторінки твору 8177
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.01.17 21:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-12-05 13:45:44 ]
О, Домініку! Нарешті я почув те, що чекав. Тобто, коли поет тут, у грішному світі, серед обридливого побуту і д.т. -- він має стать(поет-жінка, поет-чоловік), а коли поет пише - він духом піднімається, все вище і вище, і вище. А потім - бац! Цей поет -- аж в астралі! І тоді поет-поетка вже не має статі! В-о-о-о-о-!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-12-05 14:04:56 ]
A взагалі - бажано, Домініку, аби Ви мої коментарі видалили. Якось я забув свій давній принцип: не коментувати і не приймати коментарів осіб, що ховаються під нікнеймами. У мене була велика перерва у ПМ, тому й забув. Спілкуюся я тільки з конкретними, реальними людьми. Ще раз перепрошую! Творчих удач!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-05 15:17:35 ]
особа не має значення... лише ТЕКСТ... Ви ж зреагували не на мою персону, а виключно на написане...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
М Менянин (М.К./Л.П.) [ 2021-05-29 17:52:17 ]
Згоден, АрДо, з повагою.
Концепция подписи под публикациями на какую-либо тему.
Автор (Ф.И.О.), как личность, решает какую часть темы показать, в каком ракурсе, ну и по способности, конечно.

Слабые темы паразитируют на сильной личности. Сильные темы продвигаются к славе вместе с личностью. Поэтому следует тщательно фильтровать поступающую информацию темы (тема будет и без вас). Но если высокая тема выбрала Вас как личность для публикации – этот момент цените-е-е-е!

Как по разному одна тема может звучать (к примеру, тема «прием пищи»):
– схавали;
– благотворительный обед;
– поужинали в теплом семейном кругу;
– был дан прием в честь…;
– причастие…

Подпись Менянин вместо ФИО убирает из публикации ту часть личности, которая может заслонять или искажать информацию темы.
Если тема идет в публикацию, то не уместно личностью закрывать ее. Пусть тема будет открыта для отыскания разумом жа+жду+щего – я жду цего (этого)!
26.10.2020 https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=50118&poem=356775


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-12-05 15:31:56 ]
Так, зреагував на текст, а вже потім побачив, що я невідомо з ким спілкуюся. Тексти я читаю і невідомих осіб. Це навіть добре, коли автор невідомий. Одначе з привидами і т.п. я не спілкуюся. Бувайте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-06 06:21:05 ]
а що хіба досі так і не визначилися із фемінітивом до слова поет?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-06 08:33:57 ]
з фемінітивом просто - береш маскулітив - додаєш -ка. чи ще якийсь там суфікс... це як в якій мові... ще з початків - іш та іша... а як бути зі словом людина - воно ж безстатеве...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-07 00:50:24 ]
ну я не зовсім літерально ---
взагалі тема широка, хоч не стерильна, нмд
навіть абстраговуючись від сучасних інтерпретацій
у розрізі боротьби за права всіх кого тільки можливо
невідомо заради чого, але....
звісно абстраговуючись від глузів & кпинів невігласів і гнилих гумористів....

перш за все ~ чи розділяється поезія і письменство
бо письменство усе-таки - першочергово - стиль
а стиль то є індивідуальність, грубо навіть кажучи, анамнез


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-09 18:35:55 ]
все так допоки фізичні виміри... допоки власне версифікація як дискурс...

гендер зникає тоді і там, де і коли починається метафізика...в царині музики...

стосовно прози - стиль то всьо... гендер=стиль (як правило), бо можна мене-текел-фарес... бо проза твориться... а Поезія - транслюється... хіба що нмсд...
поезія не актуалізує підсвідомість... а єдино над-...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 07:29:38 ]
мабуть тут вже скоріше мова за поетичне одкровення
або ж - ідеал



але на практиці все із точністю до навпаки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 18:37:23 ]
о так... ідеал без сумніву...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2017-12-17 00:13:44 ]
"У поета немає статі".
Не можу ні погодитись, ні заперечити.
Не знаю.
Знаю тільки, що стать - ще той інструмент для тортур. Знаю - як жінка. У кожного віку свої "прєлєсті", і немає куди від них подітися.
"Страждання - не кара, а великі уроки для душі" - так, але вам ніколи не спадало на думку, що ці уроки могли б бути трохи милосерднішими? Бо хоч і кажуть, що кожному ноша дається по його силах, але часом ті сили просто отако разом кінчаються - і хоч вовком вий. І мова не так про власні муки, як про те, що діється навколо - немає сил бачити й далі це все. У мене від цього світу крім відчуття перманентного жаху, напевно, ніяких вражень більше не залишиться.
Дехто з мудреців каже, що в інших світах, яким пощастило обійтися без темряви, і уроки інші - без мук. Так що ж, нам просто не пощастило? Це нічого не пояснює, питань не стає менше. І претензій, і припущень, і сліз.
Потреба в теодицеї не на рівному ж місці виникла?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-24 00:27:46 ]
о так, дорога Гренуіль...
Йов не даремно прикликав Бога на суд... Бога - на суд... він не дорікав і не вимагав повернути втрачене, вилікувати... він вимагав пояснити, чому Той, кого він любив, Той, що і є сама любов - зрадив його... і Бог прийшов... прийшов як міг стосовно людської тілесності... щоб показати Йовові таке - від чого той зразу ж замовк - плани Бога щодо нас незбагненні...серед бруду і осуду знайти всьому виправдання - неймовірно важко... неможливо часто... але справа не в цьому... треба відчути енергію любові, яка все перетерпить... втрачається любов - все інше автоматично... важко цю любов не втратити, важко її зберегти - але іншого способу врятуватися - немає... о, вибачте, я не моралізую... я собі це хочу довести... ноша надто важка... о Гренуіль...