ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 КАЛЕВ БЕН ЕФУНЕ

Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике.
Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять застоявшиеся от сидения мышцы. Есть у меня и свой комплекс упражнений, рассчитанный на пятнадцать минут. Некоторые я довел до такого совершенства, что они не под силу даже многим молодым.
К моей производственной гимнастике и сотрудники, и постоянные курьеры, привозящие почту, уже привыкли. Кое-кто изъявлял желание приобщиться. Большинство же в знак одобрения только поднимали большой палец. Мол, так держать!
Может быть, я бы и не вспомнил о том, что повторяется изо в день, если бы однажды не услышал нечто необычное:
- Под Калева работаешь, старик?
Эту фразу произнес пожилой мужчина в кипе. Не успел я спросить, кто такой Калев и какое отношение имеет он к моим занятиям, как он уже вышел на улицу.
Не будь я любознательным, наверняка так и ушло бы в небытие услышанное. Но в Израиле с первых шагов я сознательно постигаю то, что коренные жители узнают с детства. И, скажу по правде, мое стремление еще ни разу не встречало удивления у тех, кого я спрашивал. Более того, это даже как бы возвышало меня в их глазах.
Нечто подобное я встречал в бытность свою журналистом, когда, отправляясь в командировку в ту или другую республику, покупал разговорники. Мне казалось естественным и даже необходимым сказать несколько элементарных фраз на языке тех, к кому я обращался с просьбой или же хотел поблагодарить за оказанную услугу. В Каунасе,например, когда в трамвае я склонился над разговорником, чтобы выудить нужное в данную минуту выражение, сосед-литовец сказал:
- Можешь спросить по-русски. Вижу, что ты приезжий. А вот тому, кто живет рядом с нами десятки лет и не хочет знать мой язык, ни за что не отвечу.
В Махинджаури, что в Аджарии, когда узнали, что я привез с собой учебник грузинского языка и прошу обслуживающий персонал пансионата помочь мне с произношением, тут же нашли учительницу-пенсионерку. А директор поселковой школы устроил чуть ли не царский прием.
Именно неизбывная любознательность помогла мне стать по-настоящему своим и в Израиле, куда я прибыл уже не в командировку, а на постоянное место жительства. В школе-интернате, где посчастливилось проработать охранником восемь лет, в первый же день я сказал детям:
- Здесь только один ученик. Но способный…
-Кто же это?- спросили они в один голос.
-Это я. А вы все – мои учителя.
И мне показалось, что каждый будто вырос в своих глазах. В одно мгновенье стали равными отличники и отстающие. И с той поры не припомню случая, чтобы кто-нибудь, проходя мимо моего поста, не спросил, что мне непонятно. Так с помощью своих учителей я узнал названия растений, животных, усвоил множество пословиц, поговорок и даже жаргонных выражений, чем удивлял многих израильтян.
Стоит ли говорить, что, закончив производственную гимнастику, я тут же пошел к своему начальнику, человеку с хорошей религиозной подготовкой, и спросил, кто же такой Калев. Вместо ответа он открыл Тору в нужном месте и первым среди разведчиков Эрец Исраэль я увидел услышанное имя – Калев бен Ефунэ.
Прочитав этот судьбоносный для народа Израиля рассказ, когда только двое из двенадцати отправленных Моше-рабейну сказали, что можно овладеть Землей Обетованной, рядом с будущим преемником вождя израильтян –Егошуа Бен Нун я обнаружил и Калева. В знак признания Всевышний позволил ему войти в Эрец Исраэль, а других в возрасте свыше двадцати заставил слоняться по пустыне еще сорок лет, пока все до единого не вымерли там.
И все же даже из этого отрывка мне не стало яснее, почему именно Калев, а не кто-то другой ассоциировался с моими упражненими. И только когда по совету моего наставника в ягадуте я прочитал еще и Егошуа Бен Нуна, картина наконец-то прояснилась.
“Сорока лет был я, когда Моше, раб Божий, посылал меня из Кадейш-Барнэи разведать эту землю. И я принес ему ответ,- что было у меня на сердце. А братья мои, которые поднялись со мною, вселили робость в сердце народа. Я же в точности следовал Господу, Богу моему. А теперь вот сохранил меня Господь в живых, как говорил Он. Уже сорок пять лет с того времени, когда Господь сказал слово это Моше, а Исраэль ходил по пустыне. И теперь вот мне восемьдесят пять лет. Еще и ныне я крепок, как и тогда, когда посылал меня Моше. Какова была сила моя тогда, такова она и теперь для войны и для того, чтобы выходить и вести народ”,- говорится в упомянутом источнике ТАНАХа.
На этом можно было бы и успокоиться, но та же неизбывная любознательность привела к новым для меня открытиям. Оказывается, что Калев Бен Ефуне был женат на сестре Моше и Агарона – легендарной Мириам, которая была старше его более, чем на сорок лет. От их брака родился замечательный сын Хур, внук которого Бецалель стал строителем Мишкана…
Но это уже сюжет для другого рассказа.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-20 21:22:00
Переглядів сторінки твору 886
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.025 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.205 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.05.04 19:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-21 19:39:40 ]
Гарна звичка робити зарядку зранку чи вдень. Вона допомагає зберегти здоров"я надовго, коли життя йде без шкідливих інших звичок. І вчитися у мудрих, старших, завжди корисно.)))