Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Інеса Завялова (1999) /
Інша поезія
Співи кобзи
Ви бачили коли-небудь екзотичний острів,
Де великі й дивні рибини говорять
Людською мовою?
Ви бачили дивних дівчат, які лопочуть
Неземною мовою, дильфінів які спасають на суші
Леопардів та пантер? Cкажіть, чи
Можливі такі ребуси? Чи можливі такі червоні груші,
Щоб вони ще й росли, мов сливи на грядці?
Звісно, що все це не існує, звісно, що все це каламбур.
Звісно, що всі ці образи, всі ці сни
Перевертають все, що ми знали і бачили!
Все таке, чи інше, чи щось незнайоме
Намалює художник.
Намалює голову в руках, намалює птаха,
Який не літає, а говорить веселі або страшні слова.
Все можна таке незвичайне намалювати
В своїй голові, можна все це астрально побачить
В своїй холодній уяві.
Це значить, шо ми самі створюємо наші образи.
Ми самі утворюємо нашу реальність.
Давайте, всі хором говорити про мир, а не про війну!
Давай, утворимо астральні плейкасти-миру і це справедливо!
Бо на війні гинуть кращі, на війні чорний вітер,
І холодна, зла зима, і чорне літо там жарке.
Даваймо, разом, утворімо мир, а не війну!
Молімо, просімо, рикаймо, зовімо мир!
Він існує, бо ми про нього забули на війні!
Ми забули з ним порозмовляти,
Ми забули його запитати, чому?
І це справедливо: нам потріна тишина вітрів.
Нам потрібна сонячна країна щастя!
Давайте, заглянемо за куліси страдань.
Заглянемо за світлі штори тепла, а не війни.
Утворімо в своїй уяві не минуле.
Давайте, викреслимо всі помилки, давайте,
Поговримо про мир, а не війну!
Зберемо всі магічні карти, проженемо брехливих
Мольфарів і відьм, які пророчили, програмували зле!
Поговримо тихо з дітьми про весну.
Про те, що страхів не існує, про те, що жар-птиця існує.
Давайте, астральні картинки зберемо в велику жменю.
В долоні великі збиремо всі образи злі… і закриєм зло!
І тоді все минеться, і тоді налякається темна ніч.
І навколо настане священний добрий день.
Давайте, будемо мовчати частіши, а не говорити
Про злидні, про те, що було вчора і було давно.
Давайте, хором витремо всі екрани зла.
Давайте, будемо говорити з богом на Ви.
Будем молитись за мир, а не за війну.
Давайте, не будем збиратись
Від безділля і смутку, а зберемось братерством
Сказати про те, що існує планета Земля, існує
Язик есперанто, він зрозумілий для всіх.
Його можна вивчити.
Давайте, зупиним війну, зупиним тих, які
Зухвало стріляють в мир.
Розберемо криві зеркала, щоб стали вони
Ребусами прямими, ребусами простого щастя.
Співи кобзи, співи кобзарів зупинять війну!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Співи кобзи
Ви бачили коли-небудь екзотичний острів,
Де великі й дивні рибини говорять
Людською мовою?
Ви бачили дивних дівчат, які лопочуть
Неземною мовою, дильфінів які спасають на суші
Леопардів та пантер? Cкажіть, чи
Можливі такі ребуси? Чи можливі такі червоні груші,
Щоб вони ще й росли, мов сливи на грядці?
Звісно, що все це не існує, звісно, що все це каламбур.
Звісно, що всі ці образи, всі ці сни
Перевертають все, що ми знали і бачили!
Все таке, чи інше, чи щось незнайоме
Намалює художник.
Намалює голову в руках, намалює птаха,
Який не літає, а говорить веселі або страшні слова.
Все можна таке незвичайне намалювати
В своїй голові, можна все це астрально побачить
В своїй холодній уяві.
Це значить, шо ми самі створюємо наші образи.
Ми самі утворюємо нашу реальність.
Давайте, всі хором говорити про мир, а не про війну!
Давай, утворимо астральні плейкасти-миру і це справедливо!
Бо на війні гинуть кращі, на війні чорний вітер,
І холодна, зла зима, і чорне літо там жарке.
Даваймо, разом, утворімо мир, а не війну!
Молімо, просімо, рикаймо, зовімо мир!
Він існує, бо ми про нього забули на війні!
Ми забули з ним порозмовляти,
Ми забули його запитати, чому?
І це справедливо: нам потріна тишина вітрів.
Нам потрібна сонячна країна щастя!
Давайте, заглянемо за куліси страдань.
Заглянемо за світлі штори тепла, а не війни.
Утворімо в своїй уяві не минуле.
Давайте, викреслимо всі помилки, давайте,
Поговримо про мир, а не війну!
Зберемо всі магічні карти, проженемо брехливих
Мольфарів і відьм, які пророчили, програмували зле!
Поговримо тихо з дітьми про весну.
Про те, що страхів не існує, про те, що жар-птиця існує.
Давайте, астральні картинки зберемо в велику жменю.
В долоні великі збиремо всі образи злі… і закриєм зло!
І тоді все минеться, і тоді налякається темна ніч.
І навколо настане священний добрий день.
Давайте, будемо мовчати частіши, а не говорити
Про злидні, про те, що було вчора і було давно.
Давайте, хором витремо всі екрани зла.
Давайте, будемо говорити з богом на Ви.
Будем молитись за мир, а не за війну.
Давайте, не будем збиратись
Від безділля і смутку, а зберемось братерством
Сказати про те, що існує планета Земля, існує
Язик есперанто, він зрозумілий для всіх.
Його можна вивчити.
Давайте, зупиним війну, зупиним тих, які
Зухвало стріляють в мир.
Розберемо криві зеркала, щоб стали вони
Ребусами прямими, ребусами простого щастя.
Співи кобзи, співи кобзарів зупинять війну!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
