Смішно-відверто,спрагло-еротично... і навіщо там з'являється чоловік, який чекає дома? Гей, неначе Карповий там за "Золотою гейшею"?

Чоловік удома - то реалії життя:(
А Карповий тут не винен:)

Чудово :)
Не думаю, що Йоса Бусон був би проти такого розвитку подій, хоча би, як сон...

О, тоді талановита Золота Жінка - дивовижно відверта і гаряча! Аж кавуни, мабуть, шкварчать!:)
І все ж за чоловіка "з реалій" чомусь прикро.

Ніби й непогано на перший погляд, але є деякі незрозумілості.
Якось жінка у штанях не дуже сприймається. Надто у поезії. А без авторства і не второпаєш, хто там знімає ті штани. Авторе, Ви не забули, що пишете від імені Жінки?
І кінець слабенький. До чого там той тік із соломою?

Боюсь, Мирославо, що жінки в штанах, таки життєва реальність, нікуди від неї не дітись. Потім, ми точно не ставимо за завдання писати про 1779 рік, чи про Японію, у нас, так би мовити широке поле творчої діяльності. :)
А щодо закінчення "Везли з гармана - даленів гарман", пропоную нам тут пошукати логічний ключ до описаних подій. Такі наші колгоспні трудодні, що поробиш, але звідки шановна авторка то все знає!

Я не говорю про якийсь конкретний рік, але з огляду на вірш, можу сказати, що авторка точно не знає колгоспних трудоднів.
Дуже просто загубитися в часі, і таки зорієнтуватися хоч би на щось більш-менш можливе. По-перше, якби жінка була в штанях, то це були останні роки, оскільки колись жодна жінка в селі не дозволила б собі ходити у них поміж людей. Але з іншого боку ота посічена солома з гарману все псує. Тому, по-друге, якби дії відбувалися в останні роки, то де ви ще знайдете тік, де вручну молотять? Бо інакше, як туди попала солома? На сучасному току ви соломи не побачите. Тому для ясності дрібнички такі заважають.

А як, Мирославо, щодо майбутнього? Коли кінець усій нашій людській цивілізаційній економіці може настати :( І все доведеться знову ручками, та ніжками, ратицями, ріжками :(

Як на мене, люди не сприймають те, чого не відчули, якщо йдеться про щось знайоме. І ще цікавий факт - яка ж бідна жінка піде на тік у штанях? Тільки та, що ніколи на току не була. :)))
Люба Редакціє, а як тоді Вам натяк на одностатеву любов чи взагалі на трансвиститсво в цьому вірші?
До речі, І. Бондаренко допускає технічні огріхи у перекладах. Наприклад, "Ногами з себе" - "з-с", а в іншому, поданому "квітах хризантем" - "х-х". :(

Так, Мирославо, у цьому проблема нашого земного існування! Ви не повірите, але Земні Майстри в усі роки спеціально залишали різні огріхи в усіх своїх величних спорудах, і, в першу чергу, тому, що намагання відтворити ідеал в неідеальному місці (що таке наші три виміри, у порівнянні із безмежністю вимірності космосвіту?) - вкрай небезпечне.
А щодо різноманітності можливого сприйняття описаного кохання, то, головне, що поетичні горизонти твору достатні, а все інше на совісті читачів :)

Гарно говорите, але я залишуся на сторожі прискіпливого ставлення до речей, про які знаю не з розповідей. А все, що штучно створене, зовсім по-іншому сприймається. :)

З даного вірша, скоріше за все, - "всі робили чи роблять так" і "я ніби зробив би так, але не знаю, як насправді".
Якщо додати краплинку фантастики чи там мрій опинитися на тому місці в обраний час, щоб усе виглядало і проходило саме так, то, можливо, це можна було назвати мистецтвом, але передпослання до цього ні у вірші, ні у назві немає. Спроба подати своє "я" в оточенні колгоспних трудоднів з огляду міської панянки - єдиний варіант, що заспокоїв би моє сумління, але за таких умов я, як справжня сілька дівчина, скажу: "фе!". І це на захист суто психологічного аспекту всього сільського дівоцтва - а нічого на сільських парубків зазіхати якійсь там кралі з міста! :) Ось так, Володимире!
А щоб у мистецькому плані твір сприймався, як довершений, варто, певно, дати назву, аби налаштуватися на правильне сприйняття. І ще, як на мене, аби позбутися зайвих запитань несумісності, можна подати пряму мову двох головних героїв.

