ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Володимир Мацуцький
2026.10.11 16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка? Ні, це не о

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї

В Горова Леся
2026.10.11 15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Вячеслав Руденко
2026.10.11 09:42
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.

Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Кримнець (1986) / Вірші

 Сніг

Все внимает Богу не дыша,
Господи, дела Твои святы.
Что ж ты плачешь, глупая душа,
Иль и ты коснулась чистоты?

Иеромонах Роман (Матюшин)

Образ твору Птиці білі, лиштовка на крильцях,
З Божого плеча – та й над містами –
Ніби зграйка нетель, що в’юниться,
Славить Господа й навіки тане.

Виміряти відстань у безодню
Ви не в силі, птиці, - гиш, гиша!
Стільки до розкаяння сьогодні
Подолала і розплакалась душа.

Душе, плач, не слухай, що не личить,
Підкрадається гординя – не впусти.
Це ж і ти, відшукана ягничко,
Доторкнулася краплини чистоти.


2018




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-24 09:30:22
Переглядів сторінки твору 3574
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.614 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.572 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2018.03.01 18:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 14:58:41 ]
Личка у птиць? Це ж не люди. Отже, шукаємо щось інше. Наприклад, золотисті.
Неправильний наголос у слові в'юнитися. Насправді "в'Юниться".
Порівняння пташок із зграйкою корів вважаю не дуже гарним. Можливо, треба щось легше, делікатніше. Наприклад, рибок. Чи щось таке.
Збіги тотожні - ...гординя-не. НЯНЕ.
Дуже стрибуча рима. У двох строфах одна - в третій
- інша. Треба спробувати загнуздати.

Білі птиці! Золотисті крильця!
З Божого плеча – та у сади!
Ніби зграйка рибок, що в’юниться,
Слався Боже! Шлях мій освіти!

Виміряти відстань у безодню
Ви не в силі, птиці, - гиш, гиша!
Стільки до розкаяння сьогодні
Подолала втомлена душа.

Із амвона піп бубнить ритмічно,
Що душа жива. А тлінь - тіла.
Бреше пастир. Знаю - ти не вічна,
Прогориш - залишиться зола.

Дехто скаже, що закінченння - обурливе. Не зважайте. Яку правило, всі люди помиляються. І я також. захочете інше закінчення - бамкніть у рейку: я на зв'язку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кримнець (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-24 16:16:55 ]
Личка замінила.
В'юнИтися - наголос правильний.
"Зграя - група птахів, тварин, риб і т. ін., які тримаються разом." - Академічний тлумачний словник.
Гординя - не - пауза згладжує збіг.
Рима - яка вже є)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 15:56:09 ]
А мене білі нетлі - нічні метелики - причаровують... Гарний образ. Хоча в цілому вірш сируватий... "Висушуйте" "Сніг", Олено!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кримнець (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-24 16:26:02 ]
Сам випав, може, сам і висохне)
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 18:14:48 ]
Правильний наголос -в'Юниться. Не в'юнИться. Отже, треба змінити.
В'Ю́НИТИСЯ, в'юниться, недок.

1. Вигинаючись, звиваючись, рухатися. Почувши голос червоноармійців, діти підбадьорились, ускочили в борозну й почали в ній в'юнитися (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 81); На дні ясно проступали обточені хвилею і пойняті сизою хугою округлі камінці. Між ними тремтливою зграйкою в'юнилися мальки скумбрії (Василь Кучер, Голод, 1961, 193).

2. Проходити, пролягати, текти тощо непрямо, вигинаючись, петляючи. Луг, серединою якого в'юнилася, зрівнявшись з берегами, повноводна, каламутна річка, зеленів неприродно яскравою отавою (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 131); Сухий шерех вітру чути за вікном мансарди. Там в'юниться дим з комина сусіднього будинку (Натан Рибак, Помилка... 1956, 229);
// Закручуватися, кучерявитися (про волосся). Її ніжні, як льон, білі кучерики принадливо в'юнилися навколо голови (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 210).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 795.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кримнець (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-24 19:07:41 ]
Перевірила в КІЛЬКОХ орфографічних словниках - в'юнИться. Ви послуговуєтесь тлумачним, а в нього інші функції. Це не вперше я зустрічаюся з такими хибами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 19:27:19 ]
Олено, Ви правильно кажете(пишете). Будьте спокійні.
Не тільки Сушко помилявся стосовно цього слова, а навіть Ліна Костенко, котра (як я уже неодноразово писав) стосовно наголосів -- не свята...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кримнець (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-24 22:05:36 ]
Ну все, тепер спати буду спокійно)
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 22:32:10 ]
Cпі спакойно, наш таварищ... ((: