Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.08
16:18
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
2025.11.08
15:39
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
2025.11.08
11:46
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
2025.11.07
21:47
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
2025.11.07
16:48
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
2025.11.07
16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
2025.11.07
13:41
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
2025.11.06
21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
2025.11.06
21:39
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
2025.11.06
21:22
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
2025.11.06
17:57
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
2025.11.06
17:15
Вкривають землю втомлену тумани,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
2025.11.06
15:34
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
2025.11.06
13:26
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
2025.11.06
09:46
Хороший привід: досі в справі
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
2025.11.06
01:04
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Пасха
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пасха
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
Так прийнято більшістю. А меншістю?
А меншість не має значення, бо товпа, загальноприйнята думка переважають і здоровий ґлузд, і норми моралі, закон.
Прийшов до господи піп Онуфрій, ви його знаєте. Ми з ним разом десять років за однією партою сиділи, стали кумами. Він тоді ще ряси не носив і кадилом не орудував. Просто вірні друзі, які вірили в християнські традиції та дружні стосунки, пов'язали власні сім'ї додатковими релігійно-мооальними ланцюгами.
Кум як кум, на городі порався як усі, жінку любив як усі нормальні чоловіки, працював на свинофермі як усі інші наймані працівники. Правда, Біблію читав російською мовою, бо українську вважав второсортною, несправжньою. Казав, що вона не передає істинної сутності Святого письма.
А після закінчення духовної семінарії, за розподіленням, потрапив на службу до однієї з церков міста Красний Луч, що на Донеччині. 1949 року в це містечко, за комсомольсью путівкою, вирушила, колись, працювати моя матін з метою отримати паспорт, бо в ьой час прості селяни не мали права обирати собі місце роботи та проживання самостійно. Це вважалося криміналом. А так два роки відпрацював на каторзі - і на тобі паспорта. А містечко непросте, з історією, ще й знаходиться на кордоні з російською розтриклятою педерацією.
А за шість років кум повернувся в селище. І з дяка вийшов священник: підкований на усі чотири копита гундяєвською пропагандою та зі зверхнім ставленням до українців...
Одна з перших авіабомю, скинутих росіянами на мирні українські селища, потрапила в його поросячий саж та упоюїла з десяток вгодованих свиноматок, а також поранила теличку.
- Нє бєда,- одказав кум моїй дружині.- Прійдут асвабадітєлі от бєндєровского отрєбья - раздам сало і мясо салдатам. Пускай кушают.
- Куме,- кажу Онуфрію,- уламком бомби убило твою рідну сестру Степаниду. Іди, відслужи службу, поховай родичку.
- Нє пойду.
- Чому?
- Она пойот в народном хорє украінскім язиком. А наш патріарх сказал: "Украінскій язик нєугодєн богу".
- Та звідки він про це довідався? У нього що - прямий зв'язок зі Всевишнім?
Ми тоді трохи посварилися. Глрілки, яку він дуже полюбив після роботи в Коасному Лучі, я йому таки налив. А от вареників з вишнями та печених карасів не даав. А він і не помітив, що моє віднлшення до нього ксрдинально змінилося. Глитав оковиту і глитав. А жінка слухала з-за моєї спини нашу розмову та хрестилася, хоча є берегинею, казковою істотою, яку не визнають ні християни, ні атеїсти, ні будь-хто з притомних людей. Вважають, що не існує на світі нічого дивного, потойбічного, прадавнього. Ніяких русаль не існує, немає водяників, немає берегинь. І не існує шлюбів земних між богами та людьми. А є тільки Єгова та Ісус. І пророк Мухаммед. І всьо
- Куме,- після довгої паузи мовила жінка.- Твоя сестра після завчасної сиерті матері, сім років годувала та забезпечувала тебе всім необхідним, аби ти виріс достойною людиною. А ти від неї одвернуіся. Це по-християнськи?
- Нічєго ти не панімаєш. Святую Русь обосновал сам бог. І Украіна - часть єго тєріторії. Пріміте агонь Господєнь с паніманієм і без ропота.
