Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
2026.04.03
21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Пасха
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пасха
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
Так прийнято більшістю. А меншістю?
А меншість не має значення, бо товпа, загальноприйнята думка переважають і здоровий ґлузд, і норми моралі, закон.
Прийшов до господи піп Онуфрій, ви його знаєте. Ми з ним разом десять років за однією партою сиділи, стали кумами. Він тоді ще ряси не носив і кадилом не орудував. Просто вірні друзі, які вірили в християнські традиції та дружні стосунки, пов'язали власні сім'ї додатковими релігійно-мооальними ланцюгами.
Кум як кум, на городі порався як усі, жінку любив як усі нормальні чоловіки, працював на свинофермі як усі інші наймані працівники. Правда, Біблію читав російською мовою, бо українську вважав второсортною, несправжньою. Казав, що вона не передає істинної сутності Святого письма.
А після закінчення духовної семінарії, за розподіленням, потрапив на службу до однієї з церков міста Красний Луч, що на Донеччині. 1949 року в це містечко, за комсомольсью путівкою, вирушила, колись, працювати моя матін з метою отримати паспорт, бо в ьой час прості селяни не мали права обирати собі місце роботи та проживання самостійно. Це вважалося криміналом. А так два роки відпрацював на каторзі - і на тобі паспорта. А містечко непросте, з історією, ще й знаходиться на кордоні з російською розтриклятою педерацією.
А за шість років кум повернувся в селище. І з дяка вийшов священник: підкований на усі чотири копита гундяєвською пропагандою та зі зверхнім ставленням до українців...
Одна з перших авіабомю, скинутих росіянами на мирні українські селища, потрапила в його поросячий саж та упоюїла з десяток вгодованих свиноматок, а також поранила теличку.
- Нє бєда,- одказав кум моїй дружині.- Прійдут асвабадітєлі от бєндєровского отрєбья - раздам сало і мясо салдатам. Пускай кушают.
- Куме,- кажу Онуфрію,- уламком бомби убило твою рідну сестру Степаниду. Іди, відслужи службу, поховай родичку.
- Нє пойду.
- Чому?
- Она пойот в народном хорє украінскім язиком. А наш патріарх сказал: "Украінскій язик нєугодєн богу".
- Та звідки він про це довідався? У нього що - прямий зв'язок зі Всевишнім?
Ми тоді трохи посварилися. Глрілки, яку він дуже полюбив після роботи в Коасному Лучі, я йому таки налив. А от вареників з вишнями та печених карасів не даав. А він і не помітив, що моє віднлшення до нього ксрдинально змінилося. Глитав оковиту і глитав. А жінка слухала з-за моєї спини нашу розмову та хрестилася, хоча є берегинею, казковою істотою, яку не визнають ні християни, ні атеїсти, ні будь-хто з притомних людей. Вважають, що не існує на світі нічого дивного, потойбічного, прадавнього. Ніяких русаль не існує, немає водяників, немає берегинь. І не існує шлюбів земних між богами та людьми. А є тільки Єгова та Ісус. І пророк Мухаммед. І всьо
- Куме,- після довгої паузи мовила жінка.- Твоя сестра після завчасної сиерті матері, сім років годувала та забезпечувала тебе всім необхідним, аби ти виріс достойною людиною. А ти від неї одвернуіся. Це по-християнськи?
- Нічєго ти не панімаєш. Святую Русь обосновал сам бог. І Украіна - часть єго тєріторії. Пріміте агонь Господєнь с паніманієм і без ропота.
- Онуфріє! Так нащо тоді годувати російських солдат свиньми, які убили російською авіабомбою на твоєму подвір'ї?
- Чтоби солдати імєлі сіли іспполнять сваю місію і далєє.
- Але ж свині - нечисті істоти! Там живуть біси, наче ІІ хто їх споживає - стає біснуватим!