Супер! "А нічого на сільських парубків зазіхати якійсь там кралі з міста!" - це абсолютно вірно! Своїх потрібно захищати :)
А з іншого боку, від інтернаціоналізації "мистецтва кохання" хіба втекти нині, навіть при повній несумісності коханців - мить триває?

Мені подобається :)
Хороший вірш, особливо, три останні рядки...

Звісно, що триває і триватиме! :)
Та, якщо поглянути на творчість Жінки Золотої, то вона зі своїх творів постає не представником культурного маньєризму жінки, а навпаки, жінконенависником. Недаремно, я вже не раз говорила, що це автор, а не авторка, оскільки так ненавидіти власного чоловіка, або взагалі брутально любити без безокулярної ніжності може тільки мужчина чи жінка, у якої не було більш-менш сталих стосунків із чоловіками. Набридла якась постійна маніакальність, а де інший, багатоокий погляд жінки на одні і ті ж речі? Я все ж припускаю, що аби відірватися від сутності, відомої усім, і спробувати показати сутність, яка вирує в середині, автор і використовує образ Жінки Золотої, але тим самим огидно дивитися, як таким чином принижується усе жіноцтво.

Ось! Ще один доказ чоловічої солідарності! Олеже, а Ви ж так гарно співали про сільське кохання... :(

Значить ось як питання стоїть! Я чомусь завше був переконаний, що "ЗЖ" жінка з майбутнього, коли наші стереотипи вже трохи змінилися.

У Жінки Золотої не кохання, а сільський секс..
Навіть, не сільський... Просто секс на баштані.
"пазуха рипучих кавунів..."
Але має право на існування... :)

Ні, Володимире! Просто ви, чоловіки, хочете такою бачити у майбутньому жінку, підштовхуючи до вільної любові, але разом з тим і не забуваєте присоромити за ці ж вчинки.
Олеже, у назві заховали інше. Але Ви праві, сільський секс - очима чоловіка. :)

До речі, Мирославо, не ми, чоловіки, придумали секс :(
А найкраще рішення, виходить, в ісламі? Загнати жінку на жіночу частину і нехай народжує і народжує? Боюсь, що вільна жінка, підкріплена нашими чоловічими, і цивілізаційними потугами (і державними програмами "Більше дітей", та "Відродимо село") - єдиний вихід від старіння України, Європи?

Ось у чому полягає основне призначення жінки - народжувати. Безперечно. Але не безбатченків чи хтознабатченків. До того ж, нехай спочатку ці цивілізовані потуги до України дійдуть. От чим мають перейматися чоловіки, а не спочатку підштовхунути жінку бути вільною, а тоді створювати їй умови, знаючи напевне, що вона точно буде вільною. Далекоглядність чоловіка. А куди подіти ревність?

Ревність? Це недостойне світлих почуттів відчуття? Яке виникає, від "права власності на жінку"? Не знаю :)

А мені подабається такі вірші! Дякую, що маєте сили демонтсрувати природність такого солодкого баштана!

Володимире, мені чітко вимальовується з Ваших слів жінка-комунізм (тільки не варто плутати із жінкою при комунізмі), а сам комунізм для мене - рай, в якому всі рівні, немає злості, ненависті, ревності, заздрості, є лише любов... довсіх. Але за таких умов не існуватиме любові між чоловіком та жінкою. Взагалі грішна думати, що яблуко - міст , перейшовши через який, одна-єдина любов поділилася на різні види, чому завдячує кохання між чоловіком і жінкою, яке народилося, виокремившись.
Повернення до раю не буде, інакше - нас не буде. :)

Плюс Тарас Кремінь...
Як багато чоловіків забули про ніжність у любові, нічим і ніким не заплямовану... :((((

Вірш сповнений справжньої вітальності. І майстерний до того ж! Я в Захваті!!!

