ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.14 07:25
* * *
У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26

Мар'ян Кіхно
2026.07.14 03:23
Як ми не стали дипломатами
Я сподіваюсь, у вас ніколи більше не виникне подібна можливість. Але знати про неї надалі доцільно та смішно. На ту мить Україна збиралася в державний кулак, і ми двоє, шниривши на Хрещатику-26, вирішили від балди найнятися ще й перекладачами в Міністер

Володимир Бойко
2026.07.13 19:08
Історичні парадокси -2
І історію і сучасність підганяють одне під одного. Декому у Варшаві знову закортіло у Варшавський договір. А заодно й під московське сідло. Гонор може перекладатися як «честь», «гідність». Але може також як «пиха» чи «чванство». Вибір за паньством.

Юрій Лазірко
2026.07.13 17:09
Зима Вже Близько -- з присмаком блюзу
те "я" - останнє в зграї літер
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот

те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні

С М
2026.07.13 15:04
Ядро & Цеп (Janis Joplin @McMahon Stadium Calgary July 4 1970)
Дивлячись у вікна
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки

Вячеслав Руденко
2026.07.13 14:41
Secret place
Таємний кут у скалках скла
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.

Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,

Тетяна Левицька
2026.07.13 14:28
Гранітний
Скинувши зажуру із чола,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.

Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,

Іван Потьомкін
2026.07.13 14:04
***
Як у коханні щось не йдеться,
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.

Борис Костиря
2026.07.13 13:35
* * *
Мороз тривожний покриває розум,
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.

Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса

хома дідим
2026.07.13 11:10
* 140 *
сів і віршик написав
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри

Ірина Вовк
2026.07.13 10:45
«АНАСТАСІЯ: Срібний хрест Адмонта» (продовження 2)
СПАЛАХ ТРЕТІЙ. СВІТЛО І ТІНІ СЕКЕШФЕГЕРВАРА Розспівний шепіт Бояна завис у густому від видінь минулого повітрі на півслові… Його долоні, що гріли ступні Анастасії, злегка здригнулися. Він підвів голову, подивився на вузьке вікно-бійницю вгорі тьмяної ке

Паб Лімерик
2026.07.13 09:31
Атлас людських дивацтв
Таксопарку міського шофер
Пішоходом працює тепер.
Залишкове пальне
Він продасть і гульне,
Як і всякий місцевий шофер.

А товариш його на «Рено»
Перевозить усяке майно

Віктор Кучерук
2026.07.13 06:49
* * *
Прибите хвилями до берега,
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...

Артур Курдіновський
2026.07.12 21:59
Втома (сонет)
Заплющив очі. Темрява сліпа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.

Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа

Вячеслав Руденко
2026.07.12 19:49
Berceuse
Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,

Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні

Євген Федчук
2026.07.12 15:11
Як гинуть багаті царства…
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Домінік Арфіст / Вірші / А Я ВЖЕ МУЗИКА...

 Слово
Слово в Бога було одвіку…
Слово – Бог… світи у зачатті…
у поета – немає віку…
у поета – немає статі…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-12-04 15:42:56
Переглядів сторінки твору 8684
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.06.09 10:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-12-05 13:45:44 ]
О, Домініку! Нарешті я почув те, що чекав. Тобто, коли поет тут, у грішному світі, серед обридливого побуту і д.т. -- він має стать(поет-жінка, поет-чоловік), а коли поет пише - він духом піднімається, все вище і вище, і вище. А потім - бац! Цей поет -- аж в астралі! І тоді поет-поетка вже не має статі! В-о-о-о-о-!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-12-05 14:04:56 ]
A взагалі - бажано, Домініку, аби Ви мої коментарі видалили. Якось я забув свій давній принцип: не коментувати і не приймати коментарів осіб, що ховаються під нікнеймами. У мене була велика перерва у ПМ, тому й забув. Спілкуюся я тільки з конкретними, реальними людьми. Ще раз перепрошую! Творчих удач!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-05 15:17:35 ]
особа не має значення... лише ТЕКСТ... Ви ж зреагували не на мою персону, а виключно на написане...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
М Менянин (М.К./Л.П.) [ 2021-05-29 17:52:17 ]
Згоден, АрДо, з повагою.
Концепция подписи под публикациями на какую-либо тему.
Автор (Ф.И.О.), как личность, решает какую часть темы показать, в каком ракурсе, ну и по способности, конечно.

