«Вибачте, ви часом не жидок?»
«Так».
«Та не може буть. Ви ж так гарно розмовляєте нашою мовою».
З давноминулого діалогу в селі Вчорайше, що на Житомирщині
«Б’ють не по паспорту, а по морді»
З народного гумору

З видом юдейським, на жаль, я не юдей.
І не тому що хрещений.
Просто , як мені здається, не та ментальність.
І справді, попрощавшись, як англієць, негайно ж зникаю,
а не стовбичу в дверях ще з годину.
Не жестикулюю попід носом співрозмовника.
Не кричу на мінімальній відстані.
Не гукаю, а сам іду до того, хто мені потрібен.
Уже в Ізраїлі зайшов якогось разу в синагогу
i здивувався, що нема в ній , як у церкві,.. святості:
одні сидять, інші шпацерують, розмовляючи.
Чому це так, збагнув, занурившись в іврит,
де на відміну од грецької , звідки походить «синагога»
просто як«зібрання», в івриті це «дім зібрання»,
де можна зустрітись з товариством,
погомоніти про життя , а вже потім помолитись.
Ніхто мені не доріка, що не ходжу в синагогу,
хоча й запитують бува : «Ти сфараді чи ашкеназі?»
Одбуваюсь буденним: «Ані масорті»,
Себто такий, хто дотримується приписів юдейських.
Адже й справді, як і ті, хто запитує, молюсь щоранку
молитвами, котрі так густо пересипані Псалмами.