Мирославо,
автор - жінка, я навіть знаю її справжнє імя і деякі біографічні дані. Але це поки що залишиться нашою з Авторкою таємницею. ЗЖ - особлива жінка, тому вона й провокує таку неоднозначну реакцію як серед жіноцтва так і серед чоловіцтва цього чудового сайту. Погодьтеся як було б тут нудно і прісно якби такі непересічні автори як ЗЖ, Муза Медуза, Олег Король, Адріана Фешак і ще десятки авторів, яких я не називаю через ьрак часу...
;-)))

третій рядок знизу НЕ ТАКІ ЯК :-)))

Святославе, а хіба кожна жінка - не особлива?
До того ж, я припускаю, що ЗЖ і насправді жінка, але таким ось чином, вважаю, вона виражає нездійсненість своїх бажань, або це взагалі придуманий нею образ спеціально для чоловіків. Я уважно за нею спостерігаю, і вона стає вже нецікавою мені, поволі надокучає така жінка. Вона одноманітна.
І не хочу Вас засмучувати, але Ви можете розчаруватися у деяких своїх припущеннях, коли маски буде знято.

Гарне слово - "вітальність" у Святослава.Отаких би "вітальних" жінок - всім чоловікам. Ось реалії: над ними грубо кепкують, молода дружина смачно зраджує вінчаному власному обранцю і тішить своєю розповіддю багатьох жінок. У найбільшому ж захваті саме чоловіки, які сліпнуть вже на першому рядку. А Мирослава дуже уважна. Вона не тільки підкреслює провокативність поезій "ЗЖ" ("жінконенависник", у цьому вірші - "так ненавидіти власного чоловіка"), а й підмічає деякі моменти, про які, крім неї, ніхто й не подумав. А це ще й деталі сільського життя, явно невідомого "ЗЖ".
Одним словом, на мою думку, або навіщо цей обранець у кавунячому-гарячому вірші (нехай вже тік з соломою), або навіщо взагалі третя строфа?

!
Цвів молочай. Посічкану солому
Везли з гарману — даленів гарман…
(Вінграновський)

Мирославо,
мене захоплює ця гра від ЖЗ, я й сам гравець. Мене тішать ці тексти. Я, на жаль, так не вмію.Мені подобається ця вітальна енергія (не від слова вітатися, а від слова vita, хоч власне це й слова одного кореня). Тому ніякого розчарування я не очікую.
Стосовно "особливості - неособливості", то на жаль більшість чоловіків і жінок не є особливими, вони або сірі миші, або гвинтики. З того моменту як людина вбиває в собі іскру креативності, вонв перестає бути "особливою". Хоча більшість народжується з потенціями "особливості".
Вандо, не ви одна зробили таке "відкриття", хто читав Вінграновського чи Андрія Ярмульського той знаходить паралелі в останньому тексті ЖЗ. Інша справа, що можна було б послатися на цитату. Але оскільки, Самвидав не застерігає авторських прав, то ЖЗ, помістивши тут свій текст, нічиїх авторських прав не порушила 8=)+

Ні, що не кажіть, а віршик соковитий, особливо друга строфа, особливо оте чудове порівняння: "дозрів кавун / і я дозріла".
А ось уявити картину, як жіночка поряд з коханим чоловіком сама з себе власними ногами знімає власні штани - це вже весело. Напевно, вона своїми руками тримає його руки, аби зайве не лапав...
А уявити, що "двох спраглих тіл, які забули втому.../ чекає чоловік" - це вже щось загадкове: набіса йому вдома два спраглих тіла, які забули втому? Нехай собі далі стиглі кавуни тлумлять.
І Вінграновський не перечить: крадуть кавуни, кохання, ну і рядки прихопили.

