Сповідь матері.
Поговорили ми з тобою донечка по телефону, без зайвих слів я зрозуміла, страждаєш ти, страждаю я, так як нитка, що пов'язує нас дуже міцна.
Серце материнське, не камінь, для дітей і онуків в ньому з надлишком є тепла. Дуже шкода, що ти, моя рідна, ще до розуміння цього не доросла.
Ти розумниця, і всі ми знаємо це, але щастя в житті, так ще і не знайшла, і роздратування видає тебе не раз. Це не тому що його немає, у кожного на це є свій погляд ... воно з тобою поруч, але шукаєш ти його в інших місцях ...
А щастя наше - це діти, онуки, посмішки їх і добрі слова, коли затишно в будинку і тепло на душі.
Кар'єра, посади, це робота, яка всього лише матеріально підтримує побут. Не заперечую, в цьому теж частка щастя є, коли є повага, добро, без лестощів і коло друзів, які вміють допомогти і підтримати.
Зізнаюся я тобі, що ні дня такого не буває, щоб я не думала про вас. Адже будинок і сад ми будували і садили з думками, тільки для вас. Пустинно в будинку, немає затишку, не чути дитячих голосів і сміху ... Гілки на деревах саду згинаються від ваги плодів, а хто їх буде збирати і їсти, яких людей просити і кликати ..
Як не намагаюся я себе зайняти, енергії для цього не бракує ... але це лише за тим, щоб не впасти в зневіру, не відчувати себе забутою і непотрібною для онуків і дітей ... Я ставлю постійно собі цілі, крок за кроком рухаюся я до них , планую роботу, різних інтересів я сповнена ... Здоров'я, тут не береться до уваги, це особливий випадок, шрами, травми, хвилювання, тривоги залишили свій слід .. і те, що я, як і ти зараз, намагалася бути активною на роботі, зробити кар'єру, це замість того, щоб більше дому та сім'ї себе віддати
Кожен день я думками в дитинство, юність повертаюся, з насолодою про бабусю, дідуся, маму згадую. Такої любові, тепла, турботи я в своєму житті більше ні від кого не отримувала, не знайшла. Якби довелося мені знову своє життя почати спочатку, то я від тих, хто так мене сильно любить ніколи б далеко не відходила, їх не кидала. Адже вони ангели для нас і обереги, рідні, близькі люблячі нас серця. Віддаляючись все далі, далі, від тих, хто так вас щиро і сильно любить, можливо будете шкодувати ще не раз ... Сльози капають з очей, сповідь свою пишу для вас ..
«Завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому, ви не зустрінете конкурентів« (Шарль де Голь)
27.05.18 16.10