Гортаю сторінки дитинства
Де хожу босий взагалі,
Пасу гусей, чиню безчинства
З друзями й сам на магалі.

Дністер тоді широкий і великий
Лежить як море-океан.
А берег другий, світ не близький,
Важко пливти до молдаван.

До річки ми тишком втікали
Від помідор і від жари.
Плавати вчились, получали
У мати ввечері "дари".

Із молдованами дружили,
Такі ж урвителі росли.
Хоч і в різних країнах жили,
Не треба нам були посли.

А як було цікаво в скалах,
На схилах річки, в обочі -
Краса природи, вогню спалах
Грів вдень нас тепло і вночі.

Село лежить, як на долоні,
Ще видно друге в стороні.
Дух забиває, груди повні
Повітря чисте, ти в полоні.

Кісниця край, суміш культури,
Кордон завжди ми берегли.
Стирали тут підошви шкури.
Сіяли зло, та не змогли.

Вкраїна ми, і край мій рідний,
За нами мирно він лежить.
Народ наш щирий, хоч і бідний
Землею свою дорожить.

Село велике і безкрає
Розкинулося у долині.
Марківка в Дністер тут впадає,
І схили в крейді і глині.

Та виноградники родили,
Ті, що наш дід колись садив.
По трохи рвали, хоч журили,
Ніхто ніколи за те небив.

Таке було у нас дитинство,
Небуло іграшок й застав.
Зате родилось побратимство,
І світ був повен всяких справ.