Погляд на мудрість.

Притча Сходу.
Кожен ранок починався з того, що господиня приходила і милувалася видом прекрасних квітів, що розпустилися, які росли на вікні в глиняних горщиках. Від краси квітів неможливо було відірвати очей, пахучі суцвіття, витончені стебла, налиті соком листя. Але горщики, в яких вони росли, вже настільки звикли до квітів, що перестали їх помічати.
З ранку до вечора старі глиняні горщики уважно спостерігали за всім тим, що відбувалося навколо них, щоб не упустити жодної найменшої деталі, не помічаючи казкової краси квітів, які щоранку прокидалися в них. А з настанням темряви горщики приймалися з насолодою у всіх найдрібніших подробицях один одному переказувати побачене за день і так тривало до світанку.
Ніжні квіти ніяк не могли виспатися за ніч тому що балаканина старих глиняних горщиків не припинялася ні на мить і не давала їм спати. Але горщики були так захоплені обговоренням того, що відбувається навколо себе, що й не помічали, як квіти, що ростуть в них вже перестали розпускатися, їх листя поступово почали в'янути і опадати. І навіть коли квіти зовсім загинули, вони не помітили що, щось змінилося.
Господиня, виявивши, що оживити квіти більше не залишається жодної надії, зібрала з підвіконня старі глиняні горщики в купу і віднесла їх на смітник. Горщики, побачивши на звалищі купу різних предметів, спочатку зраділи і кинулися навперебій переповідати всі накопичені ними останні історії
Але нікого не цікавила їх балаканина. Вони не могли зрозуміти, чому ніхто з предметів їх не слухає, а з сумом дивляться у вікна будинків. Тільки старе скрипуче крісло прокректав їм у відповідь: «Ми вже багато років стоїмо, вдивляючись в далекі вікна будинків, де за склом щоранку розквітають такі прекрасні квіти, і кожен з нас мріє, щоб хоч на мить стати тим, в чому щоранку розпускаються настільки ніжні й тендітні божественні створення ».
Переклала з російської мови.
9.05.18 6.00