Летять із виру журавлі,
Несуть життя нового знак -
Що жити в мирі цій землі,
І стати вільною однак.

Вогонь війни в краю лютує,
Не хоче пан нам жити дать.
Коли країну облюбує
Не стане її відпускать.

Народ, він жити просто хоче,
Кувати долю, не біду.
Москаль ж до горя все волоче,
Хоч упираєшся сліду.

Не знав ніхто такого щастя,
До дружби того москаля.
Приніс сюди журби ненастя,
Як носить ще його земля.

Свої москалі теж народились,
Щоби крови в народу пить.
У владі добре закріпились,
Хоч і прийшли ніби на мить.

Нам знову їх ще обирати,
І знову ж слухати байки.
Свої пани несуть до хати
Суму, недолю і лайки.

Як можна з ними стільки жити,
Нести на шиї крізь роки
Дати нам долю ворожити,
Хоч й були вільні ми віки.

Скидати їх, не раз скидали
І з миром і через бійки
Нових на місце обирали
Та знов крадуть в нас копійки.

Пройдуть роки, справим помилки
До долі довго нам іти.
Не втрати свободи жилки,
Щоб не цуралися світи.