Притча: «Хлопчик і жайворонок»
Це було дуже давно. В одному селі на Україні дівчата й жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан, і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мережива, полотно, скатертину, одяг. У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на площу. Принесли безліч дивовижних речей. У старих, яким громада доручила назвати самих майстринь, очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски, на яких були вив'язані дивні птахи. Але переможницею стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, хоч усе це чудово вміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся, а Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губ – заспівала, защебетала пташка, як жива. Всі стояли на майдані, не ворухнувшись, всіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок, залучений співом з землі. "Той, хто творить розумну і добру людину, – самий вправний майстер", – таке було рішення старих.
Переклала на українську мову 4.08.18 11.38