ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 КАЛЕВ БЕН ЕФУНЕ

Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике.
Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять застоявшиеся от сидения мышцы. Есть у меня и свой комплекс упражнений, рассчитанный на пятнадцать минут. Некоторые я довел до такого совершенства, что они не под силу даже многим молодым.
К моей производственной гимнастике и сотрудники, и постоянные курьеры, привозящие почту, уже привыкли. Кое-кто изъявлял желание приобщиться. Большинство же в знак одобрения только поднимали большой палец. Мол, так держать!
Может быть, я бы и не вспомнил о том, что повторяется изо в день, если бы однажды не услышал нечто необычное:
- Под Калева работаешь, старик?
Эту фразу произнес пожилой мужчина в кипе. Не успел я спросить, кто такой Калев и какое отношение имеет он к моим занятиям, как он уже вышел на улицу.
Не будь я любознательным, наверняка так и ушло бы в небытие услышанное. Но в Израиле с первых шагов я сознательно постигаю то, что коренные жители узнают с детства. И, скажу по правде, мое стремление еще ни разу не встречало удивления у тех, кого я спрашивал. Более того, это даже как бы возвышало меня в их глазах.
Нечто подобное я встречал в бытность свою журналистом, когда, отправляясь в командировку в ту или другую республику, покупал разговорники. Мне казалось естественным и даже необходимым сказать несколько элементарных фраз на языке тех, к кому я обращался с просьбой или же хотел поблагодарить за оказанную услугу. В Каунасе,например, когда в трамвае я склонился над разговорником, чтобы выудить нужное в данную минуту выражение, сосед-литовец сказал:
- Можешь спросить по-русски. Вижу, что ты приезжий. А вот тому, кто живет рядом с нами десятки лет и не хочет знать мой язык, ни за что не отвечу.
В Махинджаури, что в Аджарии, когда узнали, что я привез с собой учебник грузинского языка и прошу обслуживающий персонал пансионата помочь мне с произношением, тут же нашли учительницу-пенсионерку. А директор поселковой школы устроил чуть ли не царский прием.
Именно неизбывная любознательность помогла мне стать по-настоящему своим и в Израиле, куда я прибыл уже не в командировку, а на постоянное место жительства. В школе-интернате, где посчастливилось проработать охранником восемь лет, в первый же день я сказал детям:
- Здесь только один ученик. Но способный…
-Кто же это?- спросили они в один голос.
-Это я. А вы все – мои учителя.
И мне показалось, что каждый будто вырос в своих глазах. В одно мгновенье стали равными отличники и отстающие. И с той поры не припомню случая, чтобы кто-нибудь, проходя мимо моего поста, не спросил, что мне непонятно. Так с помощью своих учителей я узнал названия растений, животных, усвоил множество пословиц, поговорок и даже жаргонных выражений, чем удивлял многих израильтян.
Стоит ли говорить, что, закончив производственную гимнастику, я тут же пошел к своему начальнику, человеку с хорошей религиозной подготовкой, и спросил, кто же такой Калев. Вместо ответа он открыл Тору в нужном месте и первым среди разведчиков Эрец Исраэль я увидел услышанное имя – Калев бен Ефунэ.
Прочитав этот судьбоносный для народа Израиля рассказ, когда только двое из двенадцати отправленных Моше-рабейну сказали, что можно овладеть Землей Обетованной, рядом с будущим преемником вождя израильтян –Егошуа Бен Нун я обнаружил и Калева. В знак признания Всевышний позволил ему войти в Эрец Исраэль, а других в возрасте свыше двадцати заставил слоняться по пустыне еще сорок лет, пока все до единого не вымерли там.
И все же даже из этого отрывка мне не стало яснее, почему именно Калев, а не кто-то другой ассоциировался с моими упражненими. И только когда по совету моего наставника в ягадуте я прочитал еще и Егошуа Бен Нуна, картина наконец-то прояснилась.
“Сорока лет был я, когда Моше, раб Божий, посылал меня из Кадейш-Барнэи разведать эту землю. И я принес ему ответ,- что было у меня на сердце. А братья мои, которые поднялись со мною, вселили робость в сердце народа. Я же в точности следовал Господу, Богу моему. А теперь вот сохранил меня Господь в живых, как говорил Он. Уже сорок пять лет с того времени, когда Господь сказал слово это Моше, а Исраэль ходил по пустыне. И теперь вот мне восемьдесят пять лет. Еще и ныне я крепок, как и тогда, когда посылал меня Моше. Какова была сила моя тогда, такова она и теперь для войны и для того, чтобы выходить и вести народ”,- говорится в упомянутом источнике ТАНАХа.
На этом можно было бы и успокоиться, но та же неизбывная любознательность привела к новым для меня открытиям. Оказывается, что Калев Бен Ефуне был женат на сестре Моше и Агарона – легендарной Мириам, которая была старше его более, чем на сорок лет. От их брака родился замечательный сын Хур, внук которого Бецалель стал строителем Мишкана…
Но это уже сюжет для другого рассказа.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-20 21:22:00
Переглядів сторінки твору 974
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.035 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.223 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.08.24 21:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-21 19:39:40 ]
Гарна звичка робити зарядку зранку чи вдень. Вона допомагає зберегти здоров"я надовго, коли життя йде без шкідливих інших звичок. І вчитися у мудрих, старших, завжди корисно.)))