Усе ще обираємо дорогу,
якою чумакуємо до зір.
Але усі ми ідемо не в ногу.
Іде у ногу лише командир.

Йому усе невидиме відоме.
Історія доказує таке,
що хай у нього і не всі удома,
а виведе на тлусте і м’яке.

Крокує піонерія Союзу.
Намилює на шию мотузок.
У діда й баби опадає пузо.
До лісу утікає колобок.

– І як воно ся отаке-о стало? –
випитує у Чахлика Яга, –
ані яйця немає, ані сала
і на базарі – кістяна нога.

А я, таки, що не кажи, а пані!
Тоді Кощій і каже їй на це:
– усе моє на острові Буяні –
і зая, й сойка, і яйце-райце...

Але мовчить, яка йому морока
що на Буяні крадене ще є
і сховане далеко – не своє...
Яка то серцю невимовна мука!
Вже й тятива натягнута на лука,
і самопал осічки не дає.
І зая перекинеться на сойку,
а та знесе яйце, а в ньому голку,
яка і невмирущого уб'є.

                                      07.01.2018