Я був? Чи буду? Знов забуду.
Життя летить і десь у вись.
Чи ангелом, чи згустком бруду
Людській природі не скоривсь.

Зробив що зміг, чого й не зможу.
Збудую де, де й розібю.
Я долю краяв, волю божу,
Своє таки я одіб'ю.

Вмирав, родився, знову плакав,
Вставав на ноги, далі йшов.
Щоби там хто і не балакав
Себе у цьому світі я знайшов.

Важко було. Було і легко.
Сам знав куди, чого ішов.
Якби там було не далеко,
Той кожен шлях в кінець пройшов.

Були і втрати, і подарунки
Такі як сам собі зробив.
Де горе сліз, де мрій цілунки
До дошки споминів ліпив.

Я не жалію жодної митті
Прожита, пройдена крізь час.
Із них зібрались дні прожиті
І склались всі в мережу фраз.

Ті фрази стали життя змістом -
Люби, жий чесно, поважай.
Себе не втратив і окістом
Не станеш й ти, на ціль зважай.

Якщо коли і де зміст утратив
Себе до купи з мрій зберу.
Запалю гніт, аби потрапив
На шлях новий не з паперу.

Я стихну піснею й народжусь,
В кругу новім, новій сім'ї.
Де буде горе - не погоджусь,
І серце буде в полум'ї.

Я план тоді новий будую,
Щоб не поник і не погас.
І кожен раз той поклик чую
Нових подій, досягнень час.

Березень 2018