Слабые темы паразитируют на сильной личности. Сильные темы продвигаются к славе вместе с личностью. Поэтому следует тщательно фильтровать поступающую информацию темы (тема будет и без вас). Но если высокая тема выбрала Вас как личность для публикации – этот момент цените-е-е-е!

Как по разному одна тема может звучать (к примеру, тема «прием пищи»):
– схавали;
– благотворительный обед;
– поужинали в теплом семейном кругу;
– был дан прием в честь…;
– причастие…

Подпись Менянин вместо ФИО убирает из публикации ту часть личности, которая может заслонять или искажать информацию темы.
Если тема идет в публикацию, то не уместно личностью закрывать ее. Пусть тема будет открыта для отыскания разумом жа+жду+щего – я жду цего (этого)!
26.10.2020 https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=50118&poem=356775


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2017-12-05 15:31:56 ]
Так, зреагував на текст, а вже потім побачив, що я невідомо з ким спілкуюся. Тексти я читаю і невідомих осіб. Це навіть добре, коли автор невідомий. Одначе з привидами і т.п. я не спілкуюся. Бувайте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-06 06:21:05 ]
а що хіба досі так і не визначилися із фемінітивом до слова поет?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-06 08:33:57 ]
з фемінітивом просто - береш маскулітив - додаєш -ка. чи ще якийсь там суфікс... це як в якій мові... ще з початків - іш та іша... а як бути зі словом людина - воно ж безстатеве...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-07 00:50:24 ]
ну я не зовсім літерально ---
взагалі тема широка, хоч не стерильна, нмд
навіть абстраговуючись від сучасних інтерпретацій
у розрізі боротьби за права всіх кого тільки можливо
невідомо заради чого, але....
звісно абстраговуючись від глузів & кпинів невігласів і гнилих гумористів....

перш за все ~ чи розділяється поезія і письменство
бо письменство усе-таки - першочергово - стиль
а стиль то є індивідуальність, грубо навіть кажучи, анамнез


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-09 18:35:55 ]
все так допоки фізичні виміри... допоки власне версифікація як дискурс...

гендер зникає тоді і там, де і коли починається метафізика...в царині музики...

стосовно прози - стиль то всьо... гендер=стиль (як правило), бо можна мене-текел-фарес... бо проза твориться... а Поезія - транслюється... хіба що нмсд...
поезія не актуалізує підсвідомість... а єдино над-...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 07:29:38 ]
мабуть тут вже скоріше мова за поетичне одкровення
або ж - ідеал



але на практиці все із точністю до навпаки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 18:37:23 ]
о так... ідеал без сумніву...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2017-12-17 00:13:44 ]
"У поета немає статі".
Не можу ні погодитись, ні заперечити.
Не знаю.
Знаю тільки, що стать - ще той інструмент для тортур. Знаю - як жінка. У кожного віку свої "прєлєсті", і немає куди від них подітися.
"Страждання - не кара, а великі уроки для душі" - так, але вам ніколи не спадало на думку, що ці уроки могли б бути трохи милосерднішими? Бо хоч і кажуть, що кожному ноша дається по його силах, але часом ті сили просто отако разом кінчаються - і хоч вовком вий. І мова не так про власні муки, як про те, що діється навколо - немає сил бачити й далі це все. У мене від цього світу крім відчуття перманентного жаху, напевно, ніяких вражень більше не залишиться.
Дехто з мудреців каже, що в інших світах, яким пощастило обійтися без темряви, і уроки інші - без мук. Так що ж, нам просто не пощастило? Це нічого не пояснює, питань не стає менше. І претензій, і припущень, і сліз.
Потреба в теодицеї не на рівному ж місці виникла?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-12-24 00:27:46 ]
о так, дорога Гренуіль...
Йов не даремно прикликав Бога на суд... Бога - на суд... він не дорікав і не вимагав повернути втрачене, вилікувати... він вимагав пояснити, чому Той, кого він любив, Той, що і є сама любов - зрадив його... і Бог прийшов... прийшов як міг стосовно людської тілесності... щоб показати Йовові таке - від чого той зразу ж замовк - плани Бога щодо нас незбагненні...серед бруду і осуду знайти всьому виправдання - неймовірно важко... неможливо часто... але справа не в цьому... треба відчути енергію любові, яка все перетерпить... втрачається любов - все інше автоматично... важко цю любов не втратити, важко її зберегти - але іншого способу врятуватися - немає... о, вибачте, я не моралізую... я собі це хочу довести... ноша надто важка... о Гренуіль...