У звіринці-зоосаді
Всім гостям безмежно раді –
Їх жирафи зустрічають,
Ґречно шиї нахиляють.

Слон маленьке слоненя
Вдень веде купатися –
У воді воно пів дня
Може забавлятися.

Поки ласує бананом
Пустотливе мавпенятко,
Бабуїн безперестанно
Стереже своє дитятко.

Пообідавши, лев-тато
Ліг годинку подрімати.
А левиця, як матуся,
Левеня глядіти мусить.

Крокодил хоч страхітливий,
На красі все ж знається –
До метеликів жахлива
Паща посміхається.

Павич, нехай, на вигляд гордий,
За вдачею м’який та добрий -
Голубку дружньо пригощає,
Від кішки навіть захищає.

До спеки не звикли ведмедики білі.
Чи можна від неї хоч де врятуватись?
Аби ведмежа на осонні не мліло,
Його до басейну запрошує мати

Верблюдиця мрійно каже
До малого сина:
– Десь іще в пустелі наша
Мешкає родина.

А оця яскрава пара –
То брати-папуги ара.
І вони, якщо навчити,
Зможуть добре говорити.

Пантера кошеня втішає:
– Печені, схоже, тут немає.
Тому, синочку, перед сном
Удовольнишся молоком.

Носоріг прийшов із сином
До качиної родини.
- Це мій, - каже, - помічник,
Наче з криці в нього ріг!

Зебра хвалиться жирафі:
– Лиш поглянь, сусідко,
Не помітила я навіть,
Як змужніли дітки!

Цей коник низькорослий –
Малий, хоч і дорослий!
Скубе траву в загоні...
Авжеж, гарненький поні!

У вольєрі поруч, бачиш?
Грізні тигри походжають,
Про властиву хижу вдачу
Риком нас попереджають.

Бобер наказує боброві:
– Облиш полінця яворові!
Деревину ходім збирати –
Хатки та греблі будувати.