ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Домінік Арфіст / Вірші / А Я ВЖЕ МУЗИКА...

 Слово
Слово в Бога було одвіку…
Слово – Бог… світи у зачатті…
у поета – немає віку…
у поета – немає статі…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-12-04 15:42:56
Переглядів сторінки твору 7557
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.03.11 19:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-12-05 13:45:44 ]
О, Домініку! Нарешті я почув те, що чекав. Тобто, коли поет тут, у грішному світі, серед обридливого побуту і д.т. -- він має стать(поет-жінка, поет-чоловік), а коли поет пише - він духом піднімається, все вище і вище, і вище. А потім - бац! Цей поет -- аж в астралі! І тоді поет-поетка вже не має статі! В-о-о-о-о-!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-12-05 14:04:56 ]
A взагалі - бажано, Домініку, аби Ви мої коментарі видалили. Якось я забув свій давній принцип: не коментувати і не приймати коментарів осіб, що ховаються під нікнеймами. У мене була велика перерва у ПМ, тому й забув. Спілкуюся я тільки з конкретними, реальними людьми. Ще раз перепрошую! Творчих удач!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-05 15:17:35 ]
особа не має значення... лише ТЕКСТ... Ви ж зреагували не на мою персону, а виключно на написане...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
М Менянин (М.К./Л.П.) [ 2021-05-29 17:52:17 ]
Згоден, АрДо, з повагою.
Концепция подписи под публикациями на какую-либо тему.
Автор (Ф.И.О.), как личность, решает какую часть темы показать, в каком ракурсе, ну и по способности, конечно.

Слабые темы паразитируют на сильной личности. Сильные темы продвигаются к славе вместе с личностью. Поэтому следует тщательно фильтровать поступающую информацию темы (тема будет и без вас). Но если высокая тема выбрала Вас как личность для публикации – этот момент цените-е-е-е!

Как по разному одна тема может звучать (к примеру, тема «прием пищи»):
– схавали;
– благотворительный обед;
– поужинали в теплом семейном кругу;
– был дан прием в честь…;
– причастие…

Подпись Менянин вместо ФИО убирает из публикации ту часть личности, которая может заслонять или искажать информацию темы.
Если тема идет в публикацию, то не уместно личностью закрывать ее. Пусть тема будет открыта для отыскания разумом жа+жду+щего – я жду цего (этого)!
26.10.2020 https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=50118&poem=356775


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-12-05 15:31:56 ]
Так, зреагував на текст, а вже потім побачив, що я невідомо з ким спілкуюся. Тексти я читаю і невідомих осіб. Це навіть добре, коли автор невідомий. Одначе з привидами і т.п. я не спілкуюся. Бувайте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-06 06:21:05 ]
а що хіба досі так і не визначилися із фемінітивом до слова поет?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-06 08:33:57 ]
з фемінітивом просто - береш маскулітив - додаєш -ка. чи ще якийсь там суфікс... це як в якій мові... ще з початків - іш та іша... а як бути зі словом людина - воно ж безстатеве...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-07 00:50:24 ]
ну я не зовсім літерально ---
взагалі тема широка, хоч не стерильна, нмд
навіть абстраговуючись від сучасних інтерпретацій
у розрізі боротьби за права всіх кого тільки можливо
невідомо заради чого, але....
звісно абстраговуючись від глузів & кпинів невігласів і гнилих гумористів....

перш за все ~ чи розділяється поезія і письменство
бо письменство усе-таки - першочергово - стиль
а стиль то є індивідуальність, грубо навіть кажучи, анамнез


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-09 18:35:55 ]
все так допоки фізичні виміри... допоки власне версифікація як дискурс...

гендер зникає тоді і там, де і коли починається метафізика...в царині музики...

стосовно прози - стиль то всьо... гендер=стиль (як правило), бо можна мене-текел-фарес... бо проза твориться... а Поезія - транслюється... хіба що нмсд...
поезія не актуалізує підсвідомість... а єдино над-...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 07:29:38 ]
мабуть тут вже скоріше мова за поетичне одкровення
або ж - ідеал



але на практиці все із точністю до навпаки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 18:37:23 ]
о так... ідеал без сумніву...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2017-12-17 00:13:44 ]
"У поета немає статі".
Не можу ні погодитись, ні заперечити.
Не знаю.
Знаю тільки, що стать - ще той інструмент для тортур. Знаю - як жінка. У кожного віку свої "прєлєсті", і немає куди від них подітися.
"Страждання - не кара, а великі уроки для душі" - так, але вам ніколи не спадало на думку, що ці уроки могли б бути трохи милосерднішими? Бо хоч і кажуть, що кожному ноша дається по його силах, але часом ті сили просто отако разом кінчаються - і хоч вовком вий. І мова не так про власні муки, як про те, що діється навколо - немає сил бачити й далі це все. У мене від цього світу крім відчуття перманентного жаху, напевно, ніяких вражень більше не залишиться.
Дехто з мудреців каже, що в інших світах, яким пощастило обійтися без темряви, і уроки інші - без мук. Так що ж, нам просто не пощастило? Це нічого не пояснює, питань не стає менше. І претензій, і припущень, і сліз.
Потреба в теодицеї не на рівному ж місці виникла?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-24 00:27:46 ]
о так, дорога Гренуіль...
Йов не даремно прикликав Бога на суд... Бога - на суд... він не дорікав і не вимагав повернути втрачене, вилікувати... він вимагав пояснити, чому Той, кого він любив, Той, що і є сама любов - зрадив його... і Бог прийшов... прийшов як міг стосовно людської тілесності... щоб показати Йовові таке - від чого той зразу ж замовк - плани Бога щодо нас незбагненні...серед бруду і осуду знайти всьому виправдання - неймовірно важко... неможливо часто... але справа не в цьому... треба відчути енергію любові, яка все перетерпить... втрачається любов - все інше автоматично... важко цю любов не втратити, важко її зберегти - але іншого способу врятуватися - немає... о, вибачте, я не моралізую... я собі це хочу довести... ноша надто важка... о Гренуіль...