ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Адлояда в рождественскую ночь

Это было что-то новое – впервые жена не предупреждала меня, чтобы не напивался. Весь предыдущий опыт застолий в хорошей компании свидетельствовал о том, что, войдя в роль, я теряю контроль над собой. То есть чаще пью, нежели закусываю, и потом, как выражается моя наставница, несу всякую “ахунею”. Не говоря уже о том, что на следующий день не могу даже смотреть на пищу и лишь после похмелки, хоть и с трудом, но прихожу в норму.
Дело в том, что Новый год мы решили отметить вчетвером – три женщины и я. Одна из них блюла диету и вообще не пила. За праздничным столом мы хоть и встречались впервые, но по раскладу пьющих ничто не предвещало того, что случилось через несколько часов застолья.
Приближалось время, чтобы, как говорится, провести Старый год. Дочь хозяйки позвонила, что задерживается на работе, и просила начинать без нее. Закусывая, начали перебирать горести и радости уходящего года. А в завершение был предложен тост за то, чтоб и Новый, до которого оставалось менее часа, был по крайней мере не хуже предыдущего.
Не припомню, как возник разговор о перепое, именуемом чаще, как “напиться в стельку”. Понятное дело, осушили рюмки перед этими заведомо поучительными историями.
– Я была тогда, – начала хозяйка, – сельской учительницей и вдобавок еще и секретарем комсомольской организации школы. Пошла как-то поговорить с родителями одного способного, но страшно вредного парнишки. После беседы, как ни отказывалась, ссылаясь на уйму предстоящей работы, радушные хозяева все же усадили меня за стол, уставленный нехитрой сельской снедью, посреди которой возвышался графин с наливкой. И пошел разговор о житье-бытье.
Пила я, признаюсь, впервые и, конечно же, не догадывалась, что такое приятное на вкус питье способно вскорости вывести из равновесия в полном смысле этого слова. На просьбу хозяев провести до школы, где должно было состояться комсомольское собрание, я отказалась. Дескать, что мне, молодой, какой-то там километр...
Пока мы сидели за столом, снег уже застелил белым покровом землю, ветер усилился, и мой единственный ориентир, фонарь возле сельсовета, покачивался из стороны в сторону так, что, казалось, вот-вот сорвется. Сделав несколько шагов, я почувствовала, что ноги мои будто бы налились тяжестью и становятся непослушными. Даже почему-то подкашиваются. Еще шаг и вот уже лежу на снегу. С трудом поднимаюсь и тут же падаю.
– Куды ж вы, голубонько, в таку нэгоду? – [4]слышу над собой.
Пытаюсь ответить и чувствую, что и язык перестает слушаться.
– Та яки вже там зборы.. [5]
Зашла моя провожатая в школу, сказала, что секретарь нездорова, и отвела меня домой.
Рассказчицей хозяйка была отменной, так что ее сказ о первой встрече с “зеленым змием” прерывался смехом и очередным подъемом рюмок.
Мой послужной список был намного обширней, так как неоднажды получалось, будто пью впервые. К примеру, на дне рождения у приятеля. Пока женщины колдовали на кухне, мы столько приняли “по капочке”, что уже после первого тоста за именинника я с трудом различал лица гостей. Как результат – не вписался в метро и пошел в противоположную сторону. На окраине города меня подобрал таксист. Из сбивчивого рассказа тот выудил все-таки мой адрес и привез домой. Взяв при этом из портмоне всю мою квартальную премию.
А возвращение из Харькова, когда радушные работники милиции так постарались, что я с превеликим трудом взобрался в вагон. Утром попутчики рассказывали, как я пытался залезть на свою верхнюю полку. И то ли чей-то властный голос, что надо бы вызвать проводника, то ли сердобольность кого-то из пассажиров, уступившего нижнее место, спасли меня от вытрезвителя...
В отличие хозяйки, повествовавшей еще по-трезвому, мои воспоминания, сопровождавшиеся также смехом и очередным поднятием рюмок, все больше и больше уводили наш дуэт к тому состоянию, о котором рассказывалось как о далеком прошлом.
Не помню уже толком, когда моя собутыльница отключилась и похрапывала на диване под недреманным оком трезвого кота. В одиночку я никогда не пью и, может, поэтому вспомнил, что обещал прочитать стихи. Но что за наваждение. Начинаю и после нескольких строчек останавливаюсь, так как начисто вылетело из головы продолжение. Трезвые жена и дочь хозяйки заливаются смехом, а я в недоумении только развожу руками. И, конечно же, не замечаю, как хохотуньи своими фотоаппаратами запечатлевают эту рождественскую адлояду.
Так на иврите называется состояние, в котором не возбраняется побывать евреям раз в году. То есть можно напиться так, чтобы не отличать Мордехая от Амана. Это в пуримский вечер. В память о несостоявшейся катастрофе еврейства, когда вдохновитель ее со своими сподручниками были повешены или убиты.
И хоть от Пурима нас отделяло тогда еще несколько месяцев, сегодня мы не жалеем, что встретили его досрочно. По-трезвому, но с тем же смехом вспоминаем, глядя на фотографии, ту рождственскую ночь. Обошлось ведь, как любит повторять один из моих приятелей, без скандала. А что радость общения вылилась в пуримскую форму, то стоит ли нам, двум уже немолодым людям, досадовать. Как говорят, сколько той жизни... И не часто выпадают такие минуты, когда спадает груз повседневных забот и душой чувствуешь себя еще совсем молодым.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-06 11:30:13
Переглядів сторінки твору 659
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.027 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.22 21:23
Автор у цю хвилину відсутній