Вітання усім :)
Коментарі Жоржа і Славка навели мене на думку, що усі тут НЕПРАВИЛЬНО зрозуміли вірш. Як казав у якомусь коменті Володимир Ляшкевич (йшлося про зустріч поетів у реалі) - ми не уміємо слухати.
Так от. Вірш складається із двох логічних фрагментів, які поміж собою зв'язані трьома крапками.
У першій частині вірша ідуть спогади, це окреслено строфою "Де ми з тобою молоді ...", спогади тривають до слів "Чекає чоловік.".
Ото від чоловіка розпочинається сьогодення і другий логічний фрагмент вірша.

Тому не треба звинувачувати Золоту у зраді.

У цьому творі мене зачарувала фраза про вагітні ягоди.

А тепер про знімання ногами із себе штанів.
Жорже, невже вам ніколи не доводилося переживати такий шал, коли руками обіймаєш чиєсь обожнюване тіло, а ногами, наступаючи на свої штани, стараєшся із них виборсатися ?
Повірте мені, коли я обіймаю руками свого милого.... Уточнюю - здебільшого я ношу штани. ;)

Ого, Оксанко, яка заявка на пабєду :)
Небезпечно давати такі обширні і "певні" коментарі. Бо можуть си подумати про якийсь зв'язок між ОЯ і ЗЖ ;)

Та де, Олесю... На жаль не маю такої майстерності.

Єдина спільність - любимо вбирати штани ;) Або знімати 8)

Так, Оксаночко, здря ти згадала моє імя в суї.8=) Зара получиш! Це я не вмію слухати? Це ти слухаєш не так!!!

Поміж вагітних ягід дикий тан
Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
__________________
Чекає чоловік.
Піду додому
Удосвіта...
Посічкану солому
Везли з гармана - даленів гарман...
Тобто наша лірична героїня десь там в полі гарує (працює) і згадує юність, потім згадала чоловіка і вирішила хай спить "паскуда пяна", дочекаюся ранку тай й почалапаю і собі додому за возом, який везе "посічкану солому".
Щось воно не зростається в такій інтерпретації, люба Оксано!

Йой, Славку, я згадала Тебе у гарному розумінні :) Ти так файно захищаєш Золоту, засвідчуєш ваше знайомство... Мені також подобається її творчість - тому є підтвердження - мої коменти на ГАК 8)

А от про "паскуду пяну" у вірші не йдеться - то витвір фантазії читача.
У даному творі "Чекає чоловік." - конкретно. Чекає.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Поміж вагітних ягід дикий тан
Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
------------------------------------------
Чекає чоловік.
Піду додому
Удосвіта...
Посічкану солому
Везли з гармана - даленів гарман...

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

А знаєш, що буде найцікавіше?

Завтра наша Золотенька прийде сюди - подивується нашій баталії, засміється і скаже, що вона мала на увазі щось значно веселіше :)
Тікаю додомцю :) Ниньки мене тут забагато...

Як на мене, то все дуже логічно, почати від одного класика і закінчити іншим. Кращого і не придумаєш!

Люба Оксано, то не ми не вміємо читати, то автор, на жаль, не вміє писати так, як це розтлумачила ти. Щоб усе виглядало саме так, як ти розповіла, не вистачає взаємозв'язку. Вірш просто-таки неправильно побудований. Оксано, для взаємозв'язку замало трикрапки. І автор(-ка) ніде не загадала, що це тільки її спогади, мрії чи фантазії.
Тут уже текст можна взагалі розбивати на свої частини. Наприклад, героїня працювала на баштані вночі (ким? - не зрозуміло, чому вночі? - певно, вона взагалі там їх крала:)), а потім стягнула із себе штани (в маніакальному припадку) і почала мріяти-згадувати-чи фантазувати. Так і пролежала до ранку, нічого не зробивши, а тільки вигулюючи бажання, а на світанку з гарману везли солому, і жінка нарешті поїхала до коханого. :) Ото життя!

