Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Роман Коляда (1976) /
Проза
Трансперсонально про свободу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Трансперсонально про свободу
Дістати меча з піхов та повикидати усе гадюччя на смітник… Рецепт свободи… Може колись він таким і був, принаймні практична частина.
А зараз? Меч у моїх руках поступився місцем клавіатурі комп”ютера, піаніно, мікшерному пульту, але я не знаю, коли я був ближчий до істини. Коли, відданий своїм переконанням і вірний своїй любові, міг відтяти у добрій битві десяток ворожих голів, чи, коли розмовляючи з тисячами людей одночасно, несу їм ту саму вірність ідеалам?
Тоді результат був наочніший. Потримавши у руках відрубану голову ворога я міг знати, що він ніколи не повернеться до мене, хіба що його наступник, але тільки коли збере нове військо. Вкидаючи ж у свідомість десятків, сотень, тисяч людей якісь крихти світла, яке маю сам, не маю жодної гарантії, що вони не наплюють на те світло і не повернуться у багно. Що ж робити, щоб не відчувати себе здрібнілим нащадком славного минулого, яким бути?
Свобода. Свобода – це так просто, що аж занадто складно. Смієтеся… А ви спробуйте бути вільними від постійної необхідності щось їсти, від потреби у комфорті, від половини всіх, з ким спілкуєтесь, від того, що ви вважаєте своїм авторитетом, від грошей, від намагання знайти спокій у сім”ї, відгородившись від усього світу, від усіх свїх вигаданих і справжніх, вроджених і набутих залежностей… Заради чого? О-о-о, приїхали! Свобода не буває заради чогось, як і любов, до речі. Заради самої свободи, як невід”ємної риси людини, якою її створив Господь. Саме заради неї я колись рубав голови, а зараз от пишу, граю, розмовляю, дишу, навіть. Але, ні у жорстокій битві, ні у віртуально-ефірних побоїщах за свободу я ніколи не досягну перемоги, коли за мною ніхто не піде, або піде, а потім зрадить. Ба, навіть Христа – зрадили. Куди ж мені? А всередину себе, туди де палають найпекльніші битви і де руїнам минулих ілюзій та повітряним замкам марних мрій немає меж. Саме там відбуваються найжахливіші зради і найславетніші перемоги божественного над суєтним. Саме там знаходиться те за чим йдуть, або від чого тікають люди. І саме там мій вибір бути вірним своїй любові і свободі означатиме кінець... і початок вічності.
А зараз? Меч у моїх руках поступився місцем клавіатурі комп”ютера, піаніно, мікшерному пульту, але я не знаю, коли я був ближчий до істини. Коли, відданий своїм переконанням і вірний своїй любові, міг відтяти у добрій битві десяток ворожих голів, чи, коли розмовляючи з тисячами людей одночасно, несу їм ту саму вірність ідеалам?
Тоді результат був наочніший. Потримавши у руках відрубану голову ворога я міг знати, що він ніколи не повернеться до мене, хіба що його наступник, але тільки коли збере нове військо. Вкидаючи ж у свідомість десятків, сотень, тисяч людей якісь крихти світла, яке маю сам, не маю жодної гарантії, що вони не наплюють на те світло і не повернуться у багно. Що ж робити, щоб не відчувати себе здрібнілим нащадком славного минулого, яким бути?
Свобода. Свобода – це так просто, що аж занадто складно. Смієтеся… А ви спробуйте бути вільними від постійної необхідності щось їсти, від потреби у комфорті, від половини всіх, з ким спілкуєтесь, від того, що ви вважаєте своїм авторитетом, від грошей, від намагання знайти спокій у сім”ї, відгородившись від усього світу, від усіх свїх вигаданих і справжніх, вроджених і набутих залежностей… Заради чого? О-о-о, приїхали! Свобода не буває заради чогось, як і любов, до речі. Заради самої свободи, як невід”ємної риси людини, якою її створив Господь. Саме заради неї я колись рубав голови, а зараз от пишу, граю, розмовляю, дишу, навіть. Але, ні у жорстокій битві, ні у віртуально-ефірних побоїщах за свободу я ніколи не досягну перемоги, коли за мною ніхто не піде, або піде, а потім зрадить. Ба, навіть Христа – зрадили. Куди ж мені? А всередину себе, туди де палають найпекльніші битви і де руїнам минулих ілюзій та повітряним замкам марних мрій немає меж. Саме там відбуваються найжахливіші зради і найславетніші перемоги божественного над суєтним. Саме там знаходиться те за чим йдуть, або від чого тікають люди. І саме там мій вибір бути вірним своїй любові і свободі означатиме кінець... і початок вічності.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
