Я мушу писати: співпадіння випадкові?
А як же теза про те, що ЛГ це збірний образ...
Мене звинувачували кілька разів у змальовуванні ЛГ з реальних осіб, про існування яких не знала.
Вірш про Петра. Де ж тут ви?
Дива.

"Визрів прищів пизатості" - відредагуйте )

Ого, Майєчко, ого! То тут ще один лікар знайшовся для псевдозазнайця? Ну-ну! І які ж це метафори Петро насмикав у класиків? А чи не могли б навести парочку, дуже цікаво?!.

Пане Ярославе, мій вірш про Петра. Все, що потрібно сказати про ЛГ, я сказала.
Чому Ви запитуєте, яким боком це зачіпає вас - не розумію.
Запевнюю, що вас я не мала на увазі, коли вірш народжувався.
Сушко тут себе побачив, ви ось коментуєте.....
До ваших із Сушком воєн не маю жодного стосунку.
Якщо він пише тут у мене про якісь прищі, то я згодна видалити його не вельми доречні коментарі, щоб не здавалося, що я долучилася до марафону вашого.

До речі, перші рядки з цього вірша Любов Бенедишин взяла в якості епіграфа. Прочитати вірш можна на фейсбуці.
Ось вірш із її дозволу:

Від Петра до Миколи…

(всі персонажі вигадані,
будь-які збіги з реальністю випадкові)

...........................Солома, шовк, щириця -
............................У віршику Петра.
............................(С.-М. Залізняк)

«Зауваги – на добро?!» -
не второпає Петро.

«Ні, не огріх. Це мій стиль!» -
захищається Василь.

«Чий талант найбільший? Мій!» -
переконаний Сергій.

«Вірш для мене – як еспандер» -
грає м’язом Олександр.

«Вірш – найцікавіша з ігор!» -
пазли слів складає Ігор.

«А отут би… так би…» - диму
напускає Володимир.

"Дуже різні, та ми - сплав!" -
римоточить Мирослав.

"Запальний зі словом тан!" -
сипле іскрами Богдан.

«Чи гикається ще вам?» -
нагострив перо Іван.

«Майстер-клас всім показав!» -
запишався Ярослав.

«Світ поезії без фурій…» -
загинає пальці Юрій.

«Нумо до Петра, по колу!» -
заохочує Микола.

25.02.2018

https://www.facebook.com/lybovben

То чого ж Ви, Майє, цей вірш не надрукували, якщо так?! Ціла палітра образів "ПМу". Але і в цьому вірші Ярослав запишався, як Петро. Тільки дурень не збагне, про кого даний вірш. Сушко теж отак дурничком прикидається, пишучи "Всі збіги випадкові". За кого Ви мене маєте? Я не в Лохвиці народився. Сушко вже на мене пасквілів не пише, то попросив Вас. Ви - його боржниця. Він Вам вечір у спілці письменників організував. Так, борги треба відробляти. Ось так і народжується корупція в поезії.
"І вічний бій" за правду. "Нам спокій тільки сниться." Буде удар у відповідь. Хіба що цей вірш видалите, тоді не буде. Але я не маю права ні на кого тиснути, позбавляти права вільно творити і друкувати те, що вважає за потрібне. Так само і мене ніхто не позбавить цього права. Прикро, що з жінками доводиться схрещувати шаблі.

Ви уважніше прочитайте: чий вірш. З палітрою образів.
Мій про Петра. Чим вам Петро не догодив... ви його знаєте? я ні... Це вимисел.

Вірш Любові Бенедишин я не можу надрукувати.
В коментарі він, ви ж бачите. Хто кому організовував.... мені наче я організувала, ви ж Сушка називаєте. Афіші я друкувала). До чого той давній вечір? Ви із Сушком друзі, я раз в житті вас бачила живих.
"Всі збіги випадкові" - пише Любов Бенедишин. Це її вірш. Я давала посилання. Джерело фБ.
Чому ви до мене маєте претензії?
З Вами шаблі схрещувати я не хочу. Мені нецікаві ваші словесні баталії із Сушком. Ви можете це зрозуміти?
"Корупція в поезії... удар у відповідь..."...
З жінками шаблі...
Про що ви? вам би охолонути, прочитати мій вірш, де вашого образу нема й на йоту.....і спокійно творити....
Тиснути...? За що? Мені забаглося написати про якогось Петра, то ви забороняєте... Леле...
Хоч не заходь на сайт. До чого Лохвиця? Мені ви взагалі байдужі, якщо чесно. Прошу не турбувати. Якщо ви не здатні розуміти, що я ніколи нічого не відробляла авторам, а вони мені, то про що мова...
Ще раз кажу: мій вірш цілком нейтральний.
А вірш Любові Бенедишин - у коментарі, бо вона з мого взяла епіграф... Мій її надихнув.
Сама вона не бажає повертатися на сайт, де війни та безпідставні звинувачення.
Мені теж тут малокомфортно.

https://www.facebook.com/lybovben
Сторінка на ФБ.
На сторінці Любові Бенедишин, яку ви шануєте, її вірш "Від Петра до Миколи".
Можете їй висловити думку про її творіння.
"Палітра образів" то її.