Дуже розгнівався тоді кум, просив ще горілки, і ще, і ще... А ми її тримаємо виключно для лікарських настійок. Он, чагу минулого тижня знайшов. Сіли з жінкою вирішувати - що з нею робити. Якщо наколошкати кплапуцянку на воді - її потрібно спожити протягом трьох днів, бо скисне. А на горілці - буде активною цілий рік. А Онуфрій прийшов і за один вечір переполоівинив наші стратегічні запаси.
А позавчора , коли його дружина поїхала до Києво-Печерської лаврм, росіяни вчергове обстріляли ракетами столицю. Я тоді був ібіля станції метро "Арсенальна". А жінку Онуфрія поранило уламком "Шахеда".
- Алєксанрд!- кричав у слухавку іОнурій.- Жена в Октябрской больніцеі! Єдь бистро к нєй! У тебя та самая группа крові, что і і у нєйо. Подєліся! Сдай літр!
Кров я здав. Ще й друзів діох підбив на цю справу. А результат...жінка померла
- Ето всьо ти віноват! - кричав на мене кум. - Єслі би нє сопротівлялись божьєму промислу - всє билі би живи!
- Куме! Уввесь світ противився Гіітлеру! І виграли! Так буде і нині!
- Нічєго ти нє панімаєш! Ідьот бой добра со злом
- Зло - це українці? Ти справді так вважаєш?
А сьогодні знову позвонив кум і каже:
- Сашо, приїдь в Академмістечко. У мене поранені ноги, потрібна допомога.
- А твоя паства не допомагає?
- Розбіглася хто-куди.
- А що з церквою?
- Не відповідає церква на дзвоники. Десь щезла.
Уперше за все життя почув, як Онуфрій розмовляє українською мовою. І що дивно - дуже добре. І вперше не відчув зневаги у його словах..
Моя дружина - берегиня - приїхала першою
Накладує мазі на його розбиті коліна. А я стою за її плечима, дивлюся на кума і думаю:
скільки людину доля повинна бити палицею по голові, аби вона стала людиною?
05.05.2024р.
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
Так прийнято більшістю. А меншістю?
А меншість не має значення, бо товпа, загальноприйнята думка переважають і здоровий ґлузд, і норми моралі, закон.
Прийшов до господи піп Онуфрій, ви його знаєте. Ми з ним разом десять років за однією партою сиділи, стали кумами. Він тоді ще ряси не носив і кадилом не орудував. Просто вірні друзі, які вірили в християнські традиції та дружні стосунки, пов'язали власні сім'ї додатковими релігійно-мооальними ланцюгами.
Кум як кум, на городі порався як усі, жінку любив як усі нормальні чоловіки, працював на свинофермі як усі інші наймані працівники. Правда, Біблію читав російською мовою, бо українську вважав второсортною, несправжньою. Казав, що вона не передає істинної сутності Святого письма.
А після закінчення духовної семінарії, за розподіленням, потрапив на службу до однієї з церков міста Красний Луч, що на Донеччині. 1949 року в це містечко, за комсомольсью путівкою, вирушила, колись, працювати моя матін з метою отримати паспорт, бо в ьой час прості селяни не мали права обирати собі місце роботи та проживання самостійно. Це вважалося криміналом. А так два роки відпрацював на каторзі - і на тобі паспорта. А містечко непросте, з історією, ще й знаходиться на кордоні з російською розтриклятою педерацією.
А за шість років кум повернувся в селище. І з дяка вийшов священник: підкований на усі чотири копита гундяєвською пропагандою та зі зверхнім ставленням до українців...
Одна з перших авіабомю, скинутих росіянами на мирні українські селища, потрапила в його поросячий саж та упоюїла з десяток вгодованих свиноматок, а також поранила теличку.
- Нє бєда,- одказав кум моїй дружині.- Прійдут асвабадітєлі от бєндєровского отрєбья - раздам сало і мясо салдатам. Пускай кушают.
- Куме,- кажу Онуфрію,- уламком бомби убило твою рідну сестру Степаниду. Іди, відслужи службу, поховай родичку.
- Нє пойду.
- Чому?
- Она пойот в народном хорє украінскім язиком. А наш патріарх сказал: "Украінскій язик нєугодєн богу".
- Та звідки він про це довідався? У нього що - прямий зв'язок зі Всевишнім?
Ми тоді трохи посварилися. Глрілки, яку він дуже полюбив після роботи в Коасному Лучі, я йому таки налив. А от вареників з вишнями та печених карасів не даав. А він і не помітив, що моє віднлшення до нього ксрдинально змінилося. Глитав оковиту і глитав. А жінка слухала з-за моєї спини нашу розмову та хрестилася, хоча є берегинею, казковою істотою, яку не визнають ні християни, ні атеїсти, ні будь-хто з притомних людей. Вважають, що не існує на світі нічого дивного, потойбічного, прадавнього. Ніяких русаль не існує, немає водяників, немає берегинь. І не існує шлюбів земних між богами та людьми. А є тільки Єгова та Ісус. І пророк Мухаммед. І всьо
- Куме,- після довгої паузи мовила жінка.- Твоя сестра після завчасної сиерті матері, сім років годувала та забезпечувала тебе всім необхідним, аби ти виріс достойною людиною. А ти від неї одвернуіся. Це по-християнськи?
- Нічєго ти не панімаєш. Святую Русь обосновал сам бог. І Украіна - часть єго тєріторії. Пріміте агонь Господєнь с паніманієм і без ропота.
- Онуфріє! Так нащо тоді годувати російських солдат свиньми, які убили російською авіабомбою на твоєму подвір'ї?
- Чтоби солдати імєлі сіли іспполнять сваю місію і далєє.
- Але ж свині - нечисті істоти! Там живуть біси, наче ІІ хто їх споживає - стає біснуватим!
Дуже розгнівався тоді кум, просив ще горілки, і ще, і ще... А ми її тримаємо виключно для лікарських настійок. Он, чагу минулого тижня знайшов. Сіли з жінкою вирішувати - що з нею робити. Якщо наколошкати кплапуцянку на воді - її потрібно спожити протягом трьох днів, бо скисне. А на горілці - буде активною цілий рік. А Онуфрій прийшов і за один вечір переполоівинив наші стратегічні запаси.
А позавчора , коли його дружина поїхала до Києво-Печерської лаврм, росіяни вчергове обстріляли ракетами столицю. Я тоді був ібіля станції метро "Арсенальна". А жінку Онуфрія поранило уламком "Шахеда".
- Алєксанрд!- кричав у слухавку іОнурій.- Жена в Октябрской больніцеі! Єдь бистро к нєй! У тебя та самая группа крові, что і і у нєйо. Подєліся! Сдай літр!
Кров я здав. Ще й друзів діох підбив на цю справу. А результат...жінка померла
- Ето всьо ти віноват! - кричав на мене кум. - Єслі би нє сопротівлялись божьєму промислу - всє билі би живи!
- Куме! Уввесь світ противився Гіітлеру! І виграли! Так буде і нині!
- Нічєго ти нє панімаєш! Ідьот бой добра со злом
- Зло - це українці? Ти справді так вважаєш?
А сьогодні знову позвонив кум і каже:
- Сашо, приїдь в Академмістечко. У мене поранені ноги, потрібна допомога.
- А твоя паства не допомагає?
- Розбіглася хто-куди.
- А що з церквою?
- Не відповідає церква на дзвоники. Десь щезла.
Уперше за все життя почув, як Онуфрій розмовляє українською мовою. І що дивно - дуже добре. І вперше не відчув зневаги у його словах..
Моя дружина - берегиня - приїхала першою
Накладує мазі на його розбиті коліна. А я стою за її плечима, дивлюся на кума і думаю:
скільки людину доля повинна бити палицею по голові, аби вона стала людиною?
05.05.2024р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