- Онуфріє! Так нащо тоді годувати російських солдат свиньми, які убили російською авіабомбою на твоєму подвір'ї?
- Чтоби солдати імєлі сіли іспполнять сваю місію і далєє.
- Але ж свині - нечисті істоти! Там живуть біси, наче ІІ хто їх споживає - стає біснуватим!
Дуже розгнівався тоді кум, просив ще горілки, і ще, і ще... А ми її тримаємо виключно для лікарських настійок. Он, чагу минулого тижня знайшов. Сіли з жінкою вирішувати - що з нею робити. Якщо наколошкати кплапуцянку на воді - її потрібно спожити протягом трьох днів, бо скисне. А на горілці - буде активною цілий рік. А Онуфрій прийшов і за один вечір переполоівинив наші стратегічні запаси.
А позавчора , коли його дружина поїхала до Києво-Печерської лаврм, росіяни вчергове обстріляли ракетами столицю. Я тоді був ібіля станції метро "Арсенальна". А жінку Онуфрія поранило уламком "Шахеда".
- Алєксанрд!- кричав у слухавку іОнурій.- Жена в Октябрской больніцеі! Єдь бистро к нєй! У тебя та самая группа крові, что і і у нєйо. Подєліся! Сдай літр!
Кров я здав. Ще й друзів діох підбив на цю справу. А результат...жінка померла
- Ето всьо ти віноват! - кричав на мене кум. - Єслі би нє сопротівлялись божьєму промислу - всє билі би живи!
- Куме! Уввесь світ противився Гіітлеру! І виграли! Так буде і нині!
- Нічєго ти нє панімаєш! Ідьот бой добра со злом
- Зло - це українці? Ти справді так вважаєш?
А сьогодні знову позвонив кум і каже:
- Сашо, приїдь в Академмістечко. У мене поранені ноги, потрібна допомога.
- А твоя паства не допомагає?
- Розбіглася хто-куди.
- А що з церквою?
- Не відповідає церква на дзвоники. Десь щезла.
Уперше за все життя почув, як Онуфрій розмовляє українською мовою. І що дивно - дуже добре. І вперше не відчув зневаги у його словах..
Моя дружина - берегиня - приїхала першою
Накладує мазі на його розбиті коліна. А я стою за її плечима, дивлюся на кума і думаю:
скільки людину доля повинна бити палицею по голові, аби вона стала людиною?
05.05.2024р.
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
Так прийнято більшістю. А меншістю?
А меншість не має значення, бо товпа, загальноприйнята думка переважають і здоровий ґлузд, і норми моралі, закон.
Прийшов до господи піп Онуфрій, ви його знаєте. Ми з ним разом десять років за однією партою сиділи, стали кумами. Він тоді ще ряси не носив і кадилом не орудував. Просто вірні друзі, які вірили в християнські традиції та дружні стосунки, пов'язали власні сім'ї додатковими релігійно-мооальними ланцюгами.
Кум як кум, на городі порався як усі, жінку любив як усі нормальні чоловіки, працював на свинофермі як усі інші наймані працівники. Правда, Біблію читав російською мовою, бо українську вважав второсортною, несправжньою. Казав, що вона не передає істинної сутності Святого письма.
А після закінчення духовної семінарії, за розподіленням, потрапив на службу до однієї з церков міста Красний Луч, що на Донеччині. 1949 року в це містечко, за комсомольсью путівкою, вирушила, колись, працювати моя матін з метою отримати паспорт, бо в ьой час прості селяни не мали права обирати собі місце роботи та проживання самостійно. Це вважалося криміналом. А так два роки відпрацював на каторзі - і на тобі паспорта. А містечко непросте, з історією, ще й знаходиться на кордоні з російською розтриклятою педерацією.
А за шість років кум повернувся в селище. І з дяка вийшов священник: підкований на усі чотири копита гундяєвською пропагандою та зі зверхнім ставленням до українців...
Одна з перших авіабомю, скинутих росіянами на мирні українські селища, потрапила в його поросячий саж та упоюїла з десяток вгодованих свиноматок, а також поранила теличку.