А мій вірш - про Петра. Назва "Муза не виннна". Я вас чіпала? Ні.
У зібранні творів є розділ гумор, іронія "Кропив'яний мішок". Ви маєте книгу. Там нема нічого про вас, запевнюю. Розумному пояснень досить, тож не намислюйте зайвого.
Мені Сушко не рідня, я йому не наставниця.
Заслуговую поваги- як усі автори ПМ. Тож погрози ваші зайві.
Сьогодні мене на ФБ вітали. День Світлани. А ви псуєте настрій.

Може, Редакція Майстерень зазирне сюди, пояснить панові Чорногузу, що його коментарі зайві, підозри та погрози безпідставні.

Є мій вірш. Де жодним чином не зачіпається честь пана Чорногуза.
Є вірш Любові Бенедишин. Я його в коментарі показала.
Бо там епіграф з мого вірша, вона з мого дозволу взяла рядки.
От і все. Імена довільні, вона ж це пояснила.

А про мого вигаданого ліричного героя Петра взагалі смішно дискутувати...
Мене не цікавлять баталії, тим паче - Чорногуза-Сушка.
Я оминала їх, як могла.

Такої реакції від Чорногуза слід було очікувати. Що це - родова травма, хиба розуму, наркотичні випари?
Чоловік постійно ображає мене, лається, погрожує, загриз старого немічного діда, єдиною розрадою у житті якого було написання віршів на цьому сайті (Ігора Шоху). А тепер узявся за жінок. Взяв найбруднішого віхтя і маже привселюдно найчорнішим брудом. Як він сам себе назвав - "аристократ духу"? Егеж, "аристократ".
Так, мені випала честь організувати творчий вечір у Спілці письменників України прекрасній поетесі Майї Залізняк. Я не помилився - випала честь. І зробив це щиро, не вимагаючи нічого навзаєм. Якщо випаде нагода - буду робити це ще і ще. Бо ця майстриня достойна того аби їй підставили плече і дали можливість говорити з людьми високою мовою мистецтва. А Чорногуз уявив, що Майя за це мені щось винна. А саме обмазати Ярослава Чорногуза з ніг до голови багном!
Погано він її знає. Тобто взагалі не знає. Їй і в голову таке не могло прийти, оскільки її думки лежать в іншій площині. Ніякого бажання влізати у стічну канаву у неї немає. І робити із себе об'єкт насмішок вона не збирається.
Якщо Чорногуз вважає, що своїми натяками спровокує її на неподобство - глибоко помиляється: вона естет. Хоча й жива людина і має право зірватися, коли зачіпають її честь і достоїнство. Я цього не дам зробити. Накажу ідіота сам.
Творча братія мене дуже сильно попросила аби я не чіпав лайно аби воно не смерділо. Це розумна порада. І справді - краще займатися власне творчістю, а не пустопорожнім з'ясуванням стосунків. Та ще й привселюдно. Дитячість якась.
Я прислухався до думки розумних людей, примовкнув. Думав, що чоловік заспокоїться і все уляжеться. Аж ні. Я примовк, не відповідаю - то взявся провокувати сусідів. Тепер жалкую, що не вичавив цю проблему до кінця і вона пустила метастази.
Покарання невідворотне. Це не обговорюється. Тут питання в іншому: чи той дядько, який називає себе "аристократом духу" вибачиться за образу перед пані Майєю Залізняк, чи ні? Можливо у колі собі подібних у них так прийнято - ляпнути гімном і сховатися в кущі. Але тут такий фокус не пройде.
Якщо людина привселюдно ображає, то привселюдно і вибачається. І більш того - щиро.

Перечитала "Муза не винна"...
Солома, шовк, щириця... Тобто, накомпоноване різнорідне.
Як там можна побачити когось конкретного? На ФБ часто пишуть на тему графоманії, я відгукнулася цим віршем. Уявила такого віршаря.
Один мій постійний читач - вдумливий - побачив там Петра, що зрікся Ісуса Христа. Подивувалася. Писала інтуїтивно.
Може, Петро зрікся Поезії. "Стежина прямовисна".

А пан Чорногуз - себе здатен шукати у вірші...
Навіть не смішно.

Приватно на ФБ писала вам, що ніяких спонукань Сушко від мене не відчував, що ваша з ним баталія мені малоприємна, що я в стороні. Ви один одного перевиховували прилюдно віршами. Чи друзі так роблять, то інша тема.
Але я тут читач і автор сайту. Стороння людина.
Ми з вами порозумілися.
Я запевнила, що ніколи не візьму участі у ваших марафонах "виховних". Ні з чиєї сторони.
Навіщо ж, пане Ярославе, оці вигадки і погрози?

Вірш Любові Бенедишин "Від Миколи до Петра" хоча б імена містить різні.

А мій про якогось пріснопам'ятного Петра.