Мирославо! Ця фраза не ввічлива - "то автор, на жаль, не вміє писати так, як це розтлумачила ти..." Кожен автор може писати на різні теми, і наша самвидав сторінка "Золотої Жінки" це тільки, наскільки я розумію, маленька і грайлива частинка від чогось значно більшого. Судячи за манерою написання творів "Золотої Жінки", виразно відчувається грайливість, іронічність, подекуди явний гротеск, інколи все відбувається суто за бажаннями ліричних героїв, - тобто, "судити" авторку за такі ось "манерності" ("манерності" на відміну від "манірностей" - особистий стиль) не правильно.
Мирославо, Вандо - у кожного з нас є свідомі, і підсвідомі недостатки, але давайте намагатися знаходити для себе корисне і радісне у творчості інших. Наші усмішки є тільки усмішками, а не Богоборством :)

Володимире, а тут я з Вами категорично не погоджуся. Можете захищати тих, хто Вам подобається, але я не мовчатиму, якщо це порушує мої переконання. Ви звинувачуєте мене у неввічливості, а разом з тим замовчуєте неввічливість іншим. Згідна, що не варто опускатися, зважаючи на цих інших, але мої емоції невдоволення виливаються через край. І нехай Оксана і ЗЖ не ображаються, нічого поганого у моїх роздумах немає, інакше навіщо писати чи ще щось творити, виставляти на огляд і боятися критики?
Мене дуже непокоїть присутність на цьому сайті упередженості за власними уподобаннями редакторів, а надто Вас, Володимире і Жоржа Дикого. Вкотре насправді все вирішуєте тільки ви. Цей ресурс настільки деградує останнім часом у виборі пріоритетних тем, що я більше не можу мовчати. Хочу рівних умов для всіх! Хочу визнання моральних цінностей! Ви надто загралися маньєризмом. Скільки можна ставити вище всього іронію, лише власну безтурботність, брудноту стосунків? Погляньте тільки на можливих переможців цього півріччя! Чоловіча солідарність і все. Згідна тільки щодо однієї чоловічої кандидатури - Сержа Ко. А із жінок, то безумовно, Наталка Клименко є найдостойнішою на даний час. І вона абсчолютно нічим не гірша за Сержа, або менш достойна. Але ж у вас поза конкуренцією були двоє авторів, які, на жаль для когось, не беруть участі в конкурсі. Це досить неординарна, але і разом з тим таємнича особистість - Святослав Синявський, а ніша - ЗЖ. Отож, перемагають наразі чоловіча солідарність і жіноча вульгарність. Вітаю, панове, сьогодні ніжність, культура образу, жіночність програють грубості, іронії, болю і неадекватності! А якщо і вітаються такі почуття, то тільки у тих авторів, що є чимось корисними редакторам.
Дуже прошу пробачення у всіх, хто відчув на собі моє невдоволення негативом! Жодної людини не хотіла образити. Тому якщо образила, простіть, я більше не могла мовчати.
Успіхів!

Мирославо, дуже вдячний за небайдужість! я чомусь думав, що окрім блоку "Маньєризму", вся інша поезія в нас претендує на вкрай серйозну, :) але я згоден із необхідністю присутності на сайті акцентованих високих блоків. Пропонуйте назви.
Що стосується названих вами проблем, то краще про них писати, Мирославо, на відповідних сторінках.
Сподіваюсь ми продовжимо цю цікаву розмову.

Миросю, я ніскілечки не ображаюся із кількох причин:
1. Завжди люблю чесні, щирі і принципові обговорення проблем.
2. Я належу до шанувальниць творчості Золотої Жінки, незалежно від того, ХТО ховається під цим ніком.
Можу лише вкотре посвідчити, що ЗЖ надзвичайно уміло не тільки пише свої твори, а ще і збурює пристрасті навколо них, це справжня Золота Гейша, яка уміє вести бесіди у потрібному руслі.

Навіть не беручи безпосередньої участі в них, так? :)

До Редакції:В тому то і цимес :-) Найкращий модератор - той, що навіть і слова не промовить :-)))
Мирославо, Ви даремно витрачаєте час на відгуки. Я тут бачу є опція "критика", то Ви з Вашим умінням писати розлогі розвідки, щодо творчості колег, могли б писати критичні статті натомісць. Не заривайте такий рідкісний нині талант в землю.
З повагою,
Святослав.

"Вітаю, панове, сьогодні ніжність, культура образу, жіночність програють грубості, іронії, болю і неадекватності!"
Ця тирада змусила мене вкотре перечитати цей ЧУДОВИЙ ТЕКСТ. І в ньому я якраз знайшов справжні, а не вдавані: ніжність, культуру образу і жіночність.
Стосовно "укрсучліту", що Ви мали на увазі? Вам відоме походження цього терміну і що він означає, пані Юліє?

Святославе, у мене інші завдання і прагнення. Не всі читають критику, а от коментарі - за любе діло, та ще й такі, де вирують пристрасті. Власне, та тирада, як Ви висловилися, то лише узагальнення сьогоднішньої тенденції на сайті, а не уконкретнено до цього твору ЗЖ, за що попросила вибачення. Але де Ви побачили культуру образу тут? Де тут жіночність? Наведіть рядки, бо я сліпа, певно, і для мене ніжність проявляється зовсім інакше.

Юліє, дякую за відповідь. Я не знав що термін укрсучліт поширюється на сучасних попсовиків, я думав, що він відноситься до тих старперів, які писали макулатуру на замовлення Партії та Уряду ;-) Добре, тепер буду знати.

Так, Сергію, не всі чоловіки люблять таких жінок. Чоловіки з сильною вітальною енергією тяжіють до таких же жінок. Чоловіки-ченці тяжіють до жіноч-черниць. Але ми тут обговорюємо ліричну героїню, а не чесноти твору. Покритикуйте твір, якщо можете, шановні панни і панове...

Я не розумію - що це тупотіння на одному місці? :-)
Яка різниця - чи пише людина з іронією чи ще якось - оцінюється твір. І все - крапка.
Я думаю ви всі, панство, занадто перейнялись однією особою. Думаю, що половина творів решти авторів залишається неоціненою взагалі - тому що всі займаються пустословом.

Читайте коментарі уважніше, Святославе.

Юрію, тільки Ви не вдавайте, що не помічаєте, що щось все-таки відбувається.

О - це по суті Юлінько!
Це вірно. Я би сказав, що це щось як "вагітні немовлята" :-))))))
Миросе,
Ми знова на Ви?
P.S.
Спокійно, щось занадто емоцій виплюскується - давайте краще вкладемо їх у поезію!
Чи язичок свербить покусатись? :-)))))

Привіт, Юрчику :)
Ти забувся, що ниньки п'ятниця 13-те ;)

Емоції - ще ті...
От, мене цікавить - чому тут не вказана тема "СКАНДАЛ" ?

Колеги, прошу НЕ ЗАБУВАТИ. Цей вірш - ЦЕ ВІРШ НА ТЕМУ, "НАРОДНУ", ТРОХИ ГРАЙЛИВУ по суті своїй!
ОСЬ ТУТ ВСЕ Й ОПИСАНО http://maysterni.com/publication.php?id=13122

Тема задана редактором сайту, тому це не зовсім вільна творчість, а навіть підневільна! :)
Будьте уважніші до цих, турнірних моментів!

Ах, єзуїти-інквізитори :(
Вам би вічно "єретиків" на вогнища тягнути! :)

Ким насправді є Золота Жінка ? Ви можете анонімно висловити свої думки у нас :)

А стосовно штанів, Оксано, - згоден. Був неправий. Шаленіти так, що не знати хто що стягує і з кого - яке шикарне відчуття!