- Нє бєда,- одказав кум моїй дружині.- Прійдут асвабадітєлі от бєндєровского отрєбья - раздам сало і мясо салдатам. Пускай кушают.
- Куме,- кажу Онуфрію,- уламком бомби убило твою рідну сестру Степаниду. Іди, відслужи службу, поховай родичку.
- Нє пойду.
- Чому?
- Она пойот в народном хорє украінскім язиком. А наш патріарх сказал: "Украінскій язик нєугодєн богу".
- Та звідки він про це довідався? У нього що - прямий зв'язок зі Всевишнім?
Ми тоді трохи посварилися. Глрілки, яку він дуже полюбив після роботи в Коасному Лучі, я йому таки налив. А от вареників з вишнями та печених карасів не даав. А він і не помітив, що моє віднлшення до нього ксрдинально змінилося. Глитав оковиту і глитав. А жінка слухала з-за моєї спини нашу розмову та хрестилася, хоча є берегинею, казковою істотою, яку не визнають ні християни, ні атеїсти, ні будь-хто з притомних людей. Вважають, що не існує на світі нічого дивного, потойбічного, прадавнього. Ніяких русаль не існує, немає водяників, немає берегинь. І не існує шлюбів земних між богами та людьми. А є тільки Єгова та Ісус. І пророк Мухаммед. І всьо
- Куме,- після довгої паузи мовила жінка.- Твоя сестра після завчасної сиерті матері, сім років годувала та забезпечувала тебе всім необхідним, аби ти виріс достойною людиною. А ти від неї одвернуіся. Це по-християнськи?
- Нічєго ти не панімаєш. Святую Русь обосновал сам бог. І Украіна - часть єго тєріторії. Пріміте агонь Господєнь с паніманієм і без ропота.
- Онуфріє! Так нащо тоді годувати російських солдат свиньми, які убили російською авіабомбою на твоєму подвір'ї?
- Чтоби солдати імєлі сіли іспполнять сваю місію і далєє.
- Але ж свині - нечисті істоти! Там живуть біси, наче ІІ хто їх споживає - стає біснуватим!
Дуже розгнівався тоді кум, просив ще горілки, і ще, і ще... А ми її тримаємо виключно для лікарських настійок. Он, чагу минулого тижня знайшов. Сіли з жінкою вирішувати - що з нею робити. Якщо наколошкати кплапуцянку на воді - її потрібно спожити протягом трьох днів, бо скисне. А на горілці - буде активною цілий рік. А Онуфрій прийшов і за один вечір переполоівинив наші стратегічні запаси.
А позавчора , коли його дружина поїхала до Києво-Печерської лаврм, росіяни вчергове обстріляли ракетами столицю. Я тоді був ібіля станції метро "Арсенальна". А жінку Онуфрія поранило уламком "Шахеда".
- Алєксанрд!- кричав у слухавку іОнурій.- Жена в Октябрской больніцеі! Єдь бистро к нєй! У тебя та самая группа крові, что і і у нєйо. Подєліся! Сдай літр!
Кров я здав. Ще й друзів діох підбив на цю справу. А результат...жінка померла
- Ето всьо ти віноват! - кричав на мене кум. - Єслі би нє сопротівлялись божьєму промислу - всє билі би живи!
- Куме! Уввесь світ противився Гіітлеру! І виграли! Так буде і нині!
- Нічєго ти нє панімаєш! Ідьот бой добра со злом
- Зло - це українці? Ти справді так вважаєш?
А сьогодні знову позвонив кум і каже:
- Сашо, приїдь в Академмістечко. У мене поранені ноги, потрібна допомога.
- А твоя паства не допомагає?
- Розбіглася хто-куди.
- А що з церквою?
- Не відповідає церква на дзвоники. Десь щезла.
Уперше за все життя почув, як Онуфрій розмовляє українською мовою. І що дивно - дуже добре. І вперше не відчув зневаги у його словах..
Моя дружина - берегиня - приїхала першою
Накладує мазі на його розбиті коліна. А я стою за її плечима, дивлюся на кума і думаю:
скільки людину доля повинна бити палицею по голові, аби вона стала людиною?
05.05.